Ухвала суду № 64962911, 22.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/315/16-ц Головуючий у І інстанції Хижний Р. В.Провадження № 22-ц/780/995/17 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 22 22.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «Риск» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у травні 2015 року представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій зазначив, що 01.09.2010 року між позивачкою та відповідачем Селянським (фермерським) господарством «Риск» (далі - СФГ «Риск») укладено договір оренди землі № 210, який згідно п. 37 даного договору набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації. Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.07.2012 року за № 322190004001562.

Позивачка ОСОБА_2 передала відповідачу СФГ «Риск» у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Турівської сільської ради в селі Турівка Згурівського району Київської області та належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 14.09.2007 року.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання по оплаті орендної плати. СФГ «Риск» не виплатило ОСОБА_2 орендну плату за 2014 та 2015 роки у встановлений договором строк. Згідно п. 7 Договору оренди орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2014 рік становить 80978,29 грн., за 2015 рік - 101 146,95 грн., таким чином заборгованість з орендної плати становить за 2014 рік - 4048,91 грн., за 2015 рік - 5057,35 грн., разом - 9106,26 грн.

29 березня 2016 року позивачка направила на адресу відповідача вимогу про сплату орендної плати з пропозицією розірвати договір, яка була отримана відповідачем 01.04.2016 року. Зі змісту листа відповідача вих. № 203 від 04.04.2016 року вбачається, що частина орендної плати за 2015 рік у розмірі 4000 грн., самовільно була утримана відповідачем, тобто привласнена без законних на те підстав. Розірвати договір оренди відповідач відмовляється. На думку позивача, несплата орендної плати є порушенням п.п. 1, 24, 27 Договору, порушує її права як орендодавця та є підставою для розірвання договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просив суд розірвати договір оренди землі № 210, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «РИСК», стягнути з СФГ «Риск» на користь ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі за договором оренди землі в сумі 9106 гривень 26 копійок, інфляційне збільшення боргу в сумі 1960 гривень 48 копійок, три відсотки річних в сумі 214 гривень 78 копійок, а також судові витрати.

В ході судового розгляду справи представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відмовилась від позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки орендної плати за 2014 та 2015 роки і ця відмова прийнята судом, провадження по справі у вказаній частині вимог закрито.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 через свого представника - ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, жодними доказами у справі не підтверджується висновок суду про те, що відповідач здійснив з позивачем розрахунок за оренду землі за 2014 та 2015 роки в 2016 році.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив із того, що затримання орендної плати позивачу за 2014 рік та 2015 рік з боку відповідача не носило систематичний характер.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що з урахуванням положень п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, які регулюють спірні правовідносини, підставою для розірвання договору оренди є саме систематична несплата орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 07 вересня 2016 року (справа № 6-146цс12).

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 7,0316 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району та складається із земельної ділянки № 1 площею 3,5158 га, кадастровий номер НОМЕР_3 та земельної ділянки № 2 площею 3,5158 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 14 вересня 2007 року за № 0107343000013.

Встановлено, що 01 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та СФГ «Риск» укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,5158 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за № 210, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі 02 липня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 322190004001562 (а.с.10).

Відповідно до пунктів 6,7 договору оренди, орендна плата встановлена в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції та має вноситись до 31 грудня поточного року.

Як вбачається з витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 3,5158 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка належить позивачу, становить: за 2014 рік у розмірі 80 978 грн. 29 коп., а за 2015 рік - 101 146 грн. 95 грн. (а.с.13,14).

Судом першої інстанції встановлено, що з часу укладення договору оренди і до 2014 року позивач ОСОБА_2 отримувала оренду плату своєчасно та в повному обсязі в касі СФГ «Риск». Однак за 2014 рік та 2015 рік позивач не отримала своєчасно орендну плату.

