Рішення № 64972594, 23.02.2017, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

23 лютого 2017 рокуСправа № 322/1089/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку»

до: ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості за кредитним договором.

04 листопада 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 180,57 грн., а саме: поточна заборгованість по тілу кредиту 436,10 грн.; прострочена заборгованість по тілу кредиту 1 559,80 грн.; поточна заборгованість за процентами 14,97 грн.; прострочена заборгованість за процентами 2 899,91 грн.; сума штрафу/пені 6 269,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

17 січня 2014 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобовязався встановити відповідачу кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн.

Банк виконав умови кредитного договору, проте відповідач свої зобовязання, передбачені цим договором, не виконує внаслідок чого станом на 28.10.2016 має заборгованість у розмірі 11 180,57 грн.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 212, 526, 527, 530, 611, 625, 651, 1049, 1050 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги.

У судове засідання представник позивача не прибув, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримку позовних вимог, в якому також зазначено, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач не надав суду письмових заперечень проти позову та доказів на спростування доводів позивача, проте у судовому засіданні позов визнав лише частково на суму 2000,00 грн., пояснивши суду, що він дійсно брав кредит на вказану суму, а з нарахованим розміром відсотків не згоден через тривале неповідомлення його банком про існування заборгованості. Разом з цим, відповідач підтвердив те, що йому було відомо про наявну у нього заборгованість (в частині основного боргу) за кредитним договором.

У судовому засіданні 23.02.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення відповідача та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

17 січня 2014 року між позивачем та відповідачем було підписано Заяву-приєднання до умов продукту «Кредитна картка» (кредитний договір за № ICKGMCUI.216364.004, номер якого присвоюється для внутрішнього обліку Банку) та анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до яких позичальник приєднується до договору приєднання згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України, який розміщений на офіційному сайті ПАТ «ВБР» www.vbr-bank.com.ua. Відповідно до кредитного договору, банк зобовязується, з моменту укладення цього договору, встановити кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн., який відкритий на підставі приєднання позичальника до Умов та Правил надання банківських послуг. Банк нараховує проценти в розмірі 36,00% річних за користування кредитом, крім пільгового періоду.

Нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому, проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з розрахунку: рік триста шістдесят днів, місяць рівний кількості календарних днів. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.

Згідно із заявою-приєднанням до умов продукту «Кредитна картка», щомісячний мінімальний платіж складає 10% від суми заборгованості, підлягає сплаті позичальником щомісячно до 25-го числа за попередній місяць. Заборгованість що підлягає сплаті, не сплачена у встановлений строк вважається простроченою.

Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 3-х років, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобовязань за Кредитним договором. Підписання Кредитного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, у період обслуговування кредитного договору.

Позивач встановив відповідачу 17 січня 2014 року кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку, а отримання відповідачем кредиту було визнано ним у судовому засіданні.

Відповідач порушив умови кредитного договору і станом на 28.10.2016 року має заборгованість в розмірі 11 180,57 грн., яка складається з наступного: поточна заборгованість по тілу кредиту 436,10 грн.; прострочена заборгованість по тілу кредиту 1 559,80 грн.; поточна заборгованість за процентами 14,97 грн.; прострочена заборгованість за процентами 2 899,91 грн.; сума штрафу/пені 6 269,79 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене та зважаючи на відсутність у справі будь-яких доказів, які б спростовували вимоги позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та визнає його таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем надано платіжне доручення від 17.11.2016 № 139340, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1378,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (ідентифікаційний код 36470620) заборгованість за кредитним договором від 17 січня 2014 року в розмірі 11 180,57 грн. (одинадцять тисяч сто вісімдесят гривень 57 коп.).

3. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (ідентифікаційний код 36470620) судовий збір в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков