Ухвала суду № 64960764, 20.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/176/17

Номер справи місцевого суду: 522/20851/16-к,1-кс/522/1866/17

Головуючий у першій інстанції Кушніренко

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кадегроб А.І.,

суддів: Котелевського Р.І., Прібилова В.М.,

секретаря Стоянової Л.І.,

за участю: прокурора Бондаренка Д.Г.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у кримінальному провадженні №12016160000000042 від 27.01.2016 року,

встановив:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 9600000 (де6вять мільйонів шістсот) гривеньвідносно:

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту "Ізмаїл" Одеської митниці ДФС, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого,

підозрюваного у кримінальному провадженні №12016160000000042 від 27.01.2016 року у вчиненнікримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст.28 і ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 і ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 і ч.3 ст.212 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється в тому, що в період часу з 07.12.2012 року по 01.08.2013 року, обіймаючи посадуголовного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту "Ізмаїл" Південної митниці, в порушення вимог чинного на той час законодавства, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою та в інтересах третіх осіб, під час оформлення вантажних митних декларацій, будучи обізнаним про те, що в дійсності вантаж - нафтопродукти - до митного контролю не надходив, проставляв на деклараціях особисту номерну печатку, чим посвідчував проведення митних формальностей щодо такого вантажу та здійснював його фіктивний випуск за межі митної території України. Також, будучи членом комісій з питань контролю за прибуттям та відходом суден у пунктах пропуску, ОСОБА_1 підписував комісійні акти, які засвідчували факти прибуття річкових суден та їх відбуття з порту з вантажем, хоча в дійсності навантаження цих суден нафтопродуктами не відбувалось та вони були випущені невстановленими особами у вільний обіг на території України без сплати податків. Умисні дії ОСОБА_1 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб призвели до ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах та державі завдано збитків на загальну суму 443 547 611 гривень у вигляді несплати податку на додану вартість.

02.02.2017 рокуКирмиза С.М. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст.28 і ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 і ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 і ч.3 ст.212 КК України, та цього ж дня слідчий звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 20000000 гривень. Мотивував слідчий це тим, що у кримінальному провадженні наявна обґрунтована підозра відносно ОСОБА_1, а також наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом інформування про хід досудового розслідування усіх причетних до вчинення злочинів осіб, які на даний час не встановлені, незаконно впливати на цих осіб, свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вказував про неможливістю запобігання вказаним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2017 року клопотання слідчого було задоволено ізастосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.04.2017 року з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу в розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9600000 (дев'ять мільйонів шістсот тисяч) гривень.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що під час розгляду клопотання прокурором була підтверджена наявність у кримінальному провадження обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_1 та заявлені слідчим ризики, а також неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Не погоджуючись з рішенням слідчого суддізахисник ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якійпросить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Апелянт вважає, що на його думку, додані до клопотання слідчого матеріали не підтверджують обґрунтованості підозри стосовно ОСОБА_1, та наявність заявлених слідчим ризиків, а також неможливості запобігання заявленим у клопотанні ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.Вказує, що слідчим у клопотанні не підтверджено наявність у ОСОБА_1 умислу на вчинення інкримінованих йому злочинів, попередньої змови з іншими особами, а також заявлена слідчим сума збитків, нібито завданих державі внаслідок вчинення злочинів.

Також апелянт вважає, що під час розгляду клопотання слідчий суддя належним чином не перевірив вищевказані обставини, формально підійшов до розгляду клопотання, не прийняв до уваги пояснення підозрюваного, захисника, і, не дослідивши дані про особу підозрюваного, вирішив питання про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Вважає, що слідчий суддязастосував як альтернативний запобіжний захід заставу в розмірі, завідомо непомірному для підозрюваного, а виключність обставин, на його думку , що дають підстави для застосування застави у такому розмірі, прокурором доведена не була.

Заслухавши суддю-доповідача; виступ захисника ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити;думкупрокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає оскаржувану ухвалу обґрунтованою; дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш мякого запобіжногозаходудля запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоровя підозрюваного; міцність його соціальних звязків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом,який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що слідчийсуддя в цілому дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 низки кримінальних правопорушень, за найтяжче з яких законом передбачене позбавлення волі строком до 6 років; можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь які з речей і документів, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.

З матеріалів провадження вбачається, що досудовим розслідуванням на даний час не встановлені всі особи, які за попередньою змовою з підозрюваним ОСОБА_1, за версією органу досудового розслідування, причетні до вчинення інкримінованих йому злочинів, що також свідчить про наявність у підозрюваного можливості перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом інформування таких осіб про хід досудового розслідування та результати слідчих дій.

Колегія суддів вважає, що на підставі наданих документів слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Апеляційний суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування по даній конкретній справі, з урахуванням тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі доведеності його вини у вчиненні кримінальних правопорушень за рішенням суду, суд, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним тяжкого кримінального правопорушення, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

При цьому, апеляційний суд встановив наявність достатніх підстав вважати, що більшість ризиків, на які вказує слідчий, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам на даній стадії досудового розслідування.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами для вирішення справи згідно вимог чинного законодавства, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_1, які містяться в матеріалах провадження.

При цьому апеляційний суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Разом з цим, що стосується доводів захисника щодо безпідставності визначення слідчим суддею розміру застави, то вони на думку апеляційного суду заслуговують на увагу, з наступних підстав.

Задовольнивши клопотання слідчого та застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначивши розмір застави, слідчий суддя не врахував вимоги ч.5 ст.182 КПК України, з огляду на таке.

Так, найтяжчим з інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень є злочин, передбачений ч.2 ст.364 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, є тяжким.

Пункт 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчинені тяжкого злочину, складає від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчинені тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

В той же час, слідчий суддя районного суду, визначивши заставу у сумі 9600000 гривень,в якості обставин, які він вважає виключними та які давали можливість слідчому судді вийти за межі вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України та визначити такий розмір застави, не навів переконливих мотивів прийнятого рішення, не визначив, в чому саме він вбачає виключність обставин, що дають право на застосування застави в такому розмірі.

З урахуванням наведеного ухвала слідчого судді в частині визначення розміру застави не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, суд вважає обґрунтованим клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з наведених вище мотивів, а при визначенні розміру застави, апеляційний суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, апеляційний суд враховує суму завданих кримінальним правопорушенням збитків державі, яка на теперішній час перебуває у складному економічному стані та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд враховує розміршкоди у сумі 443547611 гривень, який, відповідно до обґрунтованої підозри, було заподіяно державі, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України. Оцінивши всі обставини у сукупності,апеляційний суд приходить до висновку про виключність випадку, а тому застава у зазначених ч.5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та може бути визначена у розмірі, який перевищує встановлені зазначеною нормою закону, а саме у сумі 1500 розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, тобто 2400000 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, що буде помірним, в тому числі і з урахуванням майнового стану підозрюваного, який фактично володіє нерухомістю у м. Рені Одеської області.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4, та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 9 600 000 гривень відносно ОСОБА_1, підозрюваного у кримінальному провадженні №12016160000000042 від 27.01.2016 року за ч.2 ст.28 і ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 і ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 і ч.3 ст.212 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 20000000 гривень відносно ОСОБА_1, задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі УДДВП в Одеській області строком до 01.04.2017 року, тобто в межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України, у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятьсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2400000 (два мільйони чотириста тисяч) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум (отримувач: Апеляційний судОдеської області; Код ЄДРПОУ 02892913, р/р 37311091005572 МФО 820172, Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, призначення платежу: згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2017 року; заставна сума за ОСОБА_1 (судді Кадегроб А.І., Котелевський Р.І., Прібилов С.М.).

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобовязати підозрюваного після звільнення з під варти прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обовязки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

-прибуватидослідчогоізвстановленою періодичністю;

-не відлучатисязнаселеногопункту,в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомлятислідчого,прокурорачисудпрозмінусвогомісцяпроживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїздузакордон або інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання указаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

А.І. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Прібилов