По справі встановлено, що 24 березня 2015 року СФГ «Риск» направило на адресу ОСОБА_2 лист про те, що вона не зверталася за отриманням орендної плати, договором не передбачено чіткого алгоритму щодо виплати орендної плати, а тому відповідач просив її найкоротші терміни повідомити його у який спосіб можливо здійснити орендну плату (а.с.45). Вказаний лист ОСОБА_2 отримала 24 березня 2015 року (а.с.46), однак позивачка даний лист залишила без реагування.

З матеріалів справи вбачається, що лише 29 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до СФГ «Риск» із письмовою заявою, в якій зазначала, що відповідач не виплатив їй орендну плату згідно договору оренди за 2014 рік та 2015 рік, у зв'язку з чим просила сплатити борг за орендну плату шляхом поштового переказу через Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта». Також позивач запропонувала розірвати договір оренди шляхом укладення відповідних додаткових угод, проекти яких додала до заяви. Вказана заява та проекти додаткових угод були отримані СФГ «Риск» 01 квітня 2016 року (а.с.15-21).

Листом від 04 квітня 2016 року СФГ «Риск» повідомило ОСОБА_2 про те, що орендна плата за 2015 рік згідно умов договору оренди у розмірі 5% становить 4 298 грн. 75 грн., з якої відповідачем утримано судові витрати у розмірі 4 000 грн. (а.с.22). Щодо підстав утримання вказаної суми відповідачем було викладено у надісланій на адресу позивачки претензії від 29 вересня 2015 року (а.с.80).

По справі встановлено, що 01 квітня 2016 року СФГ «Риск» надіслало поштовим переказом на адресу ОСОБА_2 орендну плату за 2014 рік, яку позивачка отримала особисто 06 квітня 2016 року, що підтверджується квитанцією №2/0316, листами ЦПЗ № 8 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (а.с. 79,82), копією повідомлення про переказ (а.с.78).

Судом першої інстанції встановлено, що частину орендної плати за 2015 рік у розмірі 298 грн. 75 коп. позивачка отримала у квітні 2016 року.

Іншу частину орендної плати за 2015 рік у сумі 4 000 грн. відповідачем було направлено ОСОБА_2 електронним грошовим переказом, проте остання відмовилась від її отримання, що підтверджується копією фіскального чеку (а.с.50) та довідкою ЦПЗ № 8 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (а.с.61).

Судом першої встановлено, що 01 листопада 2016 року ОСОБА_2 направила на адресу СФГ «Риск» грошові кошти у сумі 10 700 грн. як помилково отримані, що підтверджується копією фіскального чеку (а.с.86).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази підтвердження отримання СФГ «Риск» вказаних грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання представника позивача на те, що орендна плата за 2014 рік позивачкою була отримана помилково та 01 листопада 2016 року вона повернула грошові кошти відповідачу, оскільки інших правовідносин, окрім як за договором оренди землі, між сторонами не встановлено, а тому отримавши грошовий переказ від СФГ «Риск» позивач усвідомлювала, що це орендна плата. Доказів на підтвердження отримання СФГ «Риск» коштів, які направлені позивачкою 01 листопада 2016 року, матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що затримання орендної плати позивачу за 2014 та 2015 роки не є систематичною несплатою орендної плати, оскільки затримання її виплати відповідачем фактично пов'язано з відмовою позивача від її отримання.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що невиплата відповідачем орендної плати позивачу за 2014 рік та 2015 рік носить систематичний характер, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання договору оренди.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надана оцінка тій обставині, що СФГ «Риск» неправомірно утримало 4 000 грн. за оплату адвокатських послуг з орендної плати за 2015 рік, не заслуговують на увагу, оскільки правомірність утримання вказаних коштів не є предметом спору у даній справі. До того ж у даному випадку не мала місце несплата орендних платежів, а відбулося утримання коштів із належних до виплати орендодавцю сум.

Матеріали справи та зміст оскаржуваного заочного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Ураховуючи наведене та положення ст.308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: