Постанова № 64975813, 23.02.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/51/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пахомової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати відмову від 15.12.2016 та бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення та оформлення наказом, не повідомлення відповідача про результати вирішення його клопотання із посиланням на закон та можливість оскарження дій та бездіяльності відповідача стосовно клопотання позивача про поновлення договору оренди землі від 10.05.2006, укладеного з Миргородською районною державною адміністрацією на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що перебуває в землях запасу державної власності на території Клюшниківської сільської ради площею 78,00 га, кадастровий номер 5323283400:00:005:0149.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" має переважне право на поновлення договору оренди землі від 10.05.2006, укладеного з Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області, оскільки добросовісно виконував обов'язки орендаря упродовж терміну дії договору та повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Відмову у поновленні договору оренди землі, викладену у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2016 вих. №10829/6-16, вважає безпідставною, оскільки відповідно до положень статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться у випадку поновлення договорів оренди землі.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях проти позову представник відповідача зауважила, що договір оренди землі від 10.05.2006 не може бути поновлений у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідно до положень статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передаються громадянам та юридичним особам у користування шляхом проведення земельних торгів. Зазначила, що у місячний термін після закінчення терміну дії договору оренди землі позивачем не укладено додаткову угоду про продовження терміну його дії, а тому позивач втратив право користування земельною ділянкою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що 10.05.2006 між Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, площею 78,00 га ріллі, на десять років /а.с. 12-13/.

Даний договір зареєстрований у Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.05.2006 №010654500003 /а.с. 13 - зворот/.

За змістом пункту 8 згаданого договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновлення договору на новий строк /а.с. 12/.

23.02.2016 позивачем на ім'я начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області подано клопотання про поновлення зазначеного вище договору оренди землі /а.с. 18, 34/. До клопотання додано: витяг з Державного земельного кадастру, копію договору оренди земельної ділянки, проект додаткової угоди у трьох примірниках, свідоцтво про державну реєстрацію, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Не отримавши відповідь на даний лист, позивач 17.06.2016 повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з аналогічним клопотанням.

Листом від 14.07.2016 вих. №5576/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивача про відсутність можливості розглянути клопотання про поновлення договору оренди землі, що мотивоване вилученням робочої документації на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01.06.2016 у справі №554/4385/16-к /а.с. 35/.

Клопотання позивача про поновлення договору оренди землі від 10.05.2006 по суті розглянуто 15.12.2016, про що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надано лист-відповідь вих. №10829/6-16 /а.с. 36/. За змістом даного листа позивачу відмовлено у поновленні договору оренди землі, оскільки земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передаються громадянам та юридичним особам у користування шляхом проведення земельних торгів у порядку статті 134 Земельного кодексу України. Інших підстав для відмови у поновленні договорів оренди землі відповідач у листі від 15.12.2016 вих. №10829/6-16 не навів.

Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Питання передачі в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності урегульовано Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частиною першою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, в силу положень абзацу двадцять другого частини другої згаданої статті, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.

Порядок поновлення договору оренди землі визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до частини першої якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірність доводів відповідача щодо відсутності підстав для поновлення зазначеного вище договору оренди землі від 10.05.2006, що обумовлені посиланням на положення статті 134 Земельного кодексу України, адже в силу приписів частини другої згаданої статті процедура земельних торгів не застосовується у разі поновлення договорів оренди землі.

Суду не надано відомостей щодо зміни цільового призначення та меж переданої позивачу в оренду земельної ділянки, договір оренди землі від 10.05.2006 у встановленому законом порядку пройшов державну реєстрацію, відомості про передачу земельної ділянки в оренду внесені до Державного земельного кадастру /а.с. 9/.

Відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2016 вих. №10829/6-16 не містить посилань на неналежне виконання ОСОБА_3 обов'язків орендаря упродовж терміну дії договору оренди.

Відтак, позивач має переважне право на поновлення договору оренди землі у порядку, визначеному статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Стосовно посилань представника відповідача на те, що означений вище договір втратив чинність у зв'язку з неукладенням у місячний термін після закінчення його дії додаткової угоди суд звертає увагу на те, що додаткову угоду не укладено з вини відповідача, адже з відповідним клопотанням та проектом додаткової угоди позивач звернувся до уповноваженого органу 23.02.2016 /а.с. 34/, тобто, у строки, визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а по суті його клопотання розглянуте лише 15.12.2016 /а.с. 36/.

Відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2016 вих. №10829/6-16 не містить посилань на інші підстави для відмови у поновленні договору оренди землі, окрім тих, правова оцінка яким надана судом вище.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас згідно з частиною другою статті 71 цього ж Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному випадку відповідач не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

А відповідно до частини другої статті 162 названого Кодексу, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на суть порушено права позивача, належним способом його захисту буде визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладеної у листі від 15.12.2016 вих. №10829/6-16, щодо поновлення договору оренди землі від 10.05.2006, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про поновлення договору оренди землі від 10.05.2006 з урахуванням висновків суду.

При цьому суд враховує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача суд відмовляє, оскільки відповідна бездіяльність прямо не порушує права позивача, адже права останнього фактично порушені відмовою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у поновленні договору оренди землі, що судом визнана протиправною.

З урахуванням наведеного, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

А відповідно до частини першої вказаної статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладену у листі від 15.12.2016 вих. №10829/6-16, щодо поновлення договору оренди землі від 10.05.2006.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про поновлення договору оренди землі від 10.05.2006 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2017 року.

Суддя С.С. Бойко