Постанова № 64975840, 23.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 лютого 2017 р. № 820/7152/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Андрієць М.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Соляник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 15.04.2016 №236 о/с Управління МВС України на Південній залізниці в частині звільнення ОСОБА_3 у запас Збройних Сил з 06.11.2015 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);

- зобов'язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Основа або на рівноцінній посаді в органах Міністерства внутрішніх справ України;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що проходила службу на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Основа Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці. Наказом від 13.10.2015 року №208 о/с відповідно до п.64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів. Не погодившись з зазначеним наказом та звільненням позивач звернулася з позовом до Харківського окружного адміністративного суду за захистом порушених прав. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про поновлення на посаді - задоволено частково; скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ на Південній залізниці №208о/с від 13.10.2015 року в частині звільнення ОСОБА_3 (НОМЕР_1); зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці поновити ОСОБА_3 на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Основа або на рівноцінній посаді в органах Міністерства внутрішніх справ України; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Наказом Управління МВС України на Південній залізниці від 15.04.2016 року №236 о/с на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду, ОСОБА_3, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, поновлено на посаді слідчого слідчого відділення лінейного відділу на ст. Основа Управління МВС України на Південній залізниці з 13.10.2015 р. Однак, цим же наказом, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_3 звільнено за скороченням штатів у запас Збройних сил України з 06.11.2015 року. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 15.04.2016 року №236 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 послугував Закон України "Про Національну поліцію", який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. В період перебування ОСОБА_3 на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Основа Управління МВС України на Південній залізниці наказом від 11.04.2014 №53 о/с ОСОБА_3 було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у відповідності до ст. 18 Закону України "Про відпустки". Зазначена відпустка надана з 09.04.2014 по 06.12.2016. Таким чином, позивач вважає, що на час видання наказу від 15.04.2015 №236 о/с про звільнення ОСОБА_3 продовжувала перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а відповідно, відповідач не мав права на прийняття рішення про звільнення ОСОБА_3 за скороченням штатів.

Представник позивача, у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи заявленого позову, просив позов задовольнити.

Представник відповідача, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, проти позову заперечувала, вказала, що дії відповідача по виданню спірного наказу є цілком правомірними та обґрунтованими, і тому просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правову основу служби в органах внутрішніх справ становлять Конституція України, закони та інші нормативно - правові акти, у тому числі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, акти органів місцевого самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Звільнення зі служби працівників ОВС повинно здійснюватись лише на підставах, передбачених законом, під якими вбачаються такі життєві обставини, що законодавчо визначаються як юридичні факти для припинення служби. Звільнення може здійснюватись виключно з дотриманням певних процедурних вимог, що мають різний зміст за кожною підставою звільнення. Недотримання цих вимог розцінюється як незаконне звільнення з відновленням особи на службі в ОВС на колишній посаді.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_3, реалізувала своє право на працю не шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, установі, організації або з фізичною особою, а вільно обрала саме проходження служби в органах внутрішніх справ, яка має свої особливості.

Позивач, ОСОБА_3, проходила службу на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Основа Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці.

Наказом МВС України від 08 червня 2015 року № 662 "Про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці" прийнято рішення про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (ідентифікаційний код 08603175).

Наказом голови комісії з ліквідації - начальником полковником міліції В.А. Сухини від 13 жовтня 2015 року №208 о/с відповідно до п.64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_3 капітану міліції слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Основа звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів (а.с.8).

Разом з цим, старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Основа наказом від 11.04.2014 року №53 о/с, з 09.04.2014 року по 06.12.2016 року була в установленому законом порядку надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3 - річного віку (а.с. 12).

Позивач, не погодившись з зазначеним наказом та звільненням звернулася з позовом до Харківського окружного адміністративного суду за захистом порушених прав.

Так, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про поновлення на посаді - задоволено частково; скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ на Південній залізниці №208о/с від 13.10.2015 року в частині звільнення ОСОБА_3 (НОМЕР_1); зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці поновити ОСОБА_3 на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Основа або на рівноцінній посаді в органах Міністерства внутрішніх справ України; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Наказом Управління МВС України на Південній залізниці від 15.04.2016 року №236 о/с на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду, капітана міліції ОСОБА_3 (НОМЕР_1), яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, поновлено на посаді слідчого слідчого відділення лінейного відділу на ст. Основа Управління МВС України на Південній залізниці з 13.10.2015 р. та звільнено згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_3 звільнено за скороченням штатів у запас Збройних сил України з 06.11.2015 року (а.с. 10).

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про міліцію", порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114.

Отже, правовідносини з приводу проходження позивачем служби унормовані спеціальним актом законодавства - Положенням, а тому норми всіх інших актів законодавства до цих правовідносин можуть бути застосовані лише в разі відсутності відповідних норм права в Положенні та за умови, що приписи цих актів не суперечать характеру та змісту правовідносин з проходження служби в міліції, тобто в субсидіарному порядку.

Підпунктом "є" п. 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням відпустки. Крім того, п. 61 Положення № 114 встановлено, що додаткові і соціальні відпустки особам рядового начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 17 Положення №114, вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Згідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1971 року, останній регулює трудові відносини всіх працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

На момент видання спірного наказу - 15.04.2016 року, позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею три річного віку.

Підпунктом "г" п. 64 Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з ЄДРПОУ Управління МВС України на Південній залізниці, перебуває у стані припинення з 14.07.2015 року та на момент розгляду ще не ліквідоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного Кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною 2 статті 104 Цивільного Кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 3 ст. 105 Цивільного Кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Суд вказує, що Управління МВС України на Південній залізниці є органом міністерства внутрішніх справ України на транспорті, територією обслуговування якого є Харківська, Полтавська і Сумська області.

Дані функції після ліквідації Управління будуть виконувати інші підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.

А тому, відповідно до вимог чинного законодавства України після скорочення посад, обов'язкове працевлаштування повинно відбуватися шляхом призначення на посади відповідного фаху, а оскільки позивач проходить службу в органах внутрішніх справ, то його обов'язкове працевлаштування повинно відбуватися шляхом переводу для подальшого проходження служби в інші органи внутрішніх справ України, якими в даному випадку є Головне управління МВС України в Полтавській та Харківській областях, Управління МВС України в Сумській області, і саме Міністерство внутрішніх справ.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому є достатні підстави скасування наказу та для поновлення позивача на посаді.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачем не надано суду доказів правомірності свого рішення.

Враховуючи, що наказ від 15.04.2016 №236 о/с Управління МВС України на Південній залізниці в частині звільнення ОСОБА_3 у запас Збройних Сил з 06.11.2015 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) не відповідає вимогам трудового законодавства, позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Також, згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ від 15.04.2016 №236 о/с Управління МВС України на Південній залізниці в частині звільнення ОСОБА_3 у запас Збройних Сил з 06.11.2015 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Зобов'язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Основа або на рівноцінній посаді в органах Міністерства внутрішніх справ України.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27.02.2017 р.

Суддя Тітов О.М.