Постанова № 64976038, 24.02.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2017 року м. Чернігів Справа № 825/37/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

10.01.2017 Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулась до суду з позовом до Фізичної особи ОСОБА_2 (далі - ФО ОСОБА_2.), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам), на загальну суму 34000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та відомості про його реєстрацію були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, зазначив, що відповідач перебував на податковому обліку в Ніжинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області. 22.08.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за власним рішенням. Разом з тим, за відповідачем, у період здійснення останнім підприємницької діяльності, рахується заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам), на загальну суму 34000,00 грн.

У судовому засіданні 24.02.2017 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до журналу судового засідання, позивача - Ніжинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області замінено на позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

При цьому, згідно з положеннями частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У свою чергу, судова кореспонденція надсилались відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, проте, судові документи повернулись до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

19.01.2017 судом, у порядку частини 3 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, сформовано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ФО ОСОБА_2 та направлено останній до Центру надання адміністративних послуг Ніжинської міської ради (а.с.31).

30.01.2017 судом отримано лист начальника відділу квартирного обліку, приватизації житла та ведення реєстру територальної громади виконавчого комітету Ніжинської міської ради Ляха О.М. від 27.01.2017 № 18-28/188, в якому зазначено, що відповідач по місту Ніжин зареєстрованим не значиться. (а.с. 44).

Відповідно до положень частини 3 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, передбаченому статтею 39 цього Кодексу.

Так, статтею 39 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, суд може здійснити їх виклик через засоби масової інформації за останнім відомим місцем їхнього проживання (перебування) на території України. Виклик публікується в друкованому засобі масової інформації не пізніше ніж за сім днів до дати призначеного судового розгляду справи. Друкований засіб масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик протягом наступного року, визначається не пізніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної норми, судом 16.02.2017 у друкованому засобі масової інформації «Деснянська правда» розміщено оголошення про виклик відповідача ФО ОСОБА_2 у судове засідання на 24.02.2017 на 10 год.00 хв. (а.с.53,54).

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд, у відповідності до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав можливим проводити розгляд справи, за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказах.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 (НОКПП НОМЕР_1) було зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.02.2017 (а.с.59-61) та взято на податковий облік до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Разом з тим, 22.08.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 за власним рішенням (а.с.60).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за період здійснення відповідачем підприємницької діяльності за ним рахується заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам), на загальну суму 34000,00 грн.

Так, заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам) виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.05.2016 №№ 0002101406 (17000,00 грн.), 0002111406 (17000, 00 грн.) (а.с.9,11).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача та отримані останнім 13.06.2016 (а.с.10).

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем15.06.2016 на адресу Державної фіскальної служби України направлено скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 15.06.2016, Державною фіскальною службою України 11.07.2016 прийнято рішення № 7233/П/99-99-11-03-01-25, яким податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 30.05.2016 №№ 0002101406, 0002111406 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.14,15).

Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_2 по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам) у розмірі 34000,00 грн. (17000,00 грн. + 17000,00 грн. = 34000,00 грн.) є узгодженим грошовим зобов'язанням відповідача.

У свою чергу, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР).

У відповідності до частини 12 статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Нормами вищевказаної статті Закону №481/95-ВР передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно зі статтею 17 Закону №481/95-ВР.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування (пункт 57.2. статті 57 Податкового кодексу України).

При цьому, у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду (пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

У свою чергу, у відповідно до підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, з метою погашення податкового боргу податковим органом було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 21.09.2016 № 1212-17 (а.с.17).

Вищевказана вимога відповідачем не отримана та повернута відповідним відділенням поштового зв'язку до податкового органу.

Разом з тим, у відповідності до пункту 42.2 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Оскільки, податкова вимога від 21.09.2016 № 1212-17 була направлена за податковою адресою відповідача, то вищевказана вимога вважається врученою останньому належним чином.

При цьому, передбачені Податковим кодексом України заходи не призвели до погашення податкового боргу.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів погашення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам), відповідачем до суду не надано.

За змістом пунктів 95.1 - 95.3. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження пункт 87.11. статті 87 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області у повному обсязі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 2 статті 50 та частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Між тим, як встановлено судом, 22.08.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за її власним рішенням (а.с.60).

Частиною 3 статті 46 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 65.10.8. пункту 65.10. статті 65 ПК України державна реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Таким чином, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов'язки та нести відповідальність за своїми зобов'язаннями, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 04.12.2013 (Справа №6-125цс13).

У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин та з урахуванням того факту, що відповідач з 22.08.2016 не має статусу фізичної особи - підприємця, суд дійшов висновку, що податковий борг у сумі 34000 грн., накопичений ним під час провадження підприємницької діяльності, належить стягнути з ОСОБА_2, як з фізичної особи.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 (НОКПП НОМЕР_1) заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям (штрафам) у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. на р/р 3111510670005, Ніжинське УК/м. Ніжин/21081103, банк отримувач - ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код 37716092, МФО 853592.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій