Ухвала суду № 64976395, 09.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2017 рокусправа № 808/8859/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Чередниченка В.Є. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій областіна постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2016р. у справі №808/8859/15за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіз ХХІ» до: про:Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

02.12.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадіз ХХІ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. / а.с. 3-18 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2015р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №808/8859/15 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт № 92/2201/37221297 від 23.09.2015р., у якому податковим органом серед іншого зроблено висновки про порушення позивачем пп.140.1.6 п.140.1 ст.140, пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп. 138.10.5 п.138.10, п.138.4, пп.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток протягом перевіряємого періоду на загальну суму 5669285 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності по рядку 07 Декларації з податку на прибуток всього на суму 210235,00 грн.. За результатами перевірки відповідачем 08.10.2015р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001522201, яким збільшено суму грошового зобов'язання підприємства з податку на прибуток підприємств на загальну суму 7086606,25 грн. та №0001532201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 210235,00 грн., позивач вважає, що висновки відповідача у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що одним з видів діяльності позивача є переробка насіння соняшника відповідно до технологічного процесу, який діє на підприємстві, в результаті проведення декілька етапного технологічного процесу макуха та жмих соняшниковий, які залишаються в процесі виробництва соняшникової олії, були доведені до реалізаційного стану (жмих соняшниковий високо протеїновий та лузга соняшникова гранульована (пілета), реалізувались покупцям, в результаті чого підприємство отримало економічну вигоду (прибуток), що є метою здійснення господарської діяльності підприємства, а тому жмих соняшниковий та лузгу соняшникову не можна відносити до відходів, крім цього технологічний процес виробництва олії соняшникової передбачає отримання цільового продукту - олії соняшникової та напівфабрикатів - форпресовий жмих та лушпиння соняшникового з доведенням їх до готової продукції за допомогою двох циклів (етапів) переробки. В періоді, що перевірявся, згідно із нормами податкового законодавства при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, прямі матеріальні витрати зменшувались виключно на вартість зворотних відходів, а жмих та лушпиння не відповідають визначенням «відходи», «зворотні відходи», «побічна продукція», «супутня продукція», оскільки з урахуванням технологічного процесу підприємства є неконденційною продукцією або напівфабрикатом. Щодо зробленого податковим органом висновку про завищення суми витрат на загальну суму 411866,00 грн. то з урахуванням того, що одним з основним видів діяльності підприємства є виробництво олії та жирів, для здійснення якої необхідна в достатній кількості сировина (насіння соняшникове), відповідної якості така, що відповідає вимогам ДСТУ, оскільки у разі використання іншої сировини виготовлена з неї продукція буде низької якості, що призвело б в майбутньому до збиткових операцій по її реалізації, тому з метою недопущення таких збиткових операцій позивачем була висунута вимога до СФГ ОСОБА_1 та ФГ ОСОБА_2 щодо повернення перерахованих передплат за соняшник, тобто безвідсоткову поворотну фінансову допомогу за рахунок кредитних коштів позивач вказаним контрагентам не надавав. Щодо встановленого відповідачем завищення суми фінансових витрат у розмірі 181831,00 грн., то відповідно до умов Генеральної кредитної угоди №57-13/0010-ГЛ від 10.04.2013р., яка укладена між ПАТ «Метабанк» та позивачем (Позичальник) на отримання кредитних коштів на фінансування поточної підприємницької діяльності передбачено, що Позичальник зобов'язаний забезпечити повне та неухильне виконання умов цього договору, в тому числі по виконанню своїх зобов'язань по страхуванню предмета застави/іпотеки, а також виконанню інших зобов'язань за договором страхування, ці зобов'язання, які є невід'ємною вимогою для отримання кредитних коштів у банка для поповнення обігових коштів для здійснення підприємницької діяльності, визначені у відповідних договорах страхування, укладеними між трьома юридичними сторонами: Страховиком - ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», Страхувальником - ТОВ «Парадіз ХХІ» та вигодонабувачем - ПАТ «Метабанк», фізичні особи - майнові поручителі - не є стороною як кредитної угоди, так і договорів страхування, та не є підписантами цих документів, при цьому між майновими поручителями та позивачем 10.04.2013р. були укладені договори про виконання зобов'язань, відповідно до яких головною умовою було покладення всіх витрат (нотаріальних, страхових та інших послуг), пов'язаних з цією угодою на Позичальника, а тому підприємством було виконано умови вищезазначених договорів в цій частині, що підтверджують договори страхування, де Страхувальником є ТОВ «Парадіз ХХІ», таким чином, позивачем понесені фінансові витрати, пов'язані із запозиченням обігових коштів, які правомірно були ним віднесені до складу «Інші витрати» рядок 06 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013- 2014 роки. З огляду на вищенаведене просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001522201 та №0001532201 від 08.10.2015р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2016р. у справі №808/8859/15 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001522201 та №0001532201 від 08.10.2015р.. (суддя Батрак І.В.) / а.с. 174-180 том 5/.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2016р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 181-187 том 5/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 31.10.2016р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017р. у справі №808/8859/15 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області , правонаступником - Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області / а.с. 217-227,228 том 5/.

Представники осіб, які беруть участь у розгляді справи у судове засідання не з'явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи повідомлені належним чином / а.с. 212,213 том 5/. Відповідач надав суду письмове клопотання / а.с. 214 том 5/, у якому просив суд розглянути дану справу у відсутність свого представника. Позивач про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника , суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справи у відсутність представників осіб, які беруть участь у розгляді справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши у судовому засідання доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Парадіз ХХІ», ідентифікаційний код 37221297, зареєстровано як юридична особа 10.08.2919р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради, підприємство є платником податків, у тому числі податку на додану вартість (далі - ПДВ), та як платник податків перебуває на обліку у відповідача у справі. / а.с. 20-21 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що у період з 27.08.2015р. по 19.06.2015р. посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Парадіз ХХІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р., за результатами якої складений відповідний акт №92/22-01/37221297 від 23.09.2015р. (далі - акт перевірки).

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 22-63 том 1/ вбачається що в ході перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було зроблено висновки про порушення позивачем:

- пп.140.1.6 п.140.1 ст.140, пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп. 138.10.5 п.138.10, п.138.4, пп.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 5669285,00 грн., у тому числі: за 2012 рік у сумі 1293018,00 грн.; за 2013 рік у сумі 1201482,00 грн.; за 2014 ріку сумі 3 174 785,00 грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності по рядку 07 Декларації з податку на прибуток всього на суму 210235,00 грн.: у тому числі за 2012 ріку сумі 91385,00 грн.; за 2013 рік у сумі 14493,00 грн.; за 2014 ріку сумі 104 357,00 грн.

У зв'язку з виявленими відповідачем у ході перевірки порушеннями , на підставі акту перевірки №92/22-01/37221297 від 23.09.2015р., податковим органом 08.10.2015р. були прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0001522201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 7086606,25 грн., у тому числі за основним платежем - 5669285,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 417 321,25 грн. / а.с. 96 том 1/;

- №0001532201, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 210235,00 грн. / а.с. 95 том 1/;

які є предметом оскарження у даній справі.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, з урахуванням дати їх виникнення врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

З наданої суду ксерокопії акту перевірки №92/22-01/37221297 від 23.09.2015р. вбачається, що у ході перевірки посадовими особами відповідача, серед іншого, було зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 138.4, пп.138.8.1 п. 138 ст. 138 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем витрат, які задекларовані ним у рядку 05.1 Податкової декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у загальному розмірі на 29735032,00 грн., цей висновок зроблено відповідачем з огляду на те, що перевіркою карток складського обліку та головної книги за рахунками 23 «Виробництво» та 26 «Готова продукція» встановлено, що підприємство облік лушпиння та макухи власного виробництва веде лише в кількісному виразі, в бухгалтерському обліку відсутній розподіл готової продукції, побічної продукції та відходів, а в податковому обліку загальна собівартість виготовленої продукції, яка повинна розподілятись між основним продуктом та побічними, в повному обсязі віднесена на основну продукцію - олію, що призводить до невірного розрахунку податку на прибуток та невідповідність задекларованого податку періоду, в якому він декларується.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідно до Технологічного процесу, який затвердженого наказом директора ТОВ «Парадіз ХХІ» №5 від 01.08.2012р. і який діє на підприємстві, технологічний процес виробництва передбачає отримання основного продукту переробки - олії соняшникової - одноциклічним етапом виробництва та отримання двох самостійних продуктів переробки - некондиційної продукції (напівфабрикатів) - жмиха форпресового і лушпиння соняшникового, з доведенням їх до готової продукції - макухи соняшникової високопротеїнової і лушпиння соняшникового гранульованої (пілета) за допомогою двох циклів (етапів) виробництва /а.с.11-21 том 5.

Враховуючи діючий на підприємстві позивача технологічний процес та приймаючи до уваги норми пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, ст. 138 Податкового кодексу України та положення п. 11,12,21,22 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», який затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, ТОВ «Парадіз ХХІ» не отримувало у процесі виробництва зворотних відходів, які б могли використовуватись ним для виробництва іншої готової продукції, вартість яких повинна була враховуватись у зменшення розміру прямих матеріальних витрат, а самостійні готові продукти, які були утворені ТОВ «Парадіз ХХІ» в процесі двохциклічного виробництва у єдиному технологічному процесі, не відносяться до зворотних відходів або супутньої продукції, що свідчить про те, що позивачем правомірно було віднесено їх до складу собівартості реалізованих товарів на загальну суму 29735032,00 грн.

Щодо висновку податкового органу про неправомірне віднесення позивачем частини відсотків за користування кредитними коштами до фінансових витрат, то колегія суддів вважає необхідне зазначити.

Так під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 10.04.2013р. між позивачем (Позичальник) та ПАТ «Метабанк» укладено кредитний договір №57-13/010-ГЛ, відповідно до умов якого банк надає кредит позичальнику для закупівлі сільгосппродукції (насіння соняшника, поповнення обігових коштів), також умовами цього договору було визначено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

В ході перевірки фінансових витрат підприємства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р. відповідачем встановлено, що ТОВ «Парадіз ХХІ» проводило нарахування відсотків за кредитним договором №57-13/0010-ГЛ від 10.04.2013р. з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.02.2014р., яка була укладено сторонами за основним договором та є його невід'ємною частиною.

Так, з метою здійснення господарської діяльності 17.04.2013р. між ТОВ «Парадіз ХХI» (Покупець) та СФГ ОСОБА_1 (Постачальник) укладено договір поставки №170413, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (продати), а покупець прийняти та оплатити соняшник у кількості 600 тон, ціна на продукцію складає 5000 грн. за одну тону, загальна сума договору 5500000,00 грн., розрахунок між сторонами здійснюється у розмірі 100% оплати, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, термін поставки соняшнику - не пізніше 01.11.2013р. / а.с. 115-116 том 5/.

17.04.2013р. позивачем було отримано кредитні кошти в сумі 3000000,00 грн., які в подальшому 17.04.2013р. перераховано на рахунок СФГ ОСОБА_1 на виконання умов договору поставки №170413 від 17.04.2013р., як передплату за соняшник в сумі 3000000,00 грн. під майбутній урожай 2013 року.

У подальшому, у зв'язку з несприятливими погодними умовами (засухою) врожай соняшника 2013 року був замалим, а якість соняшника не відповідала вимогам для використання його в технологічному процесі по виробництву олії, ТОВ «Парадіз ХХI» пред'явив вимогу №17 від 22.10.2013р. до СФГ ОСОБА_1 / а.с. 117 том 5/ щодо повернення попередньо сплачених коштів за соняшник по договору поставки №170413 від 17.04.2013р., і постачальник повернув позивачу грошові кошти з призначенням платежу «повернення передплати за соняшник» в сумі 2400000,00 грн. у 2013 році (платіжні доручення №579 від 23.10.2013р., №585 від 28.10.2013р., № 627 від 08.11.2013р., №628 від 08.11.2013р..

Також 11.04.2014р. ТОВ «Парадіз ХХI» (Покупець) та ФГ ОСОБА_2 (Постачальник) укладено Форвардний договір поставки насіння соняшнику майбутнього врожаю №1 / а.с. 118-120 том 5, згідно із яким постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю сільськогосподарську продукцію: соняшник у кількості 2 277 777,00 кг, а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом), якісні показники Товару повинні відповідати ДСТУ 7011:2009, термін поставки до 01 листопада 2014 р. включно, попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару, яка складає 3600,00 грн. за одиницю виміру Товару, у т.ч. ПДВ - 600,00 грн., сума попередньої оплати за Товар становить 8200000 грн.

Позивачем у справі було у квітні 2014р. отримано кредитні кошти в сумі 3600000,00 грн. (11.04.2014 р. в сумі 2600000,00 грн., 14.04.2014р. - 1000000,00 грн.), які відповідно до умов контракту в подальшому перераховані ФГ ОСОБА_2 як попередню оплату з призначенням платежу «оплата за соняшник згідно форвардного контракту №1 від 11.04.14» під майбутній урожай 2014 року на загальну суму 3 600 000,00 грн. (платіжні доручення №75/1 від 11.04.2014р., №77/1 від 14.04.2014р.)

Позивачем 19.09.2014 р. було отримано від ФГ ОСОБА_2 частково сировину (соняшник) у кількості 283,333 тони на суму 1020000,00 грн., але у зв'язку з тим, що у ФГ ОСОБА_2 соняшник врожаю 2014 р. був неякісним, таким, що не вимогам ДСТУ щодо якості сировини, що виключало можливість використання такої сировини в технологічному процесі по виробництву олії, ТОВ «Парадіз ХХI» пред'явило вимогу №37 від 09.09.2014р. ФГ ОСОБА_2 стосовно повернення попередньо сплачених коштів за соняшник за форвардним контрактом / а.с. 121 том 5/, а контрагентом позивача було повернуто грошові кошти з призначенням платежу «повернення перерахованих коштів за соняшник зг. дог №1 від 11.04.2014» в сумі 2580000,00 грн. (платіжні доручення №6461 від 10.09.2014р. та №6465 від 11.09.2014р. грн.).

Саме з аналізу вищенаведених господарських операцій позивача податковим органом у акті перевірки №92/22-01/37221297 від 23.09.2015р. зроблено висновок про завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.3 Декларації «Фінансові витрати відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України» в сумі 411 866,00 грн., у зв'язку із тим, що отримані кредитні кошти ТОВ «Парадіз ХХІ» частково були використані на надання фінансової допомоги юридичним особам.

Але враховуючи зміст п. 141.1 ст. 141 пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та приймаючи до уваги, що основний видом господарської діяльності позивача у справі є саме переробка насіння соняшника, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин і саме з метою здійснення цієї діяльності позивачем було укладено вищезазначені договори з СФГ ОСОБА_1 та ФГ ОСОБА_2, і з урахуванням вищенаведеного змісту та динаміки правовідносин, які склались між позивачем та цими контрагентами, у даному випадку відсутні підстави для визначення коштів, які були сплачені позивачем цим контрагентам на підставі укладених між ними договорів, як поворотної фінансової допомоги лише з тих мотивів, що контрагентами не було у повному обсязі виконано договори поставки, оскільки несвоєчасне та, або неповне виконання суб'єктами господарювання, як постачальниками, своїх договірних зобов'язань не змінює зміст договірних зобов'язань, мету надання та призначення спірних коштів, не наділяє отримані за таким договором кошти ознаками поворотної фінансової допомоги у розумінні вищезазначених норм податкового законодавства, а тому колегія суддів вважає, що грошові кошти, які були отримані ТОВ «Парадіз ХХІ» за кредитним договором №57-13/010-ГЛ від 10.04.2013р. та використані як передплата за товар - соняшник , на підставі договорів поставки, які були укладені між позивачем та СФГ ОСОБА_1 і ФГ ОСОБА_2 в квітні 2013р., позивачем було використано у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат суми відсотків, сплачених за користування кредитними коштами, витраченими на купівлю сільгосппродукції, а саме поставки соняшника, оскільки укладання даних договорів пов'язано із господарською діяльністю позивача.

Крім вищезазначеного у ході перевірки податковим органом, відповідачем у справі, було зроблено висновок про завищення ТОВ «Парадіз ХХІ» витрат за 2013р. на суму 59983 грн. та за 2014р. на суму 121848 грн. внаслідок безпідставного, на думку відповідача, включення позивачем до їх складу суми страхових платежів, що було відображено у акті перевірки №92/22-01/37221297 від 23.09.2015р.

Як вже було встановлено, 10.04.2013р. між позивачем (Позичальник) та ПАТ «Метабанк» укладено кредитний договір №57-13/010-ГЛ, відповідно до умов якого банк надає кредит позичальнику для закупівлі сільгосппродукції (насіння соняшника, поповнення обігових коштів), серед іншого умовами договору було передбачено, що позивальник зобов'язаний забезпечити повне та неухильне виконання умов цього договору, в тому числі по виконанню своїх зобов'язань по страхуванню предмету застави/іпотеки у випадку коли воно передбачено договором застави/іпотеки, укладеним з Банком, а також виконанню інших зобов'язань за договором страхування, в тому числі виконання обов'язку щодо страхування в страхових компаніях, які акредитовані Банком (п. 7.1.14 договором).

Крім цього під час розгляду даної справи судом встановлено, що між майновими поручителями та позивачем 10.04.2013р., до моменту укладання договорів майнової поруки та застави (іпотеки) були укладені договори про виконання зобов'язань, відповідно до яких для забезпечення виконання умов генеральної кредитної угоди №57-13/0010- ГЛ від 10.04.2013, укладеною між ПАТ «Метабанк» та ТОВ «Парадіз ХХI» на отримання кредитних коштів, позичальник (ТОВ «Парадіз ХХІ») прийняв на себе всі витрати (нотаріальні, страхові та інші послуги), пов'язані з отриманням кредиту та укладенням договорів про забезпечення виконання зобов'язань.

Так, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань позивача за вищезазначеним кредитним договором, між банком та майновими поручителями: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Оілтрейд», ФОП ОСОБА_3 було укладено відповідні договори майнової поруки та договори застави, іпотеки, які досліджувались податковим органом , та судом під час розгляду справи, при цьому з наданих суду ксерокопій вищезазначених договорів / а.с. 22-114 том 5/, вбачається, що майно, яке передано у заставу має бути застраховано, при цьому, саме позивач прийняв на себе зобов'язання зі здійснення страхування майна, що виступало предметом застави, іпотеки, і на виконання таких зобов'язань позивачем - ТОВ «Парадіз ХХІ» укладено договори страхування з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» (страховик) від 10.04.2013 №1006/13-Тз/ЗП1, №456/13-Из/ЗП1, №457/13-Із/ЗП1, №458/13-Из/ЗП1, №790/14-Тз/ЗП1, №382/14-Із/ЗП1, №381/14-Из/ЗП1, від 25.03.2014 №384/14-Из/ЗП1 , та відповідно до умов цих договорів позивачем перераховано страховику кошти у 2013 р. у загальному розмірі 210772,49грн., у 2014 р. у загальному розмірі 121864,70 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини , а також враховуючи те, що під час розгляду даної адміністративної справи сторонами не заперечувалась наявність зв'язку здійснення вищезазначених операцій з страхування майна, яке належить іншим особам та знаходиться у заставі банку, за рахунок позивача у справі із здійсненням позивачем власної господарської діяльності, оскільки це майно було передано у заставу як забезпечення кредитного договору №57-13/010-ГЛ від 10.04.2013р., який було укладено між позивачем (Позичальник) та ПАТ «Метабанк», який надає цей кредит позичальнику для закупівлі сільгосппродукції (насіння соняшника, поповнення обігових коштів), що з урахуванням положень пп.140.1.6 п. 140.1 ст. 140, пп.138.10.5 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що витрати понесені позивачем під час страхування майна, яке належить іншим особам та передано ними у заставу банку для забезпечення кредитного договору №57-13/010-ГЛ від 10.04.2013р., не є витратами із страхування, а є фінансовими витратами позивача у справі, які пов'язані із здійсненням ним власної господарської діяльності, що свідчить про те, що такі витрати були правомірно віднесені позивачем у відповідних періодах до складу витрат при визначені об'єкта оподаткування.

Отже з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями №№0001522201 та №0001532201 від 08.10.2015р., які є предметом оскарження у даній справі, не відповідають вимогам Податкового кодексу України, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог у повному обсязі, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення постанову суду першої інстанції від 31.10.2016р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2016р. у справі №808/8859/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено - 27.02.2017р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко