Рішення № 64967853, 21.02.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6641/15-ц

Номер провадження 2/404/92/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Національний банк України, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач у вересні 2015 року звернувся до суду з позовом, яким просив в рахунок виконання основного зобов»язання щодо оплати заборгованості у розмірі 353 886.55 грн., з яких: тіло кредиту 340 779,44 грн., відсотки 13 107,11 грн. за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_1, а саме: квартиру № 16, що знаходиться у м. Кіровограді по вул. Комарова в будинку 42 трикімнатна, загальною площею 58,39 кв.м., у тому числі житловою 42,09 кв.м., складається з коридору 3,08 кв.м., кімнат 17,6 кв.м., 10,94 кв.м., 13,55 кв.м., кухні 6,03 кв.м., санвузла 2,82 кв.м. та належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 05.03.2004 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу за р. № 332. Визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру № 16, що знаходиться у м. Кіровограді по вул. Комарова в будинку 42 трикімнатна, загальною площею 58,39 кв.м., у тому числі житловою 42,09 кв.м., складається з коридору 3,08 кв.м., кімнат 17,6 кв.м., 10,94 кв.м., 13,55 кв.м., кухні 6,03 кв.м., санвузла 2,82 кв.м. та належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 05.03.2004 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу за р. № 332.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.09.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 28.3/14/07-С згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 000,00 дол. США з розрахунку 13,60 % річних за користування кредитом на строк з 17.09.2007 року по 16.09.2022 року. 20 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанку» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1134 від 20 травня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_4Г.). Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набуло статус Нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків Нового Кредитора. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по даному кредитному договору. Згідно п.6. проценти за користування кредитом нараховуються в дні їх сплати відповідно до умов цього Договору, а також в останній робочий день місяця та у день повного погашення заборгованості за кредитом, але не пізніше дати, вказаної в пункті 4.3. цього Договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку, який відкрито Банком для обліку заборгованості позичальника, та процентної ставки, що встановлена цим Договором. Відповідно до п.6.2. Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати Банку нараховані у проценти за кредитом відповідно до умов цього Договору, а також у день повного погашення заборгованості за кредитом. Датою сплати процентів та повернення частини кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки Банку, зазначені в пунктах 1.2. та 1.4. цього Договору, а в разі прострочення сплати процентів та повернення кредиту - на рахунки Банку, що відкриті для обліку такої заборгованості. Банк свої зобов'язання за Кредитним договором повністю виконував, надавши відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені Кредитним договором. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № б/н від 17.09.2007 року передав у іпотеку нерухоме майно: Квартиру №61, що знаходиться у місті Кіровоград по вулиці Комарова, в будинку 42 - трикімнатна, загальною площею - 58,39 кв.м., у тому числі житловою 42,09 кв.м., складається з коридору - 3,08 кв.м., кімнат - 17,6 кв.м., 10,94 кв.м., 13,55 кв.м., кіхні 6,03 кв.м., санвузла 2,82 кв.м. та належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 05.03.2004 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу за р.№ 332. Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог -іпотекодержателя. Згідно ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині. Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст.36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотеко держателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Згідно ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов»язання не виконані, у зв»язку з чим станом на 28.07.2015 рік за відповідачем наявна заборгованість у сумі 353 886,55 грн., з яких: тіло кредиту - 340 779,44 грн., відсотки 13 107,1 грн. В рахунок виконання основного зобов'язання позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку». Положеннями п.39 Постанови пленуму ВСУ №5 від 30.04.2012 року, передбачається, що ...суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю. Позивач, вважає, що має право вимагати захисту свого права власності та усунення його порушень.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.02.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національний банк України (а.с.119-120).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (а.с.203).

В судовому засіданні представник позивача вимоги, викладені у позовній заяві підтримала повністю, просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подала письмові заперечення, позов не визнала, у його задоволенні просила відмовити. Вказала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності факту розміру заборгованості відповідача по поверненню кредиту та сплаті процентів користування кредитом. Доданими до заперечення копіями квитанцій підтверджується факт стабільного повернення коштів за кредитним договором відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту визначеному договором. Черговість погашення заборгованості за кредитом визначена додатковою угодою №1 від 14.10.2009 року до кредитного договору №28.03/14/07-С від17.09.2007 року. Оскільки відповідач сплачує кошти за користування кредитом, що підтверджується квитанціями, це свідчить про належне виконання позичальником умов кредитного договору, що є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви Крім того, в додатках до позовної заяви міститься досудова вимога ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 з вимогою сплатити прострочену (поточну) заборгованість у розмірі 1880,85 дол. США. У своїй вимозі банк просить розглянути лист-вимогу в строки, передбачені законодавством та кредитним договором, та вказує на те, що в разі незадоволення вимоги банк звернеться до суду з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів у розмірі 16 374,71 дол. США. (вих.№31.4-08/9379/15 від 26.08.2015 р.). Відповідно до реєстру №26.08.2015/01, який позивач надав як підтвердження відправлення вимоги ОСОБА_1, зазначена вимога направлена відповідачу 27.08.2015 року, в той час як позовна заява має вих. № 31.4-08/11345/15 від 28.08.2015 року. Тобто позивач звернувся до суду наступного дня після направлення вимоги відповідачу. Враховуючи те, що вимога була направлена позивачу лише 26.08.2015 року, а позовна заява датована 28.08.2015 р., тобто до спливу передбачених законодавством 30-ти днів для сплати простроченої (поточної) заборгованості, вважає, що банк взагалі не мав права заявляти вимогу про дострокове повернення кредиту, строк повернення якого настане лише у вересні 2022 року. Також у відповідності до п. 5.1 договору, позичальник неодноразово зверталась до банку з клопотаннями про перенесення строків платежу, у зв'язку з тимчасовими фінансовими причинами, а саме стрімким зростом курсу долара США та відсутністю в касах банківських установ валюти доларів США, та відмовою в оплаті у гривні у відповідності до курсу НБУ. Також позивач не дотримав виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п.4.1.6. Іпотечного договору та не надіслав іпотекодавцю відповідачу у справі - письмову вимогу про усунення порушення (із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги) та передчасно, з порушенням вимог вище згаданої норми Закону, звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим порушив право відповідача на сплату заборгованості за кредитним договором у визначеному вище порядку та у встановлені строки. Також позивач не надав доказів того, що він звертався у передбаченому законом порядку до суду з позовом до відповідача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, як не надав і доказів того, що викликана необхідністю направлення попереднього письмового повідомлення боржнику затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (а.с.70-71).

Третя особа ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечили проти заявлених вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національний банк України, її представник в судове засідання не зявився, причини неявки суду невідомі.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи та його представника, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 28.3/14/07-С згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30000,00 дол. США з розрахунку 13,60 % річних за користування кредитом на строк з 17.09.2007 року по 16.09.2022 року.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що позичальник зобов»язується починаючи з місяця наступного за звітним, щомісячно до 10 го числа кожного календарного місяця включно, частково погашати заборгованість за кредитом у розмірі 166,67 доларів США на рахунок, вказаний у пункті 1.2. цього договору, шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту.

Згідно п. 4.6. кредитного договору передбачено, що у разі недотримання позичальником умов цього договору, а також у разі погіршення фінансового стану позичальника, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування ним, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави (іпотеки), що виступає забезпеченням виконання цього договору. За наявності обставин, визначених п.4.6 цього договору, банк рекомендованим повідомленням листом надсилає на адресу позичальника, зазначену в розділі 8 цього договору, письмове повідомлення-вимогу, де зазначає термін для дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування ним. У разі невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту та нарахованих процентів, що міститься в письмовому повідомленні-вимозі банку, в термін, визначений таким повідомленням-вимогою, остаточний термін повернення кредиту, визначений п. 1.1 цього договору, змінюється.

27.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ«Кредитпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_1 17.09.2007 року був укладений Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром № 942.

Відповідно до п. 1 Іпотечного договору, іпотекодержатель надає боржнику кредит в сумі 30 000 доларів США, терміном погашення до 16.09.2022 року включно, під 13,6% річних, комісія за надання кредиту складає 151,50 грн. Кредит повинен погашатись щомісячно в сумі 166,67 доларів США. Проценти за користування кредитом повинні сплачуватись щомісячно. Відповідальність за порушення зобов»язань за кредитним договором пеня у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої в кредитному договорі.

Згідно п. 1.2 Іпотечного договору у забезпечення зобов»язань боржник перед іпотекодержателем за кредитним договором іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку майно.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Частиною 3 указаної статті установлено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як вбачається із п. 4.2, 4.3 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору, або умов цього договору. При настанні випадків, передбачених п. 4.2. цього договору, іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов»язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконанні, іптекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2015 року банк направив відповідачу досудову вимогу про дострокове виконання боргових зобовязань за Кредитним договором в повному обсязі, та попередив, що у разі незадоволення даного листа-вимоги Банк буде вимушений захищати свої майнові права шляхом позасудового врегулювання спору або зверненням до суду з вимогою про звернення стягнення на майно на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 28.07.2015 року становить: 16374,71 доларів США(а. с. 25).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 вказаного Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення його вимог у спосіб, який визначено останнім, а саме шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, оскільки такий спосіб є позасудовим способом врегулювання такого питання.

Керуючись ст. ст. 3,10, 11, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Національний банк України, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда