Ухвала суду № 64971044, 21.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/82/2017(м)

265/2918/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Міхєєва І.М.

Доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 27

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.

за участю секретаря - Брежнєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2015 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів, про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MR14GA00000030. Згідно з умовами кредитного договору, банк видав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 18220,00 доларів США строком до 20 вересня 2027 року.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами, які складаються із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією а також інші витрати згідно кредитного договору.

21 вересня 2007 року з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконує, заборгованість за кредитним договором станом на 06 лютого 2015 року складала - 53919,19 доларів США з яких: 15103,73 доларів США - кредитна заборгованість; 12358,58 доларів США - заборгованість за відсотками; 2070,00 доларів США - заборгованість за комісією; 21809,01 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також штрафи відповідно до договору : 10,81 доларів США - штраф (фіксована частина); 2567,07 доларів США - штраф (процентна складова). Банк просив солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 53919,19 доларів США , що за курсом НБУ станом на 06 лютого 2015 року становить 1247150, 97 гривень та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 грудня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов до відповідачів було пред'явлено поза межами строку позовної давності, оскільки строк дії кредитного договору встановлено терміном до 20.09.2027 року, а тому підстави для застосування до заявлених вимог строку позовної давності відсутні. Також апелянт зазначає, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06.09.2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації задоволені, рішення набрало законної сили. 28 жовтня 2015 року на рахунок відповідачів було зараховано 3818,93 доларів США, що отримано від реалізації предмету іпотеки. Однак, вартості предмету іпотеки не вистачило для погашення всієї суми боргу за кредитом, тобто зобов'язання не було виконано належним чином, а тому у банку виникло право звернення до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості у загальному порядку. Окрім того, ОСОБА_2 не заявлено вимоги щодо припинення договору поруки, а тому договір поруки вважається дійсним.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів, які про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, надали письмові заперечення, в яких просили слухати справу за їх відсутність за участю їх представника ОСОБА_3 (а.с.193, 215 ).

Заслухавши суддю - доповідача, доводи представника позивача ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляції та просила її задовольнити, заперечення представника відповідачів ОСОБА_2 ОСОБА_3,дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 303 Ц ПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволені позову про стягнення кредитних коштів у зв'язку з пропуском строку позовної давності, суд виходив з того, оскільки умовами кредитного договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених договором, більше ніж 120 календарних днів, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та неустойку. Таким чином, у зв'язку з порушенням вказаних умов договору термін повернення кредиту змінився, а позивач звернувся до суду з позовом з пропуском позовної давності.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, що 21 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MR14GA00000030 строком до 20 вересня 2027 року.

Згідно з п.7.1 кредитного договору банк видав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 15000 доларів США, та у розмірі 3220.00 доларів США на сплату страхового платежу, а позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі до 20 вересня 2027 року. Погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору здійснюється щомісячними платежами в період з 20 по 24 число кожного місяця в сумі 186,81 доларів США. (а.с.12-14)

Згідно п.7.4 кредитного договору, Позичальник зобов'язався сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 27,76 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 21 вересня 2007 року, у цей же день між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № MR14GA00000030. (а.с.16)

Згідно умов Договору Поруки, поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору від 21 вересня 2007 року.

Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Пунктом 12 договору Поруки передбачено, що порука припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до пункту 7.1. умов кредитного договору погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:

Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 186 доларів США 81 цент для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

У разі порушення вищевказаних термінів оплати (зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, - позичальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту) відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбувалось порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив 29 квітня 2009 року, а тому за визначенням пункту 7.1 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 120 днів, тобто з 29 серпня 2009 року.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову про стягнення заборгованості за кредитом суд першої інстанції вірно виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання (п. 7.1 договору), та що банк мав право з 29 серпня 2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише у травні 2015 року.

Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 7.1 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 29 серпня 2009 року не підлягали виконанню. У свою чергу відповідачі письмово заявили про застосування наслідків ч.4 ст. 267 ЦК України ( а.с.60)

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2875цс15.

Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк звернувся до ОСОБА_1 з вимогою дострокового повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 01 вересня 2010 року повідомлення (вимогу) боржнику про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів (відсотків), отримання якої підтвердив відповідач.( а.с. 147)

Доводи апеляції, що на виконання рішення Орджонікдзевського районного суду міста Маріуполя від 06 вересня 2011 року,яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MR14GA00000030 від 21 вересня 2007 року в розмірі 20 031 доларів США 75 центів,- Банком лише 28 жовтня 2015 року було продано шляхом укладення договору купівлі продажу предмету іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 фізичній особі ОСОБА_5 за 93800 гривень, та цих грошей не вистачило для погашення кредитної заборгованості, не спростовують висновків суду, оскільки після спливу строку виконання зобов'язання , усі наступні дії кредитора щодо примусового захисту своїх прав, не мали правового значення.

При цьому колегія суддів зауважує, що після продажу іпотечної квартири, позивач заявляє вимоги без урахування погашеної суми у розмірі 93800 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Дійшовши висновку про відсутність підстав про стягнення боргу за кредитним договором з боржника ОСОБА_1, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність відповідальності поручителя ОСОБА_2 за договором поруки.

Отже, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновками суду щодо відмови у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Гаврилова Г.Л.

Пономарьова О.М.

Зайцева С.А.