Рішення № 64964623, 23.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Григоренка М.П., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та понесених витрат на правову допомогу,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

21 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та понесених витрат за надану правову допомогу.

Із врахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним наказ публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" від 24 травня 2016 року №186-ВК про його звільнення, поновити його на посаді керуючого групою відділень Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк" з 25 травня 2016 року, стягнути з ПАТ "УкрСиббанк" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 25 травня 2016 року по день постановлення судом рішення, моральну шкоду в розмірі 60000 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом №320-вк від 17 серпня 2015 року його звільнено з посади керуючого групою відділень Волинського регіонального управління в зв'язку з скороченням штату на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України. Рішенням Рівненського міського суду від 12 квітня 2016 року визнано незаконним та скасовано наказ №320-вк від 17 серпня 2015 року про його звільнення, поновлено його на посаді з 18 серпня 2015 року, стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судові витрати. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. 24 травня 2016 року на підставі наказу №186-ВК від 24 травня 2016 року, виданого начальником департаменту менеджменту персоналу АТ "УкрСиббанк" його звільнено з посади керуючого групою відділень Волинського регіонального управління за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Вважає таке звільнення незаконним та безпідставним, оскільки ним не було допущено порушень трудової дисципліни, а саме прогулу, оскільки рішенням суду на нього не було покладено обов'язку з'явитися на роботу, в дні нібито прогулу, він не був ознайомлений з наказом №134-ВК від 13 квітня 2016 року про поновлення його на роботі і трудовий договір з ним укладений не був. З наведених підстав просить його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та понесених витрат за надану правову допомогу відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Вказує, що про добровільне виконання відповідачем рішення Рівненського міського суду від 12.04.2016 року він довідався лише 20.04.2016 року, коли отримав відповідне повідомлення відповідача та копію наказу, після чого 21.04.2016 року з'явився на своє робоче місце та приступив до виконання трудових обов'язків.

Таким чином, його відсутність на роботі 13.04.2016 року, 14.04.2016 року, 15.04.2016 року, 18.04.2016 року, 19.04.2016 року та 20.04.2016 року була зумовлена поважними причинами, оскільки він не був ознайомлений із наказом про поновлення його на роботі та не давав своєї згоди на укладення (відновлення) трудового договору.

Вважає, що суд необґрунтовано та помилково дійшов висновку про наявність у нього обов'язку з'явитися на роботу 13.04.2016 року та приступити до виконання трудових обов'язків.

При цьому залишились поза увагою суду його доводи про те, що негайне виконання рішення суду про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць стосується виключно відповідача та не породжує негайного виникнення обов'язків у нього, як незаконно звільненого працівника.

Крім того, суд помилково дійшов висновку щодо необґрунтованості відмови в наданні згоди на його звільнення президією Рівненської обласної організації профспілки працівників культури.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 липня 2007 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, займаючи різні посади.

10 травня 2011 року у зв'язку зі зміною структури його було переведено на посаду керуючого групою відділень Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк" на підставі наказу №180-вк від 10 травня 2011 року.

Наказом №320-вк від 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади в зв'язку з скороченням штату на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Рівненського міського суду від 12 квітня 2016 року визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Укрсиббанк" від 17 серпня 2015 року №320-вк про звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді керуючого групою відділень Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк" з 17 серпня 2015 року. Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 17 серпня 2015 року по день винесення судом відповідного рішення в розмірі 64641 грн. 09 коп., моральну шкоду в розмірі 4000 грн. та витрати пов'язані і оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 2000 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого групою відділень Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк", а також: стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

На виконання вказаного рішення суду 13 квітня 2016 року відповідачем був виданий наказ №134-ВК, яким поновлено позивача на посаді керуючого групою відділень Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк".

В звязку з відсутністю позивача 13 квітня 2016 року на робочому місці в цей же день відповідачем на його адресу був направлений лист за вих. №03-3/162, в якому ОСОБА_1 було повідомлено про видачу наказу про поновлення його на роботі та необхідність з'явитись до банку з трудовою книжкою та необхідними для кадрового обліку документами.

Не вийшов позивач на роботу і в наступні робочі дні, зокрема 14 квітня 2016 року, 15 квітня 2016 року, 18 квітня 2016 року, 19 квітня 2016 року та 20 квітня 2016 року, що підтверджуються складеними відповідачем актами про відсутність ОСОБА_1 на роботі та останнім не заперечується.

Враховуючи те, що позивач є профорганізатором первинної профспілкової організації Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк" у Рівненській області, яка в свою чергу входить до складу Рівненської обласної організації профспілки працівників культури, 27 квітня 2016 року банк направив голові Рівненської обласної організації профспілки працівників культури ОСОБА_2 та профорганізатору первинної профспілкової організації Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк" у Рівненській області ОСОБА_1 письмове подання за вих. №03/15475 щодо надання згоди на звільнення позивача за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

16 травня 2016 року за Рівненською обласною організацією профспілки працівників культури на адресу ПАТ "УкрСиббанк" була направлена відмова за №21 в наданні згоди на звільнення позивача за прогул без поважних причин, відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з тим, що банк не вжив відповідних заходів щодо своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про поновлення його на роботі, а тому відсутність його на роботі 13.04.2016 року, 14.04.2016 року, 15.04.2016 року, 18.04.2016 року, 19.04.2016 року та 20.04.2016 року не може вважатись прогулом.

24 травня 2016 року ПАТ "УкрСиббанк" винесено наказ № 186-ВК про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючого групою відділень Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк" 24 травня 2016 року за прогул без поважних причин, п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що 13 квітня 2016 року на наступний день після проголошення рішення Рівненського міського суду від 12 квітня 2016 року, яким позивача було поновлено на роботі, він повинен був з'явитись на своє робоче місце у визначений правилами трудового розпорядку банку час та приступити до виконання своїх посадових обов'язків, однак з 13 квітня 2016 року по 20 квітня 2016 року позивач був відсутнім на робочому місці, а тому у банку були наявні, передбачені законодавством України, підставі для звільнення його за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

При цьому суд вважав необґрунтованою відмову Рівненської обласної організації профспілки працівників культури в наданні згоди на звільнення позивача.

Однак, з такими висновками суду не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1ст.40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом є відсутність працівника на роботі більше трьох годин без поважних причин, тому суд, з'ясовуючи законність звільнення працівника на підставі п.4 ч.1ст.40 КЗпП України, повинен встановити причини відсутності працівника на робочому місці та їх поважність.

Позивач вказує, що був відсутній на робочому місці у вказані дні тому, що йому не було відомо про винесення наказу про поновлення його на роботі.

Виконання рішення суду, яким працівника поновлено на роботі, вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі акту відповідного органу, який прийняв рішення про звільнення працівника.

Саме по собі видання наказу про поновлення працівника на попередній роботі відповідно до рішення суду, без належного повідомлення про це працівника та без ознайомлення його з даним наказом не може свідчити про обов'язок поновленого працівника негайно приступити до виконання своїх трудових обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що лист відповідача №03-3/162 від 13 квітня 2016 року з проханням з'явитись з трудовою книжкою на роботу ОСОБА_1 отримано лише 20 квітня 2016 року, після чого на наступний день він одразу з'явився на роботу.

Таким чином, оскільки невихід на роботу позивача був викликаний його необізнаністю про винесення роботодавцем наказу про поновлення його на роботі та не ознайомлення із вказаним наказом, колегія суддів дійшла висновку, що 14 квітня 2016 року, 15 квітня 2016 року, 18 квітня 2016 року, 19 квітня 2016 року та 20 квітня 2016 року ОСОБА_1 був відсутнім на роботі з поважних причин, а тому у ПАТ "УкрСиббанк" були відсутні підставдля розірвання трудового договору з позивачем за п.4 ч.1ст.40 КЗпП України.

Заперечення відповідача про те, що позивач будучи присутнім 12 квітня 2016 року в судовому засіданні при проголошення рішення про поновлення його на роботі та допущення рішення в цій частині до негайного виконання, був обізнаний про свій обов'язок приступити до виконання трудових обов'язків з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили, не заслуговують на увагу, оскільки не знаючи про існування наказу №134-ВК від 13 квітня 2016 року, ОСОБА_1 не міг знати про добровільне виконання роботодавцем рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Відповідно до ч.3 ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Отже, всупереч вимог законодавства відповідач видав наказ про звільнення ОСОБА_1, який є профорганізатором первинної профспілкової організації Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк" у Рівненській області, за наявності обґрунтованої відмови вищестоящого виборного органу профспілки в наданні попередньої згоди на його звільнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За наведеного, враховуючи, що ОСОБА_1 було звільнено з порушенням чинного трудового законодавства, його позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Відповідно до позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.05.2016 року, виходячи із заробітної плати з вже вирахуваними прибутковим податком, єдиним соціальним внеском та військовим збором.

Згідно роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно зі ст. 168.3 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Таким чином, з наданим позивачем розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу погодитись не можна, оскільки він суперечить нормам ст.168.3 Податкового кодексу України.

Нарахування відшкодування проводиться відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8.02.95р. №100, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна заробітна плата розраховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Термін розрахунку останні два робочих місяці (ч.2,3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затв. постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100), тобто травень-червень 2015 року, оскільки позивач в липні 2015року перебував на лікарняному та у відпустці, а з серпня 2015року по квітень 2016року-знаходився у вимушеному прогулі.

Відповідно до довідки відповідача №3551 від 21.07.2015 року заробіток позивача у травні 2015року становив 13177,62 грн., у червні 2015року-13743,53 грн.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає: 13177,62+13743,53 грн. : 38 робочі дні за два місяці (18 роб.дн. у травні та 20 роб. дн. у червні 2015 року) = 708,45 грн., середньомісячний заробіток складає 13 460,55грн.(38:2 = 19дн. х 708.45грн.) ( п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затв. постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100).

Відповідно до вимог, вимушений прогул з 25.05.2016 року по 23.02.2017року включно становить 193 робочих дні, а тому загальний розмір середнього заробітку за прогул складає 136 730грн. 85 коп.(708,45 грн. х 193 дн.).

Передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі (постанова Верховного Суду України у справі № 6-54цс11).

Враховуючи обставини винесення спірного наказу та незаконного звільнення позивача, чим останньому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях, які полягають у втраті душевного спокою, у зв'язку із втратою роботи та зі зміною звичного розпорядку життя, зважаючи на принцип розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 у сумі 2000грн., вважаючи таку суму грошових коштів достатньою для компенсації моральних страждань останнього.

Встановлено, що 14 червня 2016 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір надання правової допомоги. Згідно платіжного доручення від 16.06.2016 року ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 3000 грн.( а.с. 30).

Як вбачається із матеріалів справи представник позивача ОСОБА_3 приймав участь в трьох судових засіданнях, загальна тривалість яких становить 2 години 9 хв., надавав юридичну консультацію, складав позовну заяву та здійснював дії з підготовки документів для передачі до суду, а тому заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не перевищує граничний розмір компенсації, встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Із врахуванням часткового задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесенні при оплаті судового збору в розмірі 303,16грн. та з нього слід стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 3422,55грн. (1367.31 + 1504.04= 2871.35 (майновий спір за 2 інстанції) + 551.2 (немайновий спір 1 інстанція)).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314,316, 317, 325 ЦПК України, ст.ст. 40, 235, 252 КЗпП України, ст. 168.3 Податкового кодексу України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та понесених витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" від 24 травня 2016 року №186-ВК про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді керуючого групою відділень Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк" з 25 травня 2016 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 травня 2016 року по 23 лютого 2017 року включно в розмірі 136 730 (сто тридцять шість тисяч сімсот тридцять) грн. 85 коп. без виключення сум на податки, збори та обов'язкові платежі, справляння і сплата яких є обов'язком роботодавця.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000(дві тисячі)грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000(три тисячі)грн. та понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 303 (триста три)грн.16коп., всього 3303грн.16коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в дохід держави судовий збір в розмірі 3422(три тисячі чотириста двадцять дві )грн.55коп., які перерахувати за такими реквізитами: рахунок отримувача: 31215206780002; отримувач: УДКСУ у м. Рівному; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Рівненській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012714; код банку отримувача: 833017.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого групою відділень Волинського регіонального управління АТ "УкрСиббанк", а також стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 13460грн.55коп. допустити до негайного виконання.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_4

ОСОБА_5