Рішення № 64978279, 21.02.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ______________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

21 лютого 2017 року Справа № 913/1323/16

Провадження № 24/913/1323/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ

до Луганського обласного військового комісаріату, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 6 427 грн. 93 коп.

Колегія суддів господарського суду Луганської області у складі: ОСОБА_1 головуючий, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Секретар судового засідання-помічник судді Гудей Н.Ф.

у засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_4 юрисконсульт відділу правового забезпечення Харківської філії ПАТ "Укртелеком", довіреність від 12.12.2016 № 744;

від відповідача представник не прибув.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" 30.11.2016 звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за договором про надання послуг електрозвязку від 30.10.2006 № 5200370 в сумі 3 728 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 243 грн. 53 коп., інфляційних втрат в сумі 2 236 грн. 84 коп., всього 6 208 грн. 56 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за договором про надання послуг електрозвязку від 30.10.2006 № 5200370 за період з липня 2013 року по червень 2016 року включно надав відповідачу телекомунікаційні послуги, за які відповідач розрахувався частково, залишок заборгованості складає 3 728 грн. 19 коп. У звязку з простроченням оплати наданих послуг позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі 243 грн. 53 коп. за загальний період з 21.08.2013 по 30.06.2016, інфляційні втрати в сумі 2 236 грн. 84 коп. за загальний період з серпня 2013 року по червень 2016 року включно.

Відповідач відзивом від 10.12.2016 № ЮК/297 проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та на проведення антитерористичної операції на території міста Луганська, де розташована адміністративна будівля, у звязку з чим відсутній доступ до первинної бухгалтерської документації для підтвердження надання позивачем телекомунікаційних послуг за період з липня 2013 року по липень 2014 року. Відповідач вважає, що первинні бухгалтерські документи, які знаходились у будівлі Луганської філії ПАТ "Укртелеком", теж втрачені. Щодо наданих телекомунікаційних послуг за 2015 рік та за період з січня 2016 року по червень 2016 року, то відповідачем подано докази оплати послуг за вказані періоди в обґрунтування відсутності заборгованості за 2015-2016 роки. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представником позивача надано письмові пояснення від 11.01.2017 № 26-15/34, в яких зазначено, що телекомунікаційні послуги надавалися за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, а втрата документів та відсутність фінансування не звільняє від виконання господарських зобовязань. Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, останній зазначає, що відповідачем не подано заяви про застосування строків позовної давності та у прохальній частині відзиву не вказано, що позивач просить застосувати строки позовної давності. Позивач вважає, що строк позовної давності не пропущений, оскільки він звертався до відповідача з вказаним позовом до суду 14.09.2016, який був повернутий позивачу без розгляду відповідно до п. 5 ч. 63 ГПК України. Трирічний строк звернення до суду станом на 14.09.2016 не сплинув на заборгованість за вересень 2013 року і всю іншу заборгованість. За умовами договору послуги за вересень 2013 року відповідач мав оплатити до 20.10.2013 включно. Відтак моментом початку порушення зобовязання по сплаті послуг за вересень 2013 року є 21.10.2013.

Позивач заявою від 11.01.2017 № 26-15/33, поданою відповідно до ст. 22 ГПК України, зменшив розмір первісно заявлених позовних вимог, у звязку з погашенням відповідачем боргу в розмірі 250 грн. 30 коп., який був сплачений відповідачем у липні 2016 року до звернення позивача з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати телекомунікаційних послуг в сумі 3 477 грн. 89 коп., 3% річних в сумі 243 грн. 53 коп., інфляційні втрати в сумі 2 236 грн. 84 коп., всього 5 958 грн. 26 коп. Дана заява надіслана відповідачу поштою та приймається судом до розгляду. Спір вирішується судом з ціною позову в сумі 5 958 грн. 26 коп.

Представником позивача у судовому засіданні 30.01.2017 надано письмові пояснення від 30.01.2017 № 26-15/94, в яких зазначено, що позивачу невідомо, на які реєстри в призначенні платежу в платіжних доручення від 25.09.2015, від 11.11.2015 та від 16.11.2015 посилається відповідач. Що стосується передачі документації з Луганської філії ПАТ "Укртелеком" до Харківської філії ПАТ "Укртелеком" позивач зазначив, що повноваження щодо здійснення діяльності підприємства на території Луганської філії були передані наказами директора ПАТ "Укртелеком" від 16.10.2014 № 544 та від 01.12.2014 № 674. Наказ від 16.10.2014 № 544 містить посилання про передачу повноважень, у тому числі, щодо ведення господарської діяльності підприємства у місті Сєвєродонецьк Луганської області. Крім того, позивач надав докази здійснених відповідачем оплат в період з 25.09.2015 по 22.07.2015 за заявлений позивачем до стягнення період з липня 2013 року по червень 2016 року. Інших документів на підтвердження оплат відповідача позивач не має, а також інших оплат, окрім тих, що вказані в розрахунку основного боргу та акті звірення розрахунків, від відповідача за вказаним договором не надходило.

Також, у судовому засіданні 30.01.2017 представником позивача відповідно до ст. 22 ГПК України подана заява про збільшення розміру позовних вимог на суму основного боргу, тобто на 469 грн. 67 коп., у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати телекомунікаційних послуг в сумі 3 947 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 243 грн. 53 коп., інфляційні втрати в сумі 2 236 грн. 84 коп., всього 6 427 грн. 93 коп. Дана заява надіслана відповідачу поштою 30.01.2017 та приймається судом до розгляду. Спір вирішується судом з ціною позову в сумі 6 427 грн. 93 коп.

Справа 913/1323/16 розглядалась суддею Рябцевою О.В. одноособово.

У звязку з подачею позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог та закінченням процесуального строку вирішення спору 30.01.2017, а також з метою захисту процесуального права відповідача для подальшого розгляду справи згідно автоматичного визначення складу колегії суддів визначено судову колегію у складі: ОСОБА_1 головуючий, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Відповідно до п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розгляд справи у звязку зі зміною складу суду починається спочатку.

Представником позивача надані письмові пояснення від 20.02.2017 № 26-15/162, в яких зазначено, що за спірним договором обліковується заборгованість в розмірі 3 947 грн. 56 коп., яка утворилась за період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року та залишилась несплаченою відповідачем.

Оцінивши надані докази і доводи учасників судового процесу, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 30.10.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", яке у звязку з набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" позивачем у справі, підприємством звязку за договором, в особі начальника цеху № 20 центру електрозвязку Луганської філії, який діяв на підставі довіреності, та Луганським обласним військовим комісаріатом відповідачем у справі, споживачем за договором, в особі обласного військового комісара, який діяв на підставі Положення про військові комісаріати, укладено договір № 5200370 про надання послуг електрозвязку.

За умовами договору підприємство звязку надає послуги електрозвязку, перераховані в додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до п.п. 3.2.8 п. 3.2 договору споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Розділом 4 договору врегульовано оплату та порядок розрахунків. Споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженої кредитної системою оплати (п. 4.2 договору). Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дати одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5 договору).

Вказаний договір набирає чинності з дня його підписання і діє пять років (п. 7.1 договору). Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п. 7.2 договору).

Матеріали справи свідчать, що договір про надання послуг електрозвязку укладений від імені ПАТ "Укртелеком" Луганською філією; рахунки-акти за період з липня 2013 року по жовтень 2014 року включно, надані позивачем, виписані Луганською філією ПАТ "Укртелеком".

Суд враховує, що з 14.04.2014 в Луганській області проводиться антитерористична операція.

Відповідно до Переліку заселених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України 02.12.2015 № 1275-р, до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено і м. Луганськ, в якому був зареєстрований в якості юридичної особи відповідач Луганський обласний військовий комісаріат. З грудня 2014 року відповідач переміщений до м. Сєвєродонецьк Луганської області. Із матеріалів справи вбачається, що послуги електрозвязку надавались структурному підприємству відповідача Сєвєродонецькому міському військовому комісаріату.

Внаслідок подій, обумовлених проведенням антитерористичної операції, керівництвом ПАТ "Укртелеком" видано накази від 16.10.2014 № 544 та від 01.12.2014 № 674 згідно яких структурні підрозділи Луганської філії ПАТ "Укртелеком" підпорядкували Харківській філії. З 01.12.2014 змінено територію, саме збільшено територію діяльності Харківської філії та поширено її на частину території Луганської області, територію діяльності Луганської філії відповідно зменшено. Передбачено здійснення організаційних заходів до 31.12.2014 по передачі договорів, дебіторської і кредиторської заборгованості тощо.

Рахунки-акти за період з листопада 2014 року по червень 2016 року включно, надані позивачем, виписані Харківською філією ПАТ "Укртелеком".

Доказів надіслання рахунків-актів позивачем не надано, втім відповідачем факт отримання рахунків-актів не заперечується та не оспорюється факт надання позивачем послуг електрозвязку.

Згідно розрахунку, наданого позивачем разом з позовною заявою, споживач на 01.07.2013 мав борг в розмірі 2 396 грн. 11 коп., який потім змінювався в залежності від щомісячно наданих послуг і здійснених часткових оплат.

Позивач при зверненні до суду визначив, що заборгованість в сумі 3 728 грн. 19 коп. утворилась за період з липня 2013 року по червень 2016 року, що не відповідає дійсності.

За даними позивача за період з липня 2013 року по червень 2016 року включно він надав послуги електрозвязку на загальну суму 7 470 грн. 57 коп., за які відповідачем сплачено 3 523 грн. 01 коп.:

- 386 грн. 31 коп. та 1 540 грн. 13 коп., всього 1 926 грн. 44 коп. (за доводами позивача та даними автоматизованої системи обліку розрахунків оплати здійснені 06.12.2013, відповідні докази оплат у позивача відсутні, а відповідачем не надані);

- 1 321 грн. 33 коп. за платіжним дорученням від 25.09.2015 № 180 сплачено 30.09.2015 згідно реєстру від 25.09.2015 № 15;

- 451 грн. 66 коп. за платіжним дорученням від 11.11.2015 № 307 сплачено 13.11.2015 згідно реєстру від 11.11.2015 № 29;

- 242 грн. 90 коп. за платіжним дорученням від 16.11.2015 № 335 сплачено 16.11.2015 згідно реєстру від 16.11.2015 № 30;

- 246 грн. 29 коп. за платіжним дорученням від 07.12.2015 № 419 сплачено 10.12.2015 згідно рахунка-акта від 30.11.2015;

- 246 грн. 29 коп. за платіжним дорученням від 16.12.2015 № 458 сплачено 18.12.2015 згідно рахунка-акта від 15.12.2015;

- 246 грн. 29 коп. сплачено 04.03.2016 згідно рахунка-акта від 31.01.2016 (згідно відомостей позивача);

- 246 грн. 29 коп. за платіжним дорученням від 15.03.2016 № 264 сплачено 16.03.2016 згідно рахунка-акта від 29.02.2016;

- 246 грн. 29 коп. за платіжним дорученням від 08.04.2016 № 363 сплачено 12.04.2016 згідно рахунка-акта від 31.03.2016;

- 246 грн. 29 коп. за платіжним дорученням від 20.05.2016 № 628 сплачено 23.05.2016 згідно рахунка-акта від 30.04.2016;

- 248 грн. 75 коп. за платіжним дорученням від 14.06.2016 № 728 сплачено 17.06.2016 згідно рахунка-акта від 31.05.2016.

Здійснені відповідачем оплати зараховані позивачем наступним чином:

- грошові кошти в сумі 386 грн. 31 коп. та 1 540 грн. 13 коп., всього 1 926 грн. 44 коп. в рахунок погашення боргу, що утворився до 01.07.2013;

- грошові кошти в сумі 1 321 грн. 33 коп. в рахунок погашення боргу, що утворився до 01.07.2013 в сумі 469 грн. 67 коп. та в погашення боргу за зобовязаннями липня-листопада 2013 року, частково в погашення боргу за зобовязаннями грудня 2013 року на суму 12 грн. 74 коп.;

- грошові кошти в сумі 451 грн. 66 коп. в рахунок погашення залишку боргу за зобовязанням грудня в сумі 156 грн. 89 коп. та погашення боргу за зобовязаннями січня 2014 року, частково в погашення боргу за зобовязаннями лютого 2014 року в сумі 125 грн. 14 коп.;

- грошові кошти в сумі 242 грн. 90 коп. в рахунок погашення залишку боргу за зобовязаннями лютого 2014 року в сумі 44 грн. 49 коп., боргу за зобовязаннями березня 2014 року та частково в погашення боргу за зобовязаннями квітня 2014 року в сумі 28 грн. 78 коп.);

- грошові кошти в сумі 246 грн. 29 коп. в рахунок погашення боргу за зобовязанням листопада 2015 року (згідно призначення платежу);

- грошові кошти в сумі 246 грн. 29 коп. в рахунок погашення боргу за зобовязанням грудня 2015 року (згідно призначення платежу);

- грошові кошти в сумі 246 грн. 29 коп. в рахунок погашення боргу за зобовязанням січня 2016 року (згідно призначення платежу);

- грошові кошти в сумі 246 грн. 29 коп. в рахунок погашення боргу за зобовязанням лютого 2016 року (згідно призначення платежу);

- грошові кошти в сумі 246 грн. 29 коп. в рахунок погашення боргу за зобовязанням березня 2016 року (згідно призначення платежу);

- грошові кошти в сумі 246 грн. 29 коп. в рахунок погашення боргу за зобовязанням квітня 2016 року (згідно призначення платежу);

- грошові кошти в сумі 248 грн. 75 коп. в рахунок погашення боргу за зобовязанням травня 2016 року (згідно призначення платежу);

- грошові кошти в сумі 250 грн. 30 коп. в рахунок погашення боргу за зобовязанням червня 2016 року (згідно призначення платежу).

Тобто, судом встановлено, що борг, заявлений позивачем до стягнення з урахуванням заяв про зменшення та збільшення розміру позовних вимог, в розмірі 3 947 грн. 56 коп. утворився за період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року включно.

За письмовими доводами позивача за спірним договором на час останнього судового засідання обліковується борг в сумі 3 947 грн. 56 коп., який утворився за період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року включно, і підлягає до стягнення.

Судом здійснено власний розрахунок основного боргу, із якого вбачається, що у відповідача обліковується заборгованість за період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року включно в загальній сумі 3 947 грн. 56 коп.

Відповідач за одержані послуги розрахувався не в повному обсязі, у звязку з чим утворився борг в сумі 3 947 грн. 56 коп.

Доказів сплати боргу на час прийняття рішення відповідачем не надано.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 30.10.2006 № 5200370, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Загальні положення про послуги визначені главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що абонент споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Телекомунікаційна послуга (послуга) продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Споживач телекомунікаційних послуг (споживач) юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобовязані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

У відповідності до ч. 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері звязку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про телекомунікації" тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Статтею 68 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем договірних зобовязань на суму 3 947 грн. 56 коп., що відповідачем не заперечується та не спростовано, та факт порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих телекомунікаційних послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог у звязку зі спливом строку позовної давності, який просить застосувати при вирішенні даного спору.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позивач звернувся з цим позовом до суду 30.11.2016, про свідчить відмітка на позовній заяві.

У позові зазначено спірний період виникнення заборгованості з липня 2013 року по червень 2016 року включно.

Таким чином, поза межами строку позовної давності є борг, який утворився з липня 2013 року до 30.11.2013.

Разом з тим, суд дійшов до висновку, що заявлена до стягнення заборгованість фактично утворилась за період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року включно.

Враховуючи те, що фактично заявлений до стягнення борг утворився за період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року включно, який заявлено в межах строку позовної давності, у задоволенні клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення боргу слід залишити без задоволення.

Сума боргу в розмірі 3 947 грн. 56 коп., яка складається із боргу за зобовязаннями з квітня 2014 року по жовтень 2015 року включно, підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з відповідача.

Доводи позивача щодо відсутності заяви про застосування строків позовної давності в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України визнаються судом безпідставними, оскільки абз. 7 п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних в сумі 243 грн. 53 коп. за загальний період з 21.08.2013 по 30.06.2016 за зобовязаннями липня 2013 року червня 2016 року включно та інфляційні нарахування в сумі 2 236 грн. 84 коп. за загальний період з серпня 2013 року по червень 2016 року включно за зобовязаннями липня 2013 року червня 2016 року включно.

Поза межами строку позовної давності є 3% річних та інфляційні втрати, які заявлено за період до 30.11.2013.

Судом з урахуванням застосування строків позовної давності здійснено власний розрахунок 3% річних, за яким до стягнення підлягають 3% річних в сумі 236 грн. 49 коп. за зобовязаннями з липня 2013 року по жовтень 2015 року включно за загальний період з 30.11.2013 по 30.06.2016. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 7 грн. 04 коп. слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення інфляційних втрат, то за власним розрахунком суду розмір інфляційних втрат з урахуванням застосування строків позовної давності складає 2 422 грн. 39 коп. за зобовязаннями з липня 2013 року по жовтень 2015 року включно за період з грудня 2013 року по червень 2016 року включно.

Враховуючи, що розмір нарахованих судом інфляційних втрат є більшим від нарахованих та заявлених позивачем до стягнення, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати в заявленій позивачем сумі, а саме: 2 236 грн. 84 коп. за зобовязаннями з липня 2013 року по жовтень 2015 року включно за період з грудня 2013 року по червень 2016 року включно.

Всього підлягає стягненню 6 420 грн. 89 коп., у тому числі: борг в сумі 3 947 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 236 грн. 49 коп., інфляційні втрати в сумі 2 236 грн. 84 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 376 грн. 49 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення 6 427 грн. 93 коп. задоволити частково.

2.Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38, ідентифікаційний код 07668758 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, бульвар Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766 борг в сумі 3 947 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 236 грн. 49 коп., інфляційні втрати в сумі 2 236 грн. 84 коп., судовий збір в сумі 1 376 грн. 49 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 7 грн. 04 коп. відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Повне рішення складено і підписано 27.02.2017.

Головуючий суддяО.В. Рябцева

СуддяС.В. Вінніков

СуддяТ.В. Косенко

Надр. 4 прим.

1-до справи

2-позивачу: 01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 18

3-позивачу: 61022, м. Харків, вул. Свободи (Іванова), 7/9

4-відповідачу: 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням