Рішення № 64971414, 16.02.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10814/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивує тим, що 14 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який на той час являвся приватним підприємцем, укладено трудовий договір № 448, згідно якого позивача прийнято на посаду оператора мийки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, про що до трудової книжки ОСОБА_1 зроблено запис за № 3, даний договір зареєстровано в Ужгородському міському центрі зайнятості за № 07011400448.

З липня 2016 року відповідач ОСОБА_2 припинив свою підприємницьку діяльність з невідомих позивачу підстав, і заробітна плата з тих пір позивачу не виплачується. У зв'язку з цим ОСОБА_1 вирішив змінити місце роботи, але оскільки місцезнаходження відповідача йому було невідоме, то позивач 3 жовтня 2016 року надіслав на відому йому адресу місця проживання відповідача, ОСОБА_2, лист із попередженням про намір розірвати трудовий договір. Однак жодної відповіді, щодо звільнення ОСОБА_1, відповідач не надав.

Позивач також зазначає, що внаслідок того, що місцезнаходження роботодавця йому не відоме, ОСОБА_1 не може розірвати укладений безстроковий трудовий договір, а відповідно і працевлаштуватися.

У зв'язку з вищезазначеним позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою, у якій просить: розірвати безстроковий трудовий договір укладений 14 квітня 2006 року між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 14 квітня 2014 року в Ужгородському міському центрі зайнятості за № 07011400448; зобов'язати фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 внести запис про до трудової книжки позивача про його звільнення, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявляє що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

На підставі наведеного суд керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до трудового договору укладеного між працівником і фізичною особою-підприємцем від 14 квітня 2014 року, такий зареєстрований в Ужгородському міському центрі зайнятості 14 квітня 2014 року за № 07011400448. Вказаний трудовий договір укладений між ОСОБА_2, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 15 січня 2013 року № НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, про укладення трудового договору на невизначений строк, згідно якого працівник ОСОБА_1 зобов'язується виконувати обов'язки оператора мийки, а ОСОБА_2 зобов'язується оплачувати працю працівника.

Згідно запису за № 3, зробленого трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_4, 14 квітня 2014 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу мийником машин за трудовим договором зареєстрованим Ужгородським міським центром зайнятості 14 квітня 2014 року за № 07011400448, до приватного підприємця ОСОБА_2, виписка про державну реєстрацію від 15 січня 2013 року № НОМЕР_2.

Згідно звернення позивач до ОСОБА_2, у якому громадянин ОСОБА_1 повідомляє відповідача про свій намір розірвати трудовий договір укладений між позивачем, як працівником, з однієї сторони та ОСОБА_2, як роботодавцем, з другої сторони відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України. При цьому позивачем додано квитанцію про надіслання зазначеного звернення відповідачу ОСОБА_2 рекомендованим листом 3 жовтня 2016 року.

Конституція України, а саме її стаття 43, зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Строки трудового договору, передбачає стаття 23 Кодексу законів про працю України. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Законодавець у статті 38 Кодексу законів про працю України встановлює розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Кодекс законів про працю України статтею 47 встановлює обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.21-1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників. Зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості. Під час прийняття на роботу вноситься запис: "Прийнятий на роботу (далі зазначається професійна характеристика робіт) за трудовим договором (зазначаються дата та номер договору), зареєстрованим у державній службі зайнятості (зазначається повна назва центру зайнятості), при цьому у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата і номер реєстрації трудового договору державною службою зайнятості: "трудовий договір (номер), зареєстрований (дата)"), а при звільненні - запис: "Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)" ( 322-08 ), при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості: "трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)". Унесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, незалежно від місця реєстрації трудового договору, і засвідчуються його печаткою.

Слід також зазначити, статтею 49 Кодексу законів про працю України законодавець зобов'язує власника або уповноваженого ним орган видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Згідно статті 51 Цивільний кодекс України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 52 Цивільний кодекс України встановлено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України має право розірвати трудовий договір укладений від 14 квітня 2014 року, який зареєстрований в Ужгородському міському центрі зайнятості 14 квітня 2014 року за № 07011400448 між ним, як працівником і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, відповідачем по справі.

У свою чергу відповідач ОСОБА_2, на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України повинен припинити вище вказаний трудовий договір від 14 квітня 2014 року, та відповідно до статей 38, 47, 48 Кодексу законів про працю України, пунктів 2.4., 2.21-1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, провести розрахунок з працівником, зробити запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з роботи відповідно до укладеного з позивачем письмового трудового договору і видати йому трудову книжку.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами справи, судовий збір у сумі 1102 грн. 42 коп.

Керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 21, 23, 36, 38, 47, 48 Кодексу законів про працю України, статтями 16, 51, 52 Цивільного кодексу України, пунктами 2.4., 2.21-1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, статтями 2, 4, 5, 8, 14, 60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226, 232, 233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Розірвати трудовий договір укладений між працівником і фізичною особою-підприємцем від 14 квітня 2014 року, який зареєстрований в Ужгородському міському центрі зайнятості 14 квітня 2014 року за № 07011400448, між громадянином ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виписка про державну реєстрацію від 15 січня 2013 року № НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (виписка про державну реєстрацію від 15 січня 2013 року № НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) внести запис до трудової книжки громадянина ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) про звільнення з роботи у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (виписка про державну реєстрацію від 15 січня 2013 року № НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судові витрати в розмірі 1102 грн. 42 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош