Ухвала суду № 64962978, 23.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8758/16-ц Головуючий у І інстанції Кухленко Д. С.Провадження № 22-ц/780/1522/17 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 58 23.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12до до державного підприємства «СЕТАМ», Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи: Ірпінська міська рада Київської області, ОСОБА_13, товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», про припинення порушеного права власності шляхом заборони проведення прилюдних торгів,

В С Т А Н О В И Л А:

В ході розгляду Ірпінським міським судом Київської області означеної справи позивачі подали до суду заяву, в якій просили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державному підприємству «СЕТАМ» вчиняти будь-які дії, що стосуються прилюдних електронних торгів з продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Таку свою заяву мотивували тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що судом невірно надано оцінку наявним доказам та допущено невідповідність його висновків обставинам справи. Вважає, що в оскаржуваній ухвалі не наведено жодної підстави для застосування забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав:

У відповідності до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, на будь-якій стадії розгляду справи може вжити передбачені законом заходи забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Зважаючи на наведену процесуальну норму, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є вона реальною, обрати вид та спосіб забезпечення позову, який є співмірним із вказаною небезпекою, оцінити інші обставини, що мають значення при вирішенні даного питання, та навести мотиви й підстави для таких своїх висновків.

Згідно ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій в обов'язковому порядку зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також порядок виконання ухвали. Необхідність обов'язкового зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про можливість в майбутньому ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення, як і обґрунтування, в чому таке унеможливлення чи ускладнення може полягати, відображено й у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або ж унеможливити виконання рішення суду. В той же час жодного обґрунтування того, в чому саме полягає ризик можливого невиконання рішення суду, мотивів, з яких суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви, підстав обрання саме такого засобу забезпечення оскаржувана ухвала не містить. Фактично суд обмежився лише формальною фразою про те, що невжиття заходів може утруднити виконання рішення суду, без оцінки та обґрунтування такого висновку. За таких умов колегія суддів вважає, що при розгляді питання про забезпечення позову суд не дослідив та не оцінив ряд обставин, що мають вирішальне значення для його вирішення.

Окрім наведеного, колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу й на ту обставину, що при вирішенні питання про забезпечення позову судом першої інстанції не було дано жодної оцінки тому, що представлені до суду матеріали щодо спірного нерухомого майна містять розбіжності в частині його ідентифікації, так як зазначають адресу об'єкта і як «буд. 48 секція А по вул. Українській», і як «буд. 48-А по вул. Українській». За таких умов судом не було наведено жодної аргументації щодо того, чи стосується даний нерухомий об'єкт предмету спору.

Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду й з позицією суду першої інстанції щодо обрання виду забезпечення позову. Так суд в оскаржуваній ухвалі зазначив про заборону державному підприємству «СЕТАМ» вчиняти будь-які дії, що стосуються прилюдних торгів з приводу спірного майна, не визначивши та не ідентифікувавши склад та перелік таких дій, що безумовно порушує принцип визначеності судового рішення та не дає можливості оцінити співмірність застосованих судом обмежень обставинам справи.

У відповідності до положень ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не було належним чином дотримано встановленого процесуальним законом порядку вирішення питання про забезпечення позову у даній справі, ряд обставин, які мають вирішальне значення, не були досліджені судом, їм не було надано відповідної правової оцінки, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

А.С. Сержанюк