Постанова № 64975679, 22.02.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/121/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Карасенко О.О.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія - 1" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2017 року Приватне підприємство "Українська сервісна бурова компанія - 1" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2016 №0004641406 та №0004651406.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно зроблено висновок про заниження підприємством податку на додану вартість та завищення суми від'ємного значення ПДВ, оскільки товар придбаний у ТОВ "Воллер" був використаний у власній діяльності ПП "Українська сервісна бурова компанія - 1" про що свідчать витратні накладні, договори про надання послуг, акти прийому передачі, акти переробки давальницької сировини, акти списання товарів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимога не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення ПП "Українська сервісна бурова компанія - 1" п.п. "а" п. 198.1 та абз. 1,2 п.п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, абз. 19 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІІІ, п.п. 1. п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 та недостовірного внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 372 178,00 грн. та завищено суму від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 36 862,00 грн.

При цьому встановлено завищення від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2016 року в сумі 95694,00 грн. враховане при визначенні податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за лютий 2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Українська сервісна бурова компанія - 1" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 36514677 /а.с. 82 - 84/.

Позивач з 27.05.2009 перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтава ГУ ДФС у Полтавській області та з 09.07.2009 зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /а.с. 13/.

Головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Полтавській області Васильченко І.П. 07.10.2016 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Українська сервісна бурова компанія - 1" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Воллер" за період з 01.12.2015 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складено акт від 12.10.2016 №444/16-31-14-06-08/36514677 (надалі - Акт перевірки), в якому зокрема вказано на порушення платником податків вимог:

- п.п. "а" п. 198.1 та абз. 1,2 п.п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, абз. 19 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІІІ, п.п. 1. п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 та недостовірного внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого:

занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 372 178,00 грн.

завищено суму від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 36 862,00 грн.

При цьому встановлено завищення від'ємного значення ДПВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2016 року в сумі 95694,00 грн. враховане при визначенні податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за лютий 2016 року. /а.с.12 - 33/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 27.10.2015 сформовано податкові повідомлення-рішення:

- №0004641406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 36862,00 грн.;

№0004651406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 в загальному розмірі 465223,00 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням 372178,00 грн. та за штрафними санкціями 93045,00 грн.).

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області, ПП "Українська сервісна бурова компанія - 1" звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги).

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 15.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Воллер" (продавець) та Приватним підприємством "Українська сервісна бурова компанія - 1" (покупець) укладено договір поставки №1511/15, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах цього договору /а.с. 127 - 130/.

За результатами здійснення вказаної господарської операції сторонами правочину складено наступні бухгалтерські документи: витратні накладні. На підтвердження здійснення оплати за вказаний товар та його транспортування позивачем суду надано: акти приймання-передачі векселя, товарно-транспортні накладні /а.с. 131 - 139/.

На підтвердження оприбуткування придбаного у ТОВ "Воллер" товару позивачем суду надано оборотно-сальдові відомості та картки рахунків /а.с. 140 - 144/.

Придбані у ТОВ "Воллер" товари були використанні позивачем під час виготовлення розширювача 6РШ-610МС, надання послуг з капітального ремонту свердловини №3 Луценківського ГКР та свердловини №70 Семиренківського ГКР. Крім того, придбані у ТОВ "Воллер" товари були використанні Приватним підприємством "Українська сервісна бурова компанія - 1" для облаштування виробничої бази підприємства та як аварійний інструмент при виконанні ловильних робіт під час капітального ремонту свердловин.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов договору поставки ТОВ "Воллер" було визнано банкрутом.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із результатами перевірок до кінцевого виробника товару придбаного платником податку та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Порушення норм вказаного Кодексу контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 31 січня 2011 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в узагальненні податкової інформації ГУ ДФС у Полтавській області від 27.07.2016, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки неможливість проведення перевірки контрагента платника податків, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже податкова інформація не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі - ГУ ДФС у Полтавській області.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до приписів статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі їх неправомірності визнаються судом протиправними і скасовуються, суд, керуючись положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.10.2016 №0004641406 та №0004651406.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.10.2016 №0004641406 та №0004651406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія - 1" (код ЄДРПОУ 36514677) судові витрати у розмірі 7531,28 грн (сім тисяч п'ятсот тридцять одна гривня двадцять вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2017 року.

Суддя С.С. Бойко