Ухвала суду № 64975173, 23.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 лютого 2017 року Житомир Справа № 806/103/17

Категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А. ,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо дотримання строків звернення до суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови №30944026 від 27.01.2012 року, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 30944026, від 27.01.2012 накладену старшим державним виконавцем ВДВС Бердичівського МРУЮ Шатило А.М. (згідно із уточненим позовом від 19.01.2017).

Крім того, у позові позивач просить поновити строк на оскарження вказаної постанови, посилаючись на те, що про порушення свого права вона дізналася у жовтні 2016 року та намагалась вирішити питання в позасудовому порядку, зокрема зверталась до банківських установ та до відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вказане клопотання та просила поновити пропущений строк звернення до суду з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.10.2016 позивач звернулась із заявою до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про зняття арешту майна. Листом №14/6454 від 24.10.2016 відповідач повідомив, що згідно бази даних ЄДРВП відомості щодо ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 26.10.2016, позивач дізналась, що на все її нерухоме майно накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження згідно постанови старшого державного виконавця ВДВС Бердичівського МРУЮ Шатило А.М. №30944026 від 27.01.2012.

Отже, з 26.10.2016 позивач була обізнана про наявність оспорюваної постанови.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин 1,2 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовна заява з приводу рішень, дій або бездіяльності виконавчої служби може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом, позивач звернулась до суду 30.12.2016, тобто після спливу десятиденного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Частиною 3 статті 163 КАС України визначено, що якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Також, пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України передбачено, що суд ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Натомість, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Представником позивача в судовому засіданні також не наведено поважних причин пропуску вказаного строку. Намагання позивача вирішити спір в досудовому порядку не може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки це не перешкоджало позивачу звернутися до суду вчасно.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Додаткового суд враховує, що Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених законом (пропуск строку звернення до адміністративного суду) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у п.35 рішення від 12.03.2009 (справа "Плахтєєв та Плахтєєва проти України") зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, № 18, сс. 17- 18, пп. 35- 36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51- 52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, № 316-B, сс. 80- 81, пп. 62- 67).

Відповідно до пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Отже, враховуючи те, що національним законодавством України встановлені певні обмеження, зокрема, щодо строку звернення до адміністративного суду і це не може вважатися незаконним обмеженням у праві на доступ до суду, а також те, що у цій справі судом достовірно встановлено обізнаність позивача про порушення її прав з 26.10.2016, проте з позовом до суду вона звернулась після спливу встановленого строку, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 99,100,155,160,165,181 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови №30944026 від 27.01.2012 року.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк