Постанова № 64978903, 21.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 року Справа № 904/9210/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участі представників сторін:

від позивача: Сидоренко О.А., представник, довіреність № 01-Д/06 від 18.01.2017р.

представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016р. у справі № 904/9210/16

за позовом обласного комунального підприємства "Фармація", м. Дніпро

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. П'ятихатки П'ятихатського району Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна рада, м. Дніпро

про зобов'язання звільнити нерухоме майно частину приміщення терапевтичного корпусу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016р. у справі № 904/9210/16 (суддя Бондарєв Е.М.) позов задоволено; зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 50 кв.м., яке розташоване в будівлі літера Ж-4 на І поверсі аптечний пункт - приміщення поз. 3а, 6, 7, 8, за адресою АДРЕСА_2 та передати це приміщення обласному комунальному підприємству "Фармація" (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 171; адреса для листування: 49100, м. Дніпро, проспект Героїв, 22А, ідентифікаційний код 01976358).

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016р. у справі № 904/9210/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом було розглянуто справу за відсутності третьої особи, яку не було повідомлено належним чином про судове засідання, а також прийнято рішення з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, яка була подана після початку розгляду справи по суті. Вказує скаржник і на те, що акт прийому-передачі спірного приміщення не містить дати його складання, отже не містить необхідного реквізиту первинного документу, а тому не є належним доказом прийняття відповідачем в користування спірного приміщення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017р. у справі № 904/9210/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги в судове засідання на 26.01.2017р.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р. у справі № 904/9210/16 розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 21.02.2017р.

20.02.2017р. представник скаржника звернувся до апеляційного суду з клопотаннями про відмову у прийнятті додаткових доказів, які витребувані судом у позивача та про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника скаржника в іншому судовому засіданні.

Третя особа наданим їй правом участі у судовому засіданні не скористалася та не забезпечила явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Беручи до уваги вищенаведене, присутність представника скаржника в минулому засіданні та надання ним пояснень по суті справи, а також те, що неявка представника скаржника та третьої особи не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали якої є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи відмовити та розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників скаржника та третьої особи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 08.07.2011 року між П'ятихатською центральною районною лікарнею, правонаступником якого є комунальний заклад "П'ятихатська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (далі - орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 5 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, в цілях ефективного використання комунального майна орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно частину приміщення терапевтичного корпусу, розташоване на території П'ятихатської центральної районної лікарні за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 50 кв.м., яке знаходиться на балансі П'ятихатської центральної районної лікарні.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що повернення орендного майна орендодавцеві здійснюється по акту прийому-передачі.

Згідно з п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 12.03.2014 року, орендна плата вноситься орендарем на рахунок в розмірі 280,73 грн. (без ПДВ) станом на січень місяць 2012 року (базовий), з урахуванням індексу інфляції до 20 числа поточного місяця, Орендна плата, в повному обсязі (у тому числі ПДВ) перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця: 26006001301272 в ПАТ "Актабанк" в м. Дніпропетровськ, МФО 307394, один раз на місяць.

Пунктами 3.2-3.3 договору встановлено, що орендодавець до 10 числа кожного місяця подає рахунки та акти виконаних робіт за використані орендарем комунальні послуги. Крім орендної плати орендар сплачує: комунальні послуги до 25 числа кожного місяця. Оплата послуг здійснюється орендарем згідно з наданими рахунками щомісячно протягом п'яти банківських днів до 25 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 5.1.1 договору орендодавець зобов'язаний надати орендареві нерухоме майно по акту прийому-передачі.

Даний договір вступає в силу з 01.09.2011року і діє до 01.09.2016року (п. 7.1 договору).

Згідно з п. 7.3 договору зміни або розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін з урахуванням вимог даного договору. Зміни або доповнення, які вносилися до договору, розглядаються сторонами в 2-місячний термін. Одностороння відмова від виконання умов договору та одностороннє внесення змін до договору не допускаються.

Договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін, за рішенням господарського суду, у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань та в інших, передбачених законодавством України, випадках (п.7.4 договору).

У разі відсутності заяви однієї сторони або припинення або зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором (п.7.5 договору).

Згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2013 року № 517-23/VІ нежитлове приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке перебувало в оперативному управлінні комунального закладу "П'ятихатська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради передано у господарське відання та на баланс обласного комунального підприємства "Фармація".

Додатковою угодою № 1 від 12.03.2014 року до договору, сторони преамбулу договору оренди виклали в наступній редакції: "Обласне комунальне підприємство "Фармація" в особі директора Гармати Євгенія Івановича, який діє на підставі статуту, в подальшому орендодавець з одного боку та ФОП ОСОБА_2 надалі орендар, який діє на підставі свідоцтва в подальшому орендар, з іншої сторони, що іменуються разом - сторони, уклали цей договір (надалі - договір про наступне:".

Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 475-20/VI від 30.08.2013 року "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" внеси зміни до рішенням обласної ради від 21.06.2013 року № 455-19/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області": додаток № 4 викладено в новій редакції, Дніпропетровська обласна рада передала обласному комунальному підприємству "Фармація" у господарське відання і на баланс ряд нежитлових приміщень.

Згідно п. 38 додатку № 4 до рішення № 455-19/VІ, Дніпропетровська обласна рада передала обласному комунальному підприємству "Фармація" у господарське відання і на баланс нежитлове приміщення, яке розташоване в будівлі комунального закладу "П'ятихатська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" за адресою: АДРЕСА_2.

09.09.2015 року право господарського відання на об'єкт У літ. Ж-4 будівлі на І поверсі аптечний пункт - приміщення поз. 3А, 6-8, загальною площею 50 кв.м. було зареєстроване за обласним комунальним підприємством "Фармація", про що було видано витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.09.2015 року № 43714302.

07.05.2016 року Дніпропетровська обласна рада листом № Вих-1178/0/2-16 від 04.05.2016 року повідомила відповідача проте, що термін дії договору закінчується 01.09.2016 року (а.с. 17-18 том 1), приміщення площею 50,0 кв.м. буде використовуватися для господарських потреб обласного комунального підприємства "Фармація". Зважаючи на зазначене, з 01.09.2016 року договір оренди від 01.07.2011 року № 5 та орендні відносини між обласним комунальним підприємством "Фармація" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 будуть припинені. У зв'язку з чим необхідно повернути приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі.

Листами № 05/685 від 01.08.2016 року та № 05/754 від 01.09.2016 року обласне комунальне підприємство "Фармація" звернулось до відповідача із заявами про припинення дії договору оренди нерухомого майна № 5 від 01.07.2011 року у зв'язку з закінченням 01.09.2016 року строку, на який було укладено вказаний договір, та повернення нежитлове приміщення загальною площею 50,0 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2, за актом приймання-передачі.

Оскільки відповідач відмовлявся звільнити спірне приміщення, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити нерухоме майно частину приміщення терапевтичного корпусу загальною площею 50 кв.м., яке розташоване на території П'ятихатської ЦРЛ за адресою: АДРЕСА_2 та передати це приміщення обласному комунальному підприємству "Фармація".

Пред'являючи позов у суді позивач зазначав, що дія договору оренди нерухомого майна № 5 від 01.07.2011 року припинилася, тому згідно ст.ст. 525, 526, 629, 785 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний звільнити орендоване майно та повернути його орендодавцю.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, господарський суд виходив з того, що договір оренди нерухомого майна № 5 від 01.07.2011 року, укладений між сторонами, є недійсним в силу закону, отже відповідач безпідставно займає спірне приміщення, яке підлягає поверненню позивачу, у якого воно знаходиться на праві господарського відання, з чим погоджується і апеляційний суд.

Так, згідно з частиною третьою статті 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) чи праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади та виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2 ст. 78 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

09.09.2015 року за позивачем було зареєстровано право господарського відання на об'єкт У літ. Ж-4 будівлі на І поверсі аптечний пункт - приміщення поз. 3а, 6-8, загальною площею 50 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.42 том 1).

Таким чином, на час звернення позивача до суду його право на спірне нежитлове приміщення є підтвердженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 794 Цивільного кодексу України в редакції від 15.01.2011року, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Цивільним кодексом України у ст. 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи те, що договір оренди нежитлового приміщення від 08.07.2011 року № 5 укладений сторонами строком на 5 років, тобто підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, чого сторонами здійснено не було, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про недійсність спірного договору з моменту його вчинення.

Пунктом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Належних доказів щодо правових підстав користування об'єктом нерухомості загальною площею 50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке належить Дніпропетровській обласній раді на праві власності та перебуває у володінні обласного комунального підприємства "Фармація", що підтверджується матеріалами справи, в т.ч і поданими на вимогу апеляційного суду, відповідачем не надано.

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 безпідставно займає вказаний об'єкт нерухомості, а місцевий господарський суд мав усі правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про звільнення відповідачем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, у будівлі літ. Ж-4 на І поверсі аптечний пункт - приміщення поз. 3а, 6, 7, 8, загальною площею 50 кв. м. та передачу приміщення обласному комунальному підприємству "Фармація".

При цьому, апеляційним судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності в акті прийому-передачі спірного приміщення дати його складання, оскільки це спростовується його змістом (а.с. 12), а факт прийняття в користування відповідачем спірного приміщення та його використання підтверджується і іншими матеріалами справи, зокрема укладенням додаткової угоди до договору, актами виконаних робот по договору та листуванням сторін з приводу припинення його дії.

Спростовуються матеріалами справи, зокрема ухвалами суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи від 17.10.16р., 03.11.16., 17.11.16р. та 08.12.16р. і посилання скаржника на не повідомлення судом належним чином про судове засідання третьої особи.

Щодо прийняття судом до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог від 07.11.2016р., то згідно цієї заяви позивачем лише конкретизовано відомості про спірне приміщення , виходячи з технічної документації, що не може свідчити про зміну предмету позову. До того-ж, право позивача на подання заяви про уточнення позовних вимог, хоча і не передбачено ГПК України, але не є і підставою для скасування судового рішення у випадку прийняття такої заяви до розгляду.

З огляду на приписи ст.ст. 4-3, 38, 77 ГПК України безпідставним є і клопотання скаржника про відмову у прийнятті додаткових доказів, які витребувані судом у позивача.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 104 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016р. у справі № 904/9210/16 - відсутні.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016р. у справі № 904/9210/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016р. у справі № 904/9210/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.02.2017 року.