Вирок № 64964190, 21.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/957/15-к Номер провадження 11-кп/786/177/17Головуючий у 1-й інстанції Науменко Н. Д. Доповідач ап. інст. Томилко В. П.

Категорія:ч.2 ст. 286 КК-Т.З.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Томилка В.П.

суддів Герасименко В.М., Гонтар А.А.

з секретарем Гнітько А.М.

з участю прокурора Акулової С.М.

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого адвоката Нагайника М.Г.

обвинуваченого ОСОБА_4

та захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження №12015170200000213 за апеляційними скаргами прокурора Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури, в.о. прокурора Полтавської області, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_2 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, працюючого оператором ГРС УМГ «Черкастрансгаз» Кременчуцька ЛПУ МГ, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше не судимого

визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набуття вироком законної сили залишено підписку про невиїзд.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 133159грн.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (Код ЄДРПОУ 25898290) судові витрати за проведення авто товарознавчої експертизи в сумі 3840 грн.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру ГУНП в Полтавській області (Код ЄДРПОУ ) судові витрати за проведення автотехнічної експертизи 491,04грн.

Вирішено питання речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури просить вирок суду змінити у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та замінити у мотивувальній та резолютивній частині вироку запобіжний захід з підписки про невиїзд на особисте зобов'язання.

Апелянт зазначає, що вироком суду до набрання рішенням законної сили обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, можливість застосування якого не передбачено чинним КПК України.

Крім того, апелянт вказує, що суд на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_4 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки з іспитовим строком 3 роки, що є порушенням ст. 75 КК України, оскільки даною статтею не передбачено можливість звільнення від відбування вищезазначеного виду покарання з іспитовим строком.

В апеляційній скарзі в.о. прокурора Полтавської області просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, засудивши ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Виключити посилання на обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок суду в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди із заявленого розміру до 50 000 гривень. Зазначає, що така сума є адекватною і розумною на відшкодування заявленої моральної шкоди потерпілим, оскільки ОСОБА_4 не має можливості сплатити іншу суму.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить вирок частково скасувати у зв'язку з невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість. Просить постановити новий вирок, за яким визнати винним ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, взявши під варту в залі суду.

Апелянт просить стягнути на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 55780 грн.71 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди, за виключенням відшкодованих 40 000 грн., кошти в сумі 160000 грн. Звернути стягнення на належний ОСОБА_4 автомобіль «Шевролет Авео», д.н.з. НОМЕР_1.

ОСОБА_2 зазначає, що судом не вірно визначено завдану йому матеріальну та моральну шкоду. При винесенні вироку суд не врахував у повному обсязі зухвалу поведінку обвинуваченого після ДТП, високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, безпідставно врахував такі пом'якшуючі покарання обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, безпідставно не врахована його позиція як потерпілого.

Потерпілий вказує, що ОСОБА_4 не відшкодував понесені ним витрати на лікування, посилене харчування і санаторно-курортне лікування та витрати пов'язані з його транспортуванням.

Районним судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України за таких обставин:

05.06.2015 року близько 18 години 35 хвилин, рухаючись по автомобільній дорозі Хорішки - Козельщина зі сторони села Хорішки Козельщинського району Полтавської області в напрямку селище Козельщина на власному автомобілі «Шевролет Авео» державний номерний знак НОМЕР_1 в порушення вимог п. 16.11 та п. 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України без зупинки виїхав на головну дорогу Кременчук - Решетилівка і допустив зіткнення з мотоциклом «Чізета-350» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі зі сторони міста Кременчук в напрямку селища Решетилівка.

В результаті ДТП водій мотоцикла ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя та було пошкоджено належний потерпілому мотоцикл «Чізета-350» державний номерний знак НОМЕР_2.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши доводи адвоката та обвинуваченого, які підтримали свою апеляційну скаргу, промови потерпілого та прокурора, які підтримали свої апеляції в їх межах, дослідивши матеріали в частині даних про особу обвинуваченого та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів провадження, місцевий суд повно і всебічно розглянув обставини провадження, проаналізував надані сторонами докази , які перевірив і належним чином оцінив з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності , та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Судове рішення в частині доведеності винуватості та кваліфікації дій обвинуваченого сторонами та потерпілим не оскаржується у зв'язку з чим вирок суду в цих частинах колегією суддів не перевіряється.

При призначенні обвинуваченому покарання суд врахував всі загальні засади призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, але вчинений з необережності, враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має міцні соціальні зв'язки, на утриманні неповнолітня дитина та батьки похилого віку, також суд прийняв до уваги і обставини, що пом'якшують покарання, а саме повне визнання своєї вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину і часткове відшкодування завданої матеріальної шкоди, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Оцінюючи всі наведені засади в їх сукупності колегія суддів вважає, що висновок суду про можливість досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів ОСОБА_4 без ізоляції обвинуваченого від суспільства є обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляції потерпілого в частині призначення покарання з реальним його відбуванням не вбачається.

Суд всебічно дослідив та детально обґрунтував суми завданої злочином матеріальної шкоди, зокрема послався на доведені суми про витрати на лікування та суми вартості втрачених та пошкоджених речей, а також на висновок товарознавчої експертизи, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування витрат у вигляді невикористаної санаторної путівки, реєстраційних затрат та витрат на використаний бензин за проїзд.

Пославшись на страждання потерпілого від травмування, перенесеного фізичного болю, ряду складних операцій, порушення нормального перебігу і якості життя та інших негативних наслідків від дорожньої пригоди місцевий суд прийшов до висновку про часткове задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 150 тисяч, а не 200 тисяч, як вказано в позовній заяві, що на думку колегії суддів є обґрунтованим та справедливим розміром суми відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника в інтересах обвинуваченого та потерпілого в частині цивільного позову не підлягають до задоволення.

Доводи апеляції прокурора місцевої прокуратури про неправильне застосування судом вимог кримінального та кримінального процесуального закону в частині застосування запобіжного заходу та в частині звільнення від додаткового покарання є слушними, але не підлягають до задоволення, так як прокурор, всупереч вимогам ст.420 КПК України не ставить питання про постановлення нового вироку за обставин коли погіршується становище обвинуваченого.

Разом з тим, місцевий суд при звільненні обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, в супереч вимогам ст.ст. 75, 77 КК України звільнив ОСОБА_4 і від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що суперечить чинному кримінальному процесуальному законодавству, у зв'язку з чим апеляція в.о. прокурора Полтавської області підлягає задоволенню.

Чинний кримінальний процесуальний кодекс України не містить такого запобіжного заходу як підписка про невиїзд, а тому апеляція в.о. прокурора Полтавської області в частині виключення даної вказівки також підлягає до задоволення.

Санкція ч.2 ст. 286 КК України передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки або без такого.

Враховуючи, що отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень є наслідком грубого порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, та враховуючи обставини скоєної дорожньої пригоди колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення волі строком визначеним судом першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку суду в частині призначеного покарання та постановлення нового вироку.

На підставі наведеного, керуючись ст. 404,405,407, 420 КПК України, колегія судді Апеляційного суду Полтавської області,-

З А С У Д И Л А :

Апеляційні скарги захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_2 та прокурора Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу в.о. прокурора Полтавської області задовольнити.

Вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання - скасувати.

Постановити новий вирок.

ОСОБА_4 вважати винним в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання визначене вироком Козельщинського районного суду від 05 жовтня 2016 року у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3/три/ роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 3 /три/роки.

Виключити з резолютивної частини вироку суду вказівку про залишення стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений сторонами та потерпілими протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

С У Д Д І :

В.П. Томилко. В.М. Герасименко. А.А. Гонтар.