Ухвала суду № 64956512, 23.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Київ К/800/32867/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Олендера І.Я.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Бугайов А. О.

представник відповідача Ісаєв С. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Нафто-Продукт" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Нафто-Продукт" (далі - ТОВ "Транс-Нафто-Продукт") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Голосіївському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Голосіївському районі у період з 14.09.2015 року по 25.09.2015 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Транс-Нафто-Продукт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складений акт від 09.10.2015 року № 619/1/26-50-22-03/37848613.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 138.1, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України, а саме, заниження податку на прибуток підприємства за 2014 рік та порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, а саме, заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0007412203 від 03.07.2015 року - про збільшення ТОВ «Транс-Нафто-Продукт» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, та податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0007402203 - про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007402203 від 03.11.2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до пункту 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 вересня 2014 року між ТОВ «Максима Групп» (продавець) та ТОВ «Транс-Нафто-Продукт» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №309, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Виконання умов даного договору підтверджується первинними документами податкового обліку, а саме, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007412203 від 03.07.2015 року про збільшення ТОВ «Транс-Нафто-Продукт» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1 статті 141 ПК України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

До складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, включаються витрати на нарахування процентів за користування кредитами, якщо метою такого кредитування є здійснення господарської діяльності.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто необхідною умовою для можливості включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат, є їх здійснення для провадження (ведення) господарської діяльності платника податку, що спрямована на отримання доходу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» (далі - банк) та ТОВ «Транс-Нафто-Продукт» (позичальник) були укладені договори про відкриття кредитної лінії від 08.10.2013 року №122, від 31.10.2013 року №122/1, від 05.11.2013 року № 122/2. Кошти, отримані від ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», були використані ТОВ «Транс-Нафто-Продукт» для придбання нафтопродуктів, що відповідає господарській меті діяльності підприємства, і спрямоване на отримання прибутку, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, ТОВ «Транс-Нафто-Продукт» правомірно, відповідно