Ухвала суду № 64972868, 23.02.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3503/15-ц

УХВАЛА

23 лютого 2017 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Боровкова Д.О.

при секретарі Журавльовій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові заяву Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про скасування заходів забезпечення позову,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить визнати за нею право власності на 2/3 частки депозитного вкладу в сумі 5484352 грн., що розміщений на депозитному рахунку № 26359000628383, відкритому на імя ОСОБА_2 в Акціонерному Товаристві «СБЕРБАНК РОСІЇ» на підставі договору банківського вкладу № 263/179/642010 від 09.09.2014 р.; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку депозитного вкладу в сумі 2742176 грн., що розміщений на депозитному рахунку № 26359000628383, відкритому на імя ОСОБА_2 в Акціонерному Товаристві «СБЕРБАНК РОСІЇ» на підставі договору банківського вкладу № 263/179/642010 від 09.09.2014 року. В подальшому позивач збільшувала позовні вимоги.

12.05.2015 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку № 26359000628383 в АТ «Сбербанк Росії».

14.05.2015 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вищевказана заява була задоволена, та було накладено арешт на грошові кошти депозитний вклад в сумі 8226528 грн. 01 коп., що розміщений на депозитному рахунку № 26359000628383, відкритому на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в Акціонерному Товаристві «Сбербанк Росії», Львівське відділення № 5 /адреса: 79058, м. Львів, пр. Чорновола,2Б/ ідентифікаційний код 25959784, код банку 320627 на підставі договору банківського вкладу № 263/179/642010 від 09.09.2014 р.

22.05.2015 року третя особа ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» подала апеляційну скаргу на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 14.05.2015 року, в якій просило зазначену ухвалу скасувати /а.с.27-30 виділених матеріалів/.

30.06.2015 року ухвалою апеляційного суду Львівської області апеляційну скаргу ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» було відхилено, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 14.05.2015 року залишено без змін.

09.07.2015 року ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулося до Залізничного районного суду м. Львова зі заявою, в якій просило скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 14.05.2015 року /Т-1 а.с.109,110/.

19.11.2015 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова у задоволенні заяви ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» від 09.07.2015 року було відмовлено /Т-1 а.с.154-156/.

23.02.2017 року ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулося до Залізничного районного суду м. Львова з повторною заявою, в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 14.05.2015 року /Т-1 а.с.109,110/, свої вимоги мотивує тим, що 10.09.2014 року між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_2 відступає, а Банк приймає право вимоги від АТ «Сбербанк Росії» отримання депозиту, який розмішений ОСОБА_2 на його депозитному рахунку № 263/179/642010. У звязку з невиконанням ПП «Інсталпласт-ХВ» (одноособовим засновником та власником якого є ОСОБА_2С.) своїх зобовязань, бак змушений був розпочати процедуру звернення на заставне майно, відомості про таку процедуру Банком 29.04.2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, і тому заходи забезпечення позову перешкоджають Банку реалізувати свої права кредитора /Т-2 а.с./.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення заяви про скасування заходів забезпечення заперечила, пояснивши, що скасування заходів забезпечення позову є передчасним.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що при вирішенні заяви про скасування заходів забезпечення позову покладається на розсуд суду.

Суд ухвалив розглядати справу без представника третьої особи, який у судове засідання не зявився, подав до суду через засоби електронного звязку дану заяву про скасування заходів забезпечення, проте його неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши учасників судового процесу, оглянувши матеріали заяви та справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

З аналізу даної заяви про скасування заходів забезпечення позову слідує, що зазначені в ній підстави, з яких третя особа ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» просить скасувати заходи забезпечення позову, є повністю аналогічні тим підставам, що були зазначені у заяві від 09.07.2015 року, в яких третя особа також просила скасувати заходи забезпечення позову.

19.11.2015 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова у задоволенні заяви ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» від 09.07.2015 року було відмовлено, з огляду на наступне.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Як убачається зі змісту заяви про скасування заходів забезпечення позову, ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» мотивував її тим, що 10.09.2014 року відповідач уклав з банком Договір застави, у відповідності до якого в якості забезпечення виконання зобов'язань, які випливають із

договору про відкриття кредитної лінії № 85-Н/14/89/ЮО, укладеного між ПП

«Інсталпласт-ХВ» та банком 10.09.2014 року, відповідач передав банку у заставу

майнові права, а саме право вимоги на отримання депозиту у первинній сумі 1000

гривень, розміщений в Банку на його депозитному рахунку № 26359000628383 за

договором № 263/179/642010 про відкриття депозитного рахунку (вклад «Стабільний») в

рамках договору щодо банківського обслуговування від 09 вересня 2014 року. Абзацом З

п. 3.1. вказаного договору застави було передбачено, що у випадку, якщо протягом дії

цього договору вищевказана сума депозиту буде збільшена, зокрема внаслідок

зарахування на депозитний рахунок суми нарахованих і сплачених, але не витребуваних

заставодавцем (відповідачем) відсотків, предметом застави буде право вимоги

відповідача на отримання всієї суми депозиту. В зв'язку із невиконанням ПП «Інсталпласт-ХВ» (єдиноособовим засновником та власником якого є ОСОБА_2С.) своїх зобов'язань за кредитним договором, Банк змушений був розпочати процедуру звернення стягнення на заставне майно, відомості про таку процедуру банком 29.04.2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Таким чином, заходи забезпечення позову перешкоджають банку реалізувати свої права кредитора.

Аналізуючи підстави, наведені третьої особою ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» в заяві про скасування заходів забезпечення позову, з яких банк просить суд скасувати заходи забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що вони є абсолютно тотожними тим підставам, що були наведені банком у його апеляційній скарзі.

Проте апеляційний суд Львівської області не взяв такі доводи третьої особи до уваги та прийшов до висновку, що такі не спростовують правильного висновку про необхідність забезпечення позову.

Ухвала апеляційного суду Львівської області від 30.06.2015 року є остаточна та набрала законної сили з моменту її оголошення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» розяснено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «ОСОБА_3 проти України» ВІД 09.11.2004р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicat, тобто принципу остаточності рішення, неприпустимості повторного розгляду вже вирішеної справи.

Таким чином, твердження представника третьої особи, що ухвала апеляційного суду є необґрунтованою не бралися судом до уваги, оскільки на думку суду третя особа намагалася поставити під сумнів ухвалу суду другої інстанції, яка набрала законної сили.

Взявши до уваги, що третьою особою у заяві від 09.07.2015 року про скасування заходів забезпечення позову не наведено жодних нових причин, крім тих, що були наведені нею в апеляційний скарзі, та з яких можна було б вважати, що відпали або змінились обставини, що зумовили застосування забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення заяви з підстав зазначених у ній, і тому постановив вищевказану ухвалу від 19.11.2015 року.

За таких обставин, враховуючи, що третя особа у заяві від 23.02.2017 року про скасування заходів забезпечення позову наводить ті самі ж підстави необхідності скасування вказаних заходів, що і у попередній своїй заяві від 09.07.2015 року, суд, беручи до уваги, що майновий спір між сторонами на даний час залишається не вирішений, приходить до висновку, що потреба в забезпеченні позову з тих причин, що зазначає третя особа у заяві від 23.02.2017 року, не відпала, оскільки не змінилися обставини, що зумовили їх застосування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 154, 209 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в 5- денний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

Оригінал ухвали.

.