Ухвала суду № 64962413, 22.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1090/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шелєхова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/367/17 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 19

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк»

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 06 січня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа - Національний банк України

про відшкодування майнової шкоди та стягнення пені, -

в с т а н о в и л а :

11 березня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», який уточнив в ході судового розгляду справи і остаточно свої вимоги мотивував тим, що він є клієнтом ПАТ КБ «Приват Банк» і відповідно до його заяви від 23 квітня 2014 року йому, як фізичній особі-підприємцю, в Сумській філії зазначеного банку був відкритий поточний рахунок в гривні № НОМЕР_1, обслуговування якого здійснювалось по системі «Приват24» та за допомогою картки «Ключ до рахунку№», виданої у філії банку. Крім того, йому як фізичній особі у Сумській філії цього банку були відкриті рахунок для виплат (зарплатний) № НОМЕР_2 та картковий кредитний рахунок (кредитна картка) № НОМЕР_3.

30 червня 2015 року він виявив несанкціоноване зняття коштів з його зарплатної картки НОМЕР_4, рахунок № НОМЕР_2, коли на його телефон почали надходити СМС-повідомлення із сумами, які несанкціоновано знімались з даної картки.

Він відразу поїхав до центрального офісу Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою заблокування вказаної картки та зняття з неї залишків готівки і унеможливити таким чином несанкціоновані транзакції з належними йому коштами.

Вважав, що несанкціоноване проведення банківських операцій з трьома його картковими рахунками могло мати місце лише за участю працівників банку або колишніх працівників, яким за родом їх роботи могли бути відомі реквізити його рахунків, які обслуговують платіжні системи банку, створюють програмні забезпечення для обслуговування рахунків клієнтів, мають чи можуть мати доступ до систем захисту програмних забезпечень, які використовуються банком для роботи з клієнтами.

До такого висновку приходить в зв'язку з тим, що без використання ключа та без знання ПІН-коду поточного рахунку № НОМЕР_1, без створення ним платіжного документа за допомогою наявного у нього ключа та пін-коду, 30 червня 2016 року було здійснено переказ коштів з цього рахунку на його картковий рахунок для виплат (зарплатний) № НОМЕР_2 з подальшим викраденням 50 000 грн. і 83 740 грн.

Просив стягнути з відповідача на відшкодування заподіяної майнової шкоди 89 644,78 грн., в тому числі 46 586,33 грн. - його особисті кошти, перераховані невідомими особами з основного та кредитного рахунків на картковий рахунок; 2 096,59 грн. - комісійні утримання, здійснені банком, 2526,44 грн. пені за неналежний переказ коштів, передбаченої п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 15 695,42 грн. - відсотків та штрафних санкцій, нарахованих та утриманих банком за несанкціонований овердрафт, користування кредитом та прострочення його повернення.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 06 січня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 89 644, 78 грн., в тому числі: 46 586,33 грн. - особистих коштів позивача, безпідставно списаних з його банківських рахунків, 2 096,59 грн. - суми комісії, утриманої банком за несанкціоноване перерахування ним коштів з основного та кредитного рахунків позивача на його картковий рахунок для виплат, 25 266,44 грн. - пеня за неналежний переказ коштів, 15 695,42 грн. - відсотки та штрафні санкції, нараховані та утримані ПАТ КБ «ПриватБанк» за несанкціонований овердрафт, користування кредитом та за прострочення його повернення.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 1027,21 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приват Банк», посилаючись на неповноту з'ясованих обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом не врахована та обставина, що позивачем були відкриті рахунки у ПАТ КБ «Приват Банк» як фізичній особі-підприємцю для ведення господарської діяльності, а тому суд, розглянувши позов в порядку цивільного судочинства, порушив норми процесуального права щодо підсудності. При прийнятті рішення судом не була надана оцінка показам свідка ОСОБА_5, яка є бухгалтером позивача і мала доступ до сервісу Приват-24, який зареєстрований на позивача та неодноразово ним користувалась, оскільки знала паролі та позивач їй довіряв. Вважає, що позивач обрав не вірний спосіб цивільно-процесуального захисту, оскільки пеня - це вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, в той час, як відповідач не є боржником перед позивачем і не має перед ним грошових зобов'язань, а тому відсутні підстави для стягнення пені за судовим рішенням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення представників позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем як фізичною особою - підприємцем був укладений договір банківського обслуговування, що складається з підписаної позивачем заяви від 23 квітня 2014 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, про що позивач засвідчив в заяві своїм підписом, підтвердивши згоду на ведення в банку документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення елетронного підпису, що отримано в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 13 - 14, т.1).

На ім'я позивача за його заявою були відкриті три рахунки у національній валюті: поточний № НОМЕР_1 - як фізичній особі-підприємцю, для виплат (зарплатний) № НОМЕР_2 (зарплатна картка НОМЕР_4) та кредитний № НОМЕР_3 - як фізичній особі (а. с. 88 - 90, т.1).

30 червня 2015 року з поточного рахунку позивача відкритого на його ім'я, як фізичної особи-підприємця, без його відома, були перераховані кошти в сумі 50 000 грн. і 83 740 грн. на його зарплатний рахунок, відкритий йому як фізичній особі, сума банківської комісії з яких склала, відповідно, 249, 38 грн. і 417, 65 грн.

Цього ж дня було несанкціоновано переведено кошти з кредитного рахунку позивача на його зарплатний рахунок: банк перерахував 26 507,51 гр., з яких відрахував комісії 967,51 грн., а на зарплатний рахунок позивача перераховано 25540 грн. (т. 1 а.с. 15-20, 166 - 174).

З метою блокування своїх рахунків, позивач терміново звернувся до Сумської філії банку де його рахунки були заблоковані, а він, з метою недопущення подальшого несанкціонованого зняття коштів та їх переказу, зняв готівкові кошти з свого зарплатного рахунку № НОМЕР_2 трьома платежами всього на суму 88349 гр. (т.1 а.с. 21).

Факт несанкціонованого позивачем переказу коштів 30 червня 2015 року підтверджується банківськими виписками по рахунках позивача, з яких вбачається і те, що банк нарахував позивачеві проценти за користування перерахованими кредитними коштами, застосував до позивача штрафні санкції за прострочку по кредиту, несплату процентів за користування кредитними коштами, які переведені 30 червня 2015 року на його зарплатний рахунок та зняті невідомими особами, за несанкціонований овердрафт; а також витягом з програмного комплексу - архіву відправлення повідомлень позивачеві (т.1,а. с. 22- 26, 199 - 208, т. 2, а. с. 124 - 135).

Позивач неодноразово звертався до банку із заявами про проведення перевірки обставин несанкціонованого переказу коштів між його рахунками з подальшим їх викраденням, прохав вжити заходи до повернення коштів, списання витрат по оплаті процентів та штрафів за перевищення ліміту використання готівки на картковому рахунку, але обґрунтованої відповіді на його звернення надано не було (т.1 а.с.27-39).

Крім того, позивач звернувся до правохоронних органів із заявою про вчинений злочин і згідно витягу з ЄРДР з кримінального провадження № 12015200440004238, 21 липня 2015 року внесені відомості до ЄРДР про вчинення злочину за ч. 1 ст. 185 КК України - викрадення невстановленою особою з розрахункової і кредитної картки ОСОБА_7 в ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів в сумі 79000 грн. (а. с. 150 - 151, т.1).

Відповідачем тривалий час не проводилась перевірка за зверненнями позивача і лише 18 серпня 2016 року Висновком за фактом несанкціонованого списання коштів з рахунків клієнта ОСОБА_4 проведеного службою безпеки банку, банк зазначив, що для проведення оспорюваних транзакцій необхідно володіти конфіденційною інформацією по карті, паролями для входу в Приват24, фінансовим телефоном клієнта і т.п., та дійшов висновку, що факт несанкціонованого списання коштів з карт ОСОБА_4 мав місце з вини самого клієнта, оскільки став можливим із-за компрометації інформації, нанесеної на платіжну карту, отримання ОТР-паролів для проведення відповідних транзакцій шахраями, компрометації паролів входу в П24, і ймовірне зараження ПК клієнта шкідливим програмним забезпеченням (а. с. 1 - 4, т. 2).

Відповідно до п. 14.12. ст. 14 Закону України від 05.04.2001, № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі Закон) користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно п. п. 14.14.; 14.16. ст. 14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов'язаний відобразити дату та час повідомлення.

Згідно п.п.37.1, 37.2 ст. 37 цього Закону для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. На час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев'яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п.п. 5, 6, 7, 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затв. Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 (далі Положення) користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Згідно п. 1.1.2.10 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» - клієнт зобов'язаний вживати заходів по запобіганню втрати (крадіжки) Карт, стікера PayPass, ПИНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на Карту і магнітну полосу, або їх незаконного використання.

Пунктом 1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов'язаний інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, стікера PayPass, ПИНа, сім-карти мобільного телефону або отримання відомостей про їх незаконне використання. При настанні вищевказаних подій необхідно звернутися у відділення Банку або зателефонувати за вказаними номерами. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можливо дійти висновку про вину користувача як підставу цивільно-правової відповідальності.

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, та він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом правил підсудності, оскільки, на думку апелянта, дана справа відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підсудна господарському суду, так як ОСОБА_4 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1- як фізичній особі-підприємцю.

В той же час, підставою звернення з даним позовом до суду стало порушення прав ОСОБА_4, як клієнта банку, що полягає в несанкціонованому списанні грошових коштів з рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкритих на його ім'я - як фізичній особі та не пов'язаних з його господарською діяльністю.

Крім того, відповідач з зазначених вище підстав вже звертався до апеляційного суду про оскарження ухвали Зарічного районного суду м.Суми від 12 березня 2016 року і ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2016 року в задоволенні його скарги було відмовлено за безпідставністю.

Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо порушення самим позивачем Умов та правил надання банківських послуг і надання ним доступу до сервісу Приват-24 та повідомлення паролів доступу бухгалтеру ОСОБА_5, що, на думку відповідача, могло сприяти несанкціонованому списанню грошових коштів з його рахунків.

При цьому колегія суддів виходить з того, що бухгалтер позивача ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем і дійсно на договірній основі надає позивачу, як фізичній особі-підприємцю послуги з ведення бухгалтерського обліку і для виконання договірних зобов'язань та професійних осбовязків бухгалтеру дійсна надавався доступ до основного рахунку позивача № НОМЕР_1 відкритого йому як фізичній особі-підприємцю, який здійснювався через програму «Приват24 для бізнесу» в присутності позивача. В той же час вона не мала доступу до паролів на каталог ключів, до паролю на ключ і не мала ключа до рахунку позивача, а також не мала доступу до «картки-ключа» до основного рахунку, а тому і не мала можливості здіійснювати з основного рахунку платежі ні через систему «Приват24 для бізнесу», ні через термінали самообслуговування.

Крім того, як встановлено місцевим судом і вбачається з матеріалів справи викрадення коштів було здійснено шляхом доступу викрадачів саме до аканту позивача в системі «Приват24 для фізичних осіб» з подальшим перерахуванням коштів на картковий рахунок для виплат та їх подальшим списанням через термінали у м. Києві та м. Москва без застосування платіжної картки і доступу до зазначених рахунків та карток бухгалтер ОСОБА_5 не мала, оскільки вони не мають ніякого відношення до бухгалтерського, фінансового чи податкового обліку підприємницької діяльності позивача і знаходились виключно у користуванні позивача як фізичної особи.

Таким чином обставин, які б свідчили, що ОСОБА_4 своїми діями чи бездіяльністю сприяв несанкціонованому списанню грошових коштів з його рахунків, або розголосив інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, під час розгляду справи місцевим судом та колегією суддів не встановлено.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення на його користь пені за неналежний переказ коштів стягнення якої передбачено ст. 1073 ЦК України та п.37.2 ст.37 Закону Українпи «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308; 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 06 січня 2017 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -