Ухвала суду № 64976305, 14.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2017 рокусправа № 804/5960/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участю представника позивача Кукурузи В.Ю. та представника відповідача Каціонової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі № 804/5960/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» ( на момент подання апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат») до Дніпропетровської митниці ДФС України про визнання недійсним та скасування рішення, скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016 року; визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного значення № 11001000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року, визнано недійсним та скасувано рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

29.04.2015 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 15-0835-12, згідно з умовами якого Продавець зобов'язався здійснити поставку товару Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у Додатках до Контракту. (а. с. 33-36)

Згідно Додатку № 14 від 20.01.2016р. до Контракту Продавець зобов'язався поставити ПАТ "ДМКД" - залізорудний концентрат в кількості - 48000тон за ціною 1957,43 рублів РФ за одну тону, на умовах поставки: DAP - станція Соловей/Тополі (Інкотермс -2010). (а. с. 37)

14.03.2016 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару "концентрат залізорудний агломераційний.

Зазначений товар заявлений до митного оформлення шляхом подання митної декларації № 110010000/2016/020296.

Позивачем при митному оформленні Товару, поставленого згідно додатку № 14 від 20.01.2016 року до Контракту, в вантажно-митній декларації митна вартість поставленого товару була визначена за основним методом - за ціною договору.

Разом з ВМД № 110010000/2015/022202 згідно обраного декларантом методу визначення митної вартості, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 57 МКУ, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу було надано:

1) Контракт № 15-0835-12 від 29.04.2015 року з додатковими угодами №№2,3,4;

2) Додаток № 14 від 20.01.2016 року до Контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015р.;

3) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00121 від 31.01.2016 року разом з додатком до нього;

4) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00122 від 31.01.2016 року з додатком до нього;

5) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00127 від 01.02.2016 року з додатком до нього;

6) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00133 від 03.02.2016 року з додатком до нього;

7) Рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00148 від 09.02.2016 року з додатком до нього;

До митного органу також були подані і транспортні документи, а саме:

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/175 від 02.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21037329 від 31.01.16 р.;

- залізнична накладна № 21037361 від 31.01.16 р.;

- залізнична накладна № 21037258 від 31.01.16 р.;

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/183 від 02.02.16 р.;

- залізнична накладна № 45848454 від 02.02.16 р.;

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/187 від 03.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21038548 від 31.01.16 р.;

- залізнична накладна № 21038523 від 31.01.2016 р.;

- залізнична накладна № 21038484 від 31.01.16 р.;

- залізнична накладна № 45862943 від 02.02.16 р.;

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/188 від 03.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21042677 від 01.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21042712 від 01.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21042707 від 01.02.16 р

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/196 від 05.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21048688 від 03.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21048690 від 03.02.16 р.;

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/205 від 08.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21048705 від 03.02.16 р.;

- залізнична накладна № 43981356 від 01.02.16 р.;

- залізнична накладна № 43998053 від 02.02.16 р.;

- залізнична накладна № 43988088 від 01.02.16 р.;

- залізнична накладна № 43997964 від 02.02.16 р.;

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/221 від 09.02.16 р.;

- залізнична накладна № 43998012 від 02.02.16 р.;

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/233 від 11.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21075444 від 09.02.16 р.;

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/240 від 13.02.16 р.;

- залізнична накладна № 21069881 від 08.02.16 р.;

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/248 від 15.02.16 р.;

- залізнична накладна № 44043016 від 06.02.16 р.;

- Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/253 від 17.02.16 р.;

- Залізнична накладна № 43988104 від 01.02.16 р.

Крім документів, поданих відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, позивачем додатково до Дніпропетровської митниці були надані наступні документи:

1) шість рахунків від виробника до Продавця б/н від 31.01.16 р.;

2) три рахунки від виробника до продавця б\н від 01.02.16 р.;

3) три рахунки від виробника до продавця б/н від 02.02.16 р.;

4) рахунок від виробника до продавця б/н від 08.02.16 р.;

5) Сертифікат якості № 94 від 31.01.16 р.;

6) Сертифікат якості № 95 від 31.01.16 р.;

7) Сертифікат якості № 96 від 31.01.16 р.;

8) Сертифікат якості № 97 від 31.01.16 р.;

9) Сертифікат якості № 98 від 31.01.16 р.;

10) Сертифікат якості № 99 від 31.01.16 р.;

11) Сертифікат якості № 100 від 01.02.16 р.;

12) Сертифікат якості № 101 від 01.02.16 р.;

13)Сертифікат якості № 102 від 01.02.16 р.;

14) Сертифікат якості № 103 від 02.02.16 р.;

15) Сертифікат якості № 104 02.02.16 р.;

16) Сертифікат якості № 105 від 02.02.16 р.;

17) Сертифікат якості № 106 від 08.02.16 р.;

18) Копія митної декларації країни відправлення № 10101100/220116/0000029 від 22.09.16 р.;

19) Висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 539 від 12.02.16 р.;

20) Декларації про походження товару.

Після вивчення наданих документів відповідачем з посиланням на ч. 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару за ціною договору запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуютьс; оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи, надані позивачем, на думку відповідача, містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

- декларантом не надано до митного оформлення договору із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, враховуючи те, що позивач купував товар не у його виробника;

- на комерційних документах не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю;

- позивачем не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували транспортну складову;

- до митного оформлення надано рахунок-фактуру виробника товару, відповідно до якого вартість товару є значно нижчою від задекларованої позивачем, рахунок-фактура виробника товару та контрактоутримувача ідентифікуються між собою лише за вагою та якості товару із вмістом Fe.

Листом від 14.03.2016 № 062Д/367, надісланим у складі електронного повідомлення, декларантом проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений ч. 3 ст. 53 МКУ та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно п. 8 ст.55 МКУ.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 р. та картку відмови від № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016 р. (а. с. 24-30)

Судом також встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг в зв'язку з нагальною потребою ПАТ "ДМКД" у поставленій продукції за новою ВМД № 110010000/2016/020302 від 14.03.2016р. з коригованою ціною товару.

Позивач з такими рішеннями відповідача не погоджується і вважає, що ним подано всі необхідні документи, які дають можливість визначити вартість товару за ціною договору (контракту).

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До документів, які підтверджують митну вартість належить, в тому числі і рахунок-фактура (інвойс).

За нормами п. 2 ст. 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У статті 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Порядок застосування резервного методу визначає стаття 64 МК України.

Так, згідно з частинами 1, 2 вказаної статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митний кодекс України, зокрема, ч. 6 ст. 54 МК України, яка визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Нормами статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

З наведених норм випливає наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Обґрунтовуючи розбіжності у наданих позивачем документах, митний орган посилається на те, що в наданих з МД інвойсах контрактоутримувача ціна одиниці товару визначена в залежності від вмісту Fe в кожній партії, як це передбачено зовнішньоекономічним контрактом № 15-0835-12 із позивачем, в той час як в наданих рахунках виробника товару на адресу постачальника ціна визначена незалежно від вмісту Fe на кожну партію в рівному розмірі - 1300 руб.РФ/т, отже, відповідні документи контрактоутримувача та виробника містіть розбіжності щодо вартості товару, що обумовлює необхідність надання контракту постачальника з третьою особою (виробником).

Ці посилання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оцінка методики ціноутворення продавця (ТОВ "Русская горно-металлургическая компания") як умова договору з його постачальником (виробником) продукції не є елементом перевірки складових числового значення митної вартості в розумінні ст. 58 МК України. При цьому рахунки по взаємовідносинам продавця товару з третьою особою (виробником), на зміст яких послався митний орган, не є обов'язковими документами відповідно до частини 2 ст. 53 МК України, а наведені в цих рахунках відомості щодо ціни товару не суперечать економічній обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на те, що вищевказані рахунки контрактоотримримувача та виробника не містять печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, і це є підставою для сумніву у правильності визначення митною вартості. Як пояснив представник позивача, ці документи не слідували разом із вантажем, а були отримані поштою, що не суперечить законодавству.

Колегія суддів, виходячи зі змісту ст. 335 ч.1 п.4 пп. "ґ" МК України та Положення про уніфікований порядок проставляння митними органами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджене на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням N 5/32 від 13.09.2001, зазначає, що законодавством не передбачено обов'язковість наявності на комерційних документах печаток та штампів прикордонних та митних служб, а лише таку можливість, якщо вони наявні у перевізника. В той же час на товаро-транспортних документах, для яких наявність таких печаток і штампів є обов'язковою, ці реквізити в наявності. Отже, вказані обставини не можуть вважатися підставою для виникнення у митного органу обгрунтованих сумнівів.

Крім того, пославшись на наявність вищевказаних розбіжностей, відповідач також зазначає про необхідність надання відомостей щодо транспортної складової, хоча згідно зовнішньоекономічного контракту та наданих позивачем документів підтверджено здійснення поставки на умовах DAP-станція Соловей/Тополі (Інкотермс-2010), які передбачають несення витрат на поставку товару до вказаного пункту призначення продавцем, отже включені у вартість товару. Натомість положення частини 2 ст. 53 МК України в такому випадку не передбачають необхідності надання транспортних (перевізних) документів.

Отже, повна вартість доставки товару на митну територію України була включена у заздалегідь визначену вартість товару за контрактом і здійснювалась постачальником, а тому деталі організації та вартості його транспортування не впливали на визначення митної вартості товару за основним методом.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами контракту передплата за товар не передбачена, тому позивач не мав можливості надати і платіжні документи.

Вимога ж митного органу надати договори з третіми особами, рахунки про сплату платежів третім особам, а також сплату комісійних та посередницьких послуг взагалі є безпідставними, оскільки безпосередньо позивачем таких договорів і відповідних їм платежів не укладалось та не здійснювалось. Так само як не мав змоги позивач і надати каталоги, специфікації та прейскуранти (прас-листи) виробника товару, оскільки не є таким виробником. На запит же позивача продавець повідомив, що не може надати такі відомості та документи, оскільки це є конфіденційною інформацією.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач надав відповідачу при митному оформленні товару всі наявні у нього документи, а документи, які вимагав митний орган, позивач не мав можливості надати з об'єктивних причин, оскільки такі документи відсутні взагалі або є знаходяться в інших осіб, які відмовились надавати їх позивачу на його запит.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідність витребовувати додаткові документи.

Натомість відповідач витребував у позивача додаткові документи за всім переліком, що передбачено частиною 3 статті 53 МК України безвідносно перевірки саме тих обставин, які ним розцінені як суттєві розбіжності, а в подальшому ненадання позивачем цих додаткових документів використано для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.05.2015.

Наведені відповідачем обставини не є свідченням неправильності визначення товариством числового значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару та не стосується відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті товариством за цей товар, а тому не може бути свідченням неправильності визначення товариством числового значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Первісно надані декларантом документи, обов'язковість надання яких для митного оформлення передбачена у ч. 2 ст. 53 МК України, містили всі відомості щодо ціни товару і будь-яких розбіжностей у цих документах не виявлено.

Посилання відповідача на взаємопов'язаність позивача з його контрагентами є безпідставними, оскільки в такому випадку митний орган при витребовуванні додаткових документів повинен був послатись на вимоги ч. 4 ст. 53 МК України, якою і регулюються ці відносини, проте відповідачем документи витребовувались лише на підставі ч. 3 ст. 53 МК України, тобто в загальному порядку, а не як у взаємопов'язаних осіб. Адміністративні суди при оскарженні особами дій та рішень суб'єкта владних повноважень повинні перевіряти такі дії чи рішення лише в тих межах, які такий суб'єкт сам визначив як підставу для прийняття такого рішення. Обґрунтування в подальшому своїх дій іншими мотивами чи підставами, ніж ті, які зазначені в оскаржуваних рішеннях, правового значення для вирішення спору не має і перевірці не підлягає.

Крім того, колегія суддів апеляційної звертає увагу на те, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності об'єктивної можливості їх надати та відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості.

Колегія суддів також вважає, що наявність в базі даних митниці факту ввезення аналогічного (подібного) товару чи близьких за кодом УКТ ЗЕД товарів за ціною вищою, ніж ввозиться позивачем не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки не враховує особливості митного оформлення товару саме позивачем. Ведення підприємницької діяльності саме і полягає в тому, щоб придбати товар за найнижчою ціною з метою отримання прибутку в майбутньому в результаті використання цього товару в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим ввезення аналогічного товару різними товариствами за різними цінами і є ознакою ринкової економіки. Намагання митниці штучно вирівняти ціни на такі товари і зробити їх однаковими фактично є втручанням цього органу в економічну діяльність таких товариств, а також знищенням конкурентного середовища на ринку таких товарів. Вказані дії митного органу також призводять до штучного збільшення собівартості товару, що виробляється чи продається в подальшому, підвищенню цін на товари та зменшенню прибутку підприємств.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 17 лютого 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі № 804/5960/16 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко