Ухвала суду № 64956523, 08.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2017 р. м. Київ К/800/6827/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Стародуба О.П., Швеця В.В., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, -

встановив:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Сумський фарфоровий завод» звернулося в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції: надіслати (передати) ліквідаційній комісії Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» виконавчі документи, боржником за якими є зазначена юридична особа (крім тих, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення); закінчити виконавчі провадження за виконавчими документами, надісланими (переданими) ліквідаційній комісії Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод»; звільнити з-під арешту майно та рахунки Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Сумський фарфоровий завод», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження та ряд окремих виконавчих проваджень, боржником за якими є Публічне акціонерне товариство «Сумський фарфоровий завод».

31 травня 2013 року загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» прийнято рішення про припинення цього товариства шляхом ліквідації, що підтверджується відповідним протоколом № 2/2013.

Про прийняте акціонерами рішення зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Реєстр) і здійснено публікацію в Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказуючи на протиправність дій відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції щодо невиконанням вимог частин 2, 3 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 606-XIV) по виконавчих провадженнях, за якими боржником є Публічне акціонерне товариство «Сумський фарфоровий завод», останнє звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в зв'язку з невиконанням вимог частин 2, 3 статті 67 Закону № 606-XIV по виконавчих провадженнях, за якими боржником є Публічне акціонерне товариство «Сумський фарфоровий завод», що є підставою для зобов'язання відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції передати ліквідаційній комісії Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» виконавчі документи, боржником за якими воно є, звільнити з-під арешту майно товариства та закінчити виконавчі провадження за переданими ліквідаційній комісії товариства виконавчими документами.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позову, дійшовши висновку, що дії відповідача, пов'язані із здійсненням виконавчих дій, повністю кореспондують з частиною 2 статті 19 Конституції України, а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» є необґрунтованими.

Так, за правилами пунктів 1, 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

У частині 3 статті 105 Цивільного кодексу України закріплено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

За приписами частини 2 статті 67 Закону № 606-ХІV у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно частини 3 статті 67 Закону № 606-ХІV у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому статтями 111, 112 Цивільного кодексу України та статтями 60, 61 Господарського кодексу України.

Статтею 49 Закону № 606-ХІV визначено підстави закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 цієї статті Закону № 606-ХІV про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, законодавством передбачено виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом № 606-ХІV.

Встановивши обставини прийняття загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» рішення про припинення цього товариства шляхом ліквідації, внесення відомостей до Реєстру про перебування юридичної особи в стані припинення за рішенням засновників, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статей 49 та 67 Закону № 606-ХІV, якими регулюються дії державного виконавця у разі ліквідації боржника.

Посилання на те, що виконавче провадження підлягає закінченню лише після внесення до Реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є безпідставними, оскільки згідно статті 67 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) юридичної особи, що перебуває процесі ліквідації, а не тоді коли підприємство вже ліквідовано, про що буде внесено запис до Реєстру, оскільки подальше виконання рішення, коли боржник ліквідований, неможливе.

Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та враховуючи фактичні обставини цієї справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що у даному випадку бездіяльність відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції суперечить приписам статей 49, 67 Закону № 606-ХІV, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того слід звернути увагу на те, що суд апеляційної інстанції помилково зазначає у своєму рішенні, що підставою для звернення Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» до суду з цим позовом стали дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Ураховуючи наведене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, із залишенням в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року про задоволення позову, що була помилково скасована.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумський фарфоровий завод» - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року - скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Стародуб О.П.

Швець В.В.