Постанова № 64976001, 21.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2017 р. № 820/3813/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Андрієць М.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позову зазначив, що податкові повідомлення рішення Південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області прийняті незаконно, є необґрунтованим, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначив, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведені камеральні перевірки даних, задекларованих ТОВ «Кронекс-Харків» в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.01.2016 та від 14.01.2016 за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року (акт від 21.01.2016 № 11/20-20-15-16/38933788) та даних, задекларованих ТОВ «Кронекс-Харків» в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.01.2016 за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року (акт від 03.02.2016 № 22/20-20-15-16/38933788).

В акті перевірки від 21.01.2016 № 11/20-20-15-16/38933788 Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення п.198.1 п.198.2 ст.198, п.199.1 п.199.2 ст.199, п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями ТОВ «Кронекс Харків» завищено податковий кредит в сумі 828902 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 193005 грн., за серпень 2015 року в сумі 165653 грн., за вересень 2015 року в сумі 194016 грн., за жовтень 2015 року в сумі 170573 грн., за листопад 2015 року в сумі 105655 грн. чим в свою чергу завищено суму переплати на особовому рахунку платника податків по коду платежу 14010100 сума 828902 грн., та занижено відємне значення ПДВ в сумі 437670 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 108479 грн., за серпень 2015 року в сумі 85755 грн., за жовтень 2015 року в сумі 100438 грн., за листопад 2015 року в сумі 54696 грн.

На підставі акту перевірки від 21.01.2016 №11/20-20-15-16/38933788 Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення рішення від 15.02.2016 року № НОМЕР_2 щодо збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1243353,00 грн.

В акті перевірки від 03.02.2016 № 22/20-20-15-16/38933788 Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 року, що призвело до завищення неправомірної суми переплати по ІКП код платежу 14010100 в сумі 77141 грн. та зменшення р.25 в поданих уточнюючих розрахунках з ПДВ на суму 77141 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 33444 грн. за серпень 2015 року 12678 грн., за вересень 2015 року в сумі 7246 грн., за жовтень 2015 року в сумі 7661 грн., за листопад 2015 року в сумі 16112 грн.

На підставі акту перевірки від 03.02.2016 №22/20-20-15-16/38933788 Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення рішення від 15.02.2016 року №0000021500 щодо збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 115711,50 грн.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПКУ базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1, 138.2 ст. 138 ПКУ передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого обєкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого обєкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого обєкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого обєкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 ПКУ при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобовязань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.2 ст.201 ПКУ форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому абз. 6 вказаної норми встановлено, що розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Таким чином з урахування того, що згідно з п. 6 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру платником податку з результатом здійснення своєї господарської діяльності формувався податковий кредит з податку на додану вартість за перше півріччя 2015 р. з урахуванням вимог ст. 199 Податкового кодексу України, а з набуттям змін до абзацу другого ст. 193 Податкового кодексу України з 01.07.2015 р. платник податку мав право на формування податковою кредиту за загальним правилом, чого в свою чергу зроблено не було. Таким чином підприємством помилково не було відображено у складі податкових декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад суми податкового кредиту сформованого за результатом придбання товарів (робіт та послуг) від контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду пакет бухгалтерських документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за результатом придбання товарів, сировини, матеріалів необхідних комплектуючих при використанні яких у виробництві було виготовлено та реалізовано готову продукцію, а відповідно сплачено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Таким чином, позивач не тільки мав право на формування податкового кредиту за фактом придбання товару (сировини), а й документально підтвердив придбання такого товару та подальше його використання у оподаткованих операціях (господарської діяльності), що в свою чергу підтверджується договорами, товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що позивачем у липні 2015 року, задекларовано позитивне значення суми податкового зобовязання у розмірі 25599,00 грн. (рядок 18) та за результатом відрахування відємного значення у розмірі 17754,00 грн. (рядок 20) сплачено до державного бюджету податкових зобовязань у розмірі 7845 (рядок 25).

У відповідності до рядку 15.1 декларації з ПДВ «частина, що включається до складу податкового кредиту» у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за липень 2015 року складає 876255,00 , при цьому дозволений кредит складає 175251,00 (графа дозволений податковий кредит).

Згідно з рядком 15.2. «частина, що не включається до складу податкового кредиту» у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за липень 2015 р. відображено 453621,00 грн., при цьому у графі дозволений податковий кредит платником податку не визначено сум податкового кредиту, хоча платник податку мав право на суми податкового кредиту у розмірі 90724,00 (453621,00 грн. х 20%).

Таким чином, у рядку 15.1. колонки А уточнюючого розрахунку платник податку повинен був відобразити суму податкового кредиту у розмірі 175251,00 грн. (876255,00 грн. х 20%) грн., а в колонці Б рядку 15.1. суму податкового кредиту у розмірі 90724,00 грн. (453621,00 грн. х 20%).

Відповідно у рядку 17 уточнюючого розрахунку повинна бути сума податкового кредиту у розмірі не 265976,00 грн. (рядок 15.1 сума податкового кредиту у розмірі 175251,00 грн. від обсягу постачання на суму 876255,00 грн. та рядок 15.2. сума податкового кредиту у розмірі 90724,00 грн. від обсягу постачання на суму 453621,00 грн.), а саме яка безпосередньо підлягає коригуванню у розмірі 90724,00 грн. від обсягу постачання на суму 453621,00 грн. тому як сума податкового кредиту у розмірі 175251,00 грн. від обсягу постачання на суму 876255,00 грн. вже задекларовано платником податку (рядок 15.1 основної декларації).

Отже, в рядку 17 помилково відображено податковий кредит більше на суму 90724,00 грн. з врахуванням того, що платником податку було задекларовано податкових зобовязань у розмірі 25599,00 грн. (рядок 18 основної декларації) 90724-25599 = 65128 грн. (рядок 19 уточнюючого розрахунку)

Таким чином, згідно з рядком 18 уточнюючого розрахунку п.199 ст.199, п.189.1 ст.189 ПКУ 265976-65128 грн.=200848 грн. визначена помилково.

При проведенні повторного коригування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2015 року та уточнюючим розрахунком до неї позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за липень місяць складає 25599,00 грн. (графа 18). При цьому таке позитивне значення було зменшено на суму відємного значення, що включається до податкового кредиту поточного періоду (липень 2015 р.) на суму 17754 грн. (графа 20). Таким чином, сума що підлягає перерахуванню за підсумками звітного періоду до бюджету та фактично сплачена платником податку фактично складає 7845,00 (графа 25).

В свою чергу позивачем сума у розмірі 25599 грн. була відображена по рядку 18 у графах: «Показник, який уточнюється» та помилково у графі «Різниця» замість правомірної графи «Уточнений».

Відповідачем було складено дві суми, а саме: суму у розмірі 25599,00 грн. (позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за результатом звітного періоду рядок 18 уточнюючого розрахунку) та суму 7845,00 (сума що підлягає перерахуванню за підсумками звітного періоду рядок 25 уточнюючого розрахунку, сума податкових зобовязань, що фактично сплачена позивачем у липні 2015р.) та розраховано суму завищення за липень 2015 р. у розмірі 33444,00 грн.

Позивачем у серпні 2015 року згідно з основною податковою декларацією задекларовано позитивне значення сум податкового зобов'язання в розмірі 12678 грн.

У відповідності до рядку 15.1 декларації з ПДВ «частина, що включається до складу податкового кредиту» у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за серпень 2015 р. складає 828264,00 грн. при цьому дозволений податковий кредит складає 165653,00 грн. (графа дозволений податковий кредит).

Згідно з рядком 15.2. «частина, що не включається до складу податкового кредиту» у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за серпень 2015 р. відображено 428777,00 грн., при цьому у графі дозволений податковий кредит платником податку не визначено сум податкового кредиту, хоча платник податку мав право на суми податкового кредиту у розмірі 85754,4 (428777 грн. х 20%).

Таким чином, у рядку 15.1. колонки А уточнюючого розрахунку позивач повинен був відобразити суму податкового кредиту у розмірі 165653,00 грн. (828264,00 грн. х 20%) грн., а в колонці Б рядку 15.1. суму податкового кредиту у розмірі 85754,4 (453621,00 грн. х 20%).

Відповідно у рядку 17 першого уточнюючого розрахунку повинна бути сума податкового кредиту у розмірі не 251408,00 грн. (рядок 15.1 сума податкового кредиту у розмірі 165653,00 грн. від обсягу придбання 828264,00 грн. та рядок 15.2. сума податкового кредиту у розмірі 85754,4 грн. від обсягу придбання 428777,00 грн.), а саме яка безпосередньо підлягає коригуванню у розмірі 85755,00 грн. від обсягу постачання на суму 428777,00 грн. тому як сума податкового кредиту у розмірі 165653,00 грн. від обсягу постачання 828264,00 грн. вже задекларовано платником податку (рядок 15.1 основної декларації).

Внаслідок неправомірного заповнення рядків 15.1 та 15.2 першого уточнюючого розрахунку помилково було відображені показники у графах «показник який уточнюється» та «різниця» рядку 17 такого уточнюючого розрахунку, внаслідок чого у рядках 18 та 25 було помилково відображено суми у розмірі 178331,00 грн.

В свою чергу згідно з наданим повторним уточнюючим розрахунком позивач завдяки невикористаного податкового кредиту у серпні 2015 р. відображає у графах «показник який уточнюється» та «різниця» рядків 18 та 25 уточнюючого розрахунку суму у розмірі 12678,00 грн., а в графі уточнений показник суму 0.

При цьому фактично позивачем було сплачено суму податкових зобов'язань у розмірі 12678,00 грн., що відображені у основній декларації до бюджету, а відповідно заниження об'єкту оподаткування за результатом проведених коригувань не вбачається.

Позивачем у вересні 2015 р. згідно з основною податковою декларацією задекларовано позитивне значення сум податкового зобов'язання розмірі 7246,00 грн. (рядок 18).

У відповідності до рядку 15.1 декларації з ПДВ «частина, що включається до складу податкового кредиту» у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за вересень 2015 р. складає 970079,00 грн. при цьому дозволений податковий кредит складає 194016,00 грн. (графа дозволений податковий кредит).

Згідно з рядком 15.2. «частина, що не включається до складу податкового кредиту» у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за вересень 2015 р. відображено 502192,00 грн., при цьому у графі дозволений податковий кредит позивачем не визначено сум податкового кредиту, хоча платник податку мав право на суми податкового кредиту у poзмірі 100438,00 грн. (502192,00 грн. х 20%).

Таким чином, у рядку 15.1. колонки А уточнюючого розрахунку позивач повинен був відобразити суму податкового кредиту у poзмірі 194016,00 грн. (970079,00 грн. х 20%) грн., а в колонці Б рядку 15.1. суму податкового кредиту у poзмірі 100438,00 грн. (502192,00 грн. х 20%).

Відповідно у рядку 17 першого уточнюючого розрахунку повинна бути сума податкового кредиту у poзмірі не 294454,00 грн. (рядок 15.1 сума податкового кредиту у poзмірі 194016,00 грн. від обсягу придбання 970079,00 грн. та рядок 15.2. сума податкового кредиту у poзмірі 100438,00 грн. від обсягу придбання 502192,00 грн.), а саме яка безпосередньо підлягає коригуванню у poзмірі 100438,00 грн. від обсягу постачання на суму 502192,00 грн. тому як сума податкового кредиту у poзмірі 194016,00 грн. від обсягу постачання 970079,00 грн. вже задекларовано позивачем (рядок 15.1 основної декларації).

Внаслідок неправомірного заповнення рядків 15.1 та 15.2 першого уточнюючого розрахунку помилково було відображені показники у графах «показник який уточнюється» та «різниця» рядку 17 такого уточнюючого розрахунку, внаслідок чого у рядках 18 та 25 було помилково відображено суми у pозмірі 201262,00 грн.

В свою чергу згідно з наданим повторним уточнюючим розрахунком позивач завдяки невикористаного податкового кредиту у вересні 2015 р. відображає у графах «показник який уточнюється» та «різниця» рядків 18 та 25 уточнюючого розрахунку суму у poзмірі 7246 грн., а в графі уточнений показник суму 0.

При цьому фактично позивачем було сплачено суму податкових зобовязань у poзмірі 7246 грн., що відображені у основній декларації до бюджету, а відповідно заниження обєкту оподаткування за результатом проведених коригувань не вбачається.

Позивачем у жовтні 2015 р. згідно з основною податковою декларацією задекларовано позитивне значення сум податкового зобов'язання poзмірі 7661 грн. (рядок 18).

При цьому позивачем помилково було включено до рядку 10.1.1. декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту у poзмірі 1061988 грн. без його розподілення за графам 15.1 та 15.2 декларації.

В свою чергу згідно з першим уточненим розрахунком позивачем було здійснено коригування граф 15.1 та 15.2 основної декларації, а саме платником податку знято з графи 10.1.1 та включено до графи 15.1 суму придбання у poзмірі 852866,00, де дозволений податковий кредит складає 170573,00, а також знімає з графи 10.1.1 та включає до складу графи 15.2 суму придбання 441512,00, при цьому помилково до розділу дозволений податковий кредит рядку 15.2 сума податкового кредиту не формується.

Згідно з другим уточнюючим розрахунком позивачем помилково було відображено податкові показники згідно з показниками, що відображені у основній податковій декларації тобто без розподілення податкового кредиту по рядкам 15.1. та 15.2 та його відповідного відображення у рядку 10.1.1 основної декларації.

Згідно третього уточнюючого розрахунку позивач завдяки невикористаного податкового кредиту у вересні 2015 р. відображає у графах «показник який уточнюється» та «різниця» рядків 18 та 25 уточнюючого розрахунку суму у poзмірі 7661грн., а в графі уточнений показник суму 0.

Позивачем у листопаді 2015 р. згідно з основною податковою декларацією задекларовано позитивне значення сум податкового зобов'язання у poзмірі 16112 грн. (рядок 18).

У відповідності до рядку 15.1 декларації з ПДВ «частина, що включається до складу податкового кредиту» у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за листопад 2015 р. складає 528276,00 при цьому дозволений податковий кредит складає 105655,00 грн. (графа дозволений податковий кредит).

Згідно з рядком 15.2. «частина, що не включається до складу податкового кредиту» у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за листопад 2015 р. відображено 273479,00 грн., при цьому у графі дозволений податковий кредит платником податку не визначено сум податкового кредиту, хоча платник податку мав право на суми податкового кредиту у poзмірі 54696,00 (273479 грн. х 20%).

Таким чином, у рядку 15.1. колонки А уточнюючого розрахунку позивач повинен був відобразити суму податкового кредиту у poзмірі 105655,00 (528276,00 грн. х 20%) грн., а в колонці Б рядку 15.1. суму податкового кредиту у poзмірі 54696,00 (273479,00 грн. х 20%).

Відповідно у рядку 17 першого уточнюючого розрахунку повинна бути сума податкового кредиту у poзмірі не 160351,00 грн. (рядок 15.1 сума податкового кредиту у poзмірі 105655,00 грн. від обсягу придбання 528276,00 грн. та рядок 15.2. сума податкового кредиту у розмірі 54696,00 від обсягу придбання 273479,00 грн.), а сума яка безпосередньо підлягає коригуванню у poзмірі 54696,00 грн. від обсягу постачання на суму 273479,00 грн. тому як сума податкового кредиту у розмірі 105655 грн. від обсягу постачання 528276 грн. вже задекларовано позивачем (рядок 15.1 основної декларації).

Внаслідок неправомірного заповнення рядків 15.1 та 15.2 першого уточнюючого розрахунку помилково було відображено показники у графах «показник який уточнюється» та «різниця» рядку 17 такого уточнюючого розрахунку, внаслідок чого у рядках 18 та 25 було помилково відображено суми у poзмірі 121767,00 грн.

В свою чергу згідно з наданим повторним уточнюючим розрахунком позивачем завдяки невикористаного податкового кредиту у вересні 2015 р. відображено у графах «показник який уточнюється» та «різниця» рядків 18 та 25 уточнюючого розрахунку суму у poзмірі 7246,00 грн., а в графі уточнений показник суму 0.

При цьому фактично позивачем було сплачено суму податкових зобов'язань у poзмірі 16112,00 грн., що відображені у основній декларації до бюджету, а відповідно заниження обєкту оподаткування за результатом проведених коригувань не вбачається.

Відповідно до п.п.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Суд зазначає, що відповідач проводив перевірку без повного дослідження всіх обставин справи та відповідного вивчення бухгалтерських документів платника податку.

Разом з цим згідно вимогами п.85.4 ст.85 ПКУ при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) обєктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2016 року № НОМЕР_1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2016 року № НОМЕР_2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" (Харківська область, Нововодолазький район, с. Новоселівка, вул. Дзержинського, буд.326, код ЄДРПОУ 38933788) судові витрати в загальному розмірі 20385 (двадцять тисяч триста вісімдесят п'ять ) грн. 98 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Короленко, 85, код ЄДРПОУ 39856317).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2017 року.

Суддя О.М. Тітов