Постанова № 64978874, 22.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017 року Справа № 5013/1513/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

секретар: Манчік О.О.

за участю:

від скаржника: Кобець Р.Ю., довіреність № б/н від 15.12.2016 р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Федіченко О.П., довіреність № 126 від 10.02.2017 р.;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побержнюк і партнери"

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2017 року

у справі № 5013/1513/12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані"

до Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 131 795,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2017 року у справі № 5013/1513/12 (суддя - Тимошевська В.В.) відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" від 21.11.2016 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2017 року у даній справі, задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" про заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" у виконавчому провадженні № 37677500 (зведене виконавче провадження № 27768899).

Апеляційна скарга з урахуванням доповнень до неї мотивована тим, що:

- при винесенні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було порушено положення статті 204 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 Господарського процесуального кодексу України;

- з огляду на те, що Договір відступлення права вимоги № б/н від 31.10.2016 року та Договір відступлення права вимоги № 31/10-04 від 31.10.2016 року як підстави набуття Товариством статусу кредитора за Договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року не визнані недійсними, не розірвані (не припинені) у встановленому порядку, суд першої інстанції повинен був здійснити заміну сторони у виконавчому провадженні;

- місцевим господарським судом в порушення норм процесуального права не було взято до уваги жодного доводу ТОВ "Правова група "Побережнюк і партнери" щодо наявності підстав для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні;

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 15.02.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 року ухвалено судове засідання 15.02.2017 року провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.01.2017 року.

Представник скаржника в судових засіданнях 15.02.2017 року та 22.02.2017 року в режимі відеоконференції надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судових засіданнях 15.02.2017 року та 22.02.2017 року проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Інші учасники судового процесу наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що не явка в судове засідання інших учасників судового процесу не перешкоджає перегляду справи, матеріли справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності зазначених учасників.

Заслухавши пояснення представників скаржника та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

14.11.2012 року до господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" до Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 131 795,75 грн.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2012 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2012 року затверджено мирову угоду, укладену між відповідачем та позивачем та припинено провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2014 року відмовлено в задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області про розстрочку виконання ухвали господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2012 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2014 року залишено без змін.

21.11.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" звернулось до господарського суду Кіровоградської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2016 року прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" про заміну сторони у виконавчому провадженні, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 05.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.01.2017 року розгляд справи відкладено на 13.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2017 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" від 21.11.2016 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість винесеної місцевим господарським судом ухвали від 13.01.2017 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2012 року затверджено мирову угоду, укладену між відповідачем та позивачем та припинено провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень Закону України "Про виконавче провадження" ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.

12.04.2013 року ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" подав до органів державної виконавчої служби заяву про примусове виконання ухвали господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2012 у справі № 5013/1513/12 про затвердження мирової угоди.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 30.05.2013 відкрито виконавче провадження № 37677500 з виконання ухвали господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2012 року у справі № 5013/1513/12.

Згідно постанов виконавчої служби від 11.06.2013 року та від 13.06.2013 року матеріали виконавчого провадження № 37677500 передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області та прийнято останнім до виконання.

Постановою від 13.06.2013 року виконавче провадження № 37677500 приєднано до виконавчого провадження № 27768899 відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області відносно боржника - ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

21.11.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" (надалі - ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери") про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій просить замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" (надалі - ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані", позивач) у виконавчому провадженні № 37677500 (зведене виконавче провадження № 27768899 у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області) на правонаступника - ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери".

Заява мотивована тим, що 31.10.2016 року між ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" та ТОВ "Юбіпартнер Фактор" було укладено Договір № б/н про відступлення права вимоги за Договорами поставки, в тому числі за Договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року. Відповідно до зазначеного Договору до ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" перейшло право вимоги виконання ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" грошових зобов'язань. В той же день, 31.10.2016 року між ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" та ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" було укладено Договір № 31/10-04 про відступлення права вимоги, за умовами якого до ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" перейшло право вимоги виконання ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" грошових зобов'язань. Таким чином, право вимоги за Договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року перейшло до ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери".

Суд першої інстанції, ухвалою від 13.01.2017 року відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадження.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що:

- ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" не доведено належними доказами виникнення в нього права кредитора за Договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року, оскільки не підтверджено перехід такого права до ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" на момент укладення з останнім договору відступлення права вимоги № 31/10-04 від 31.10.2016 року;

- виходячи з приписів частини 2 статті 1083 Цивільного кодексу України наступне відступлення права грошової вимоги за договором факторингу є можливим лише шляхом укладення договору факторингу, а отже відступлення права вимоги шляхом заміни кредитора у зобов'язанні в даному випадку не допускається.

При з'ясуванні обґрунтованості відмови судом першої інстанції заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні апеляційний господарський суд враховує наступне.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Таке правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватись не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку.

Абзацом 1 частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

При цьому, питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі № 3-56гс14.

Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, звернення сторони у справі із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні узгоджується зі змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 121-4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Пунктом 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у тому числі у разі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України стосовно прав сторін у судовому процесі.

Для вирішення питання про заміну позивача та стягувача у виконавчому провадженні ВП № 37677500 його правонаступником вирішальне значення має питання правомірності набуття ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" відповідних прав.

Статтями 512-514 Цивільного кодексу України передбачено заміну кредитора у зобов'язанні, зокрема, в разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), який вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження вимог про заміну кредитора у виконавчому провадженні ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" надало суду, зокрема, копії: договору № б/н від 31.10.2016 року відступлення права вимоги; договору № 31/10-04 від 31.10.2016 року відступлення права вимоги.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Договору № б/н від 3110.2016 року первісний кредитор (ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані") відступає новому кредитору (ТОВ "Юбіпартнер Факторинг") належне первісному кредитору право грошової вимоги в тому числі за договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року, укладеним з боржником (ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") в сумі 96 545,92 грн., залишок боргу - 83 352,62 грн., що підтверджується ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2012 року у справі № 5013/1513/12 про затвердження мирової угоди.

Із змісту вказаного договору вбачається, що сторони при його укладенні керувались статтями 1077-1086 Цивільного кодексу України, якими регламентовано правовідносини факторингу.

З огляду на вимоги законодавства судом першої інстанції було оцінено зазначений вище договір як договір факторингу.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 року у справі № 6-301цс15.

Договором № б/н від 31.10.2016 року сторони погодили відшкодування за відступлення права вимоги, в тому числі за договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року грошових коштів в сумі 1 000,00 грн. Таким чином, вказаний договір є оплатним та передача права грошової вимоги здійснюється за плату.

Відповідно до частини 1 статті 1084 Цивільного кодексу України здійснення фінансування клієнта можливо шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" згідно з свідоцтвом від 14.04.2011 року зареєстровано як фінансову установу та воно має право здійснювати факторингові операції (т. 2, а. с. 10-12).

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що договір № б/н від 31.10.2016 року є договором факторингу.

Крім цього, згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору № б/н від 31.10.2016 року з моменту зарахування у повному обсязі суми відшкодування за відступлення права вимоги за Договорами поставки, відповідно до умов пункту 2.1.1 Договору до нового кредитора переходять всі права кредитора відносно боржника, що належали до цього первісному кредитору по договорам поставки. Передбачене цим Договором право вимоги по зобов'язаннях, що випливають із договорів поставок, переходить до нового кредитора виключно після виконання ним в повному обсязі зобов'язань перед первісним кредитором, визначених в пункті 2.1 Договору.

У відповідності із пунктом 2.3 Договору № б/н від 31.10.2016 року з моменту переходу до нового кредитора всіх прав кредитора у відношенні до боржника, новий кредитор має право розпоряджатись цими правами на власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги за Договорами поставки без будь-яких обмежень.

Таким чином, за умовами Договору перехід права грошової вимоги до нового кредитора ставиться в залежність від факту зарахування суми відшкодування. Вказане також відповідає суті договору факторингу, згідно з яким відступлення права вимоги є наслідком здійсненого фінансування.

Моментом переходу прав кредитора ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" за Договорами поставки до ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" є момент зарахування у повному обсязі суми відшкодування на рахунок ТОВ "Юбіпартнер Факторинг". Саме із вказаного моменту ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" отримує право грошової вимоги до боржника за договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року та може розпорядитися таким правом, в тому числі відступити його іншій особі.

На підтвердження факту виконання 2.1.1 Договору, укладеного між ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" та ТОВ "Юбіпартнер Факторинг", ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" надало суду виписку по рахунку ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" за 31.10.2016 року, з якої вбачається здійснення 31.10.2016 року операції з перерахування грошових коштів згідно договору відступлення права вимоги № б/н від 31.10.2016 року на рахунок отримувача - ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" (т. 2, а. с. 13).

Згідно письмової інформації від 12.12.2016 року ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" підтвердило здійснення розрахунків за договором відступлення права вимоги № б/н від 31.10.2016 року (т. 1 а. с. 206).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків

Згідно із статтею 30 вказаного Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Проте, матеріалами справи не містять доказів зарахування на рахунок ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" суми переказу згідно здійсненої ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" 31.10.2016 року оплати.

Договір відступлення права вимоги № 31/10-04, за умовами якого ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" передало право грошової вимоги, у тому числі за договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року, до наступного кредитора - ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" також укладено того ж дня, коли відбулося укладення договору між ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" та ТОВ "Юбіпартнер Факторинг". При цьому, докази на підтвердження того, що на момент укладення 31.10.2016 року договору № 31/10-04 грошові кошти вже були зараховані на рахунок ТОВ "Кліносол Трейдінг Комані" в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" не доведено належними доказами факту виникнення в нього права кредитора за договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року, оскільки не підтверджено перехід такого права до ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" на момент укладення з останнім договору відступлення права вимоги № 31/10-04 від 31.10.2016 року.

Додаткова угода № 1 про внесення змін і доповнень до Договору відступлення права вимоги від 31.10.2016 року, копія якої надана до суду апеляційної інстанції передбачає внесення змін до пункту 4.3, а саме "Передбачене цим Договором право вимоги по зобов'язаннях, що випливають з "Договорів поставки", переходять до нового кредитора з моменту підписання даного Договору". Проте, вказана угода не може бути взята до уваги судом, оскільки не була предметом розгляду суду першої інстанції.

Пунктом 2.3 Договору № б/н від 31.10.2016 року сторони погодили право ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" відступити право грошової вимоги за Договорами поставки без будь-яких обмежень.

Частиною 2 статті 1083 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Таким чином, якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно має бути здійснене у формі договору факторингу.

Із змісту Договору відступлення права вимоги № 31/10-04 від 31.10.2016 року вбачається, що сторони при його укладенні керувались статтями 1077-1086 Цивільного кодексу України, якими регламентовано правовідносини факторингу. Однак, зазначений Договір, умовами якого передбачено передання ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" права грошової вимоги, у тому числі за договором поставки № 05/08-09/04 від 05.08.2009 року, до ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери", не відповідає нормам частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу України щодо вимог до суб'єктного складу сторін, а саме - вимогам до фактора. Разом з тим, умови вказаного договору є аналогічними умовам Договору між ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" і ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" та передбачають відшкодування ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" за відступлення права вимоги грошових коштів у сумі 1 200,00 грн. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" має право здійснювати факторингові операції.

Одночасно в додаткових поясненнях від 10.01.2017 року ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери" повідомляв суд про те, що договір відступлення права вимоги № 31/10-04 від 31.10.2016 року за своєю правовою природою не є договором факторингу.

Виходячи з приписів частини 2 статті 1083 Цивільного кодексу України наступне відступлення права грошової вимоги за договором факторингу є можливим лише шляхом укладення договору факторингу, а отже відступлення права вимоги шляхом заміни кредитора у зобов'язанні в інший спосіб в даному випадку не допускається.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що Договір відступлення права вимоги № 31/10-04 від 31.10.2016 року не визнано в установленому порядку недійсним не може бути взято до уваги судом, оскільки на час підписання сторонами цього Договору ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" не набуло прав кредитора і не мало правових підстав для його укладення.

За таких обставин, вказаний Договір не може створювати для сторін будь-яких правових наслідків.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваній ухвалі від 13.01.2017 року.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2017 року має бути залишена без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на ТОВ "ПГ "Побережнюк і партнери".

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2017 року у справі № 5013/1513/12 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.02.2017 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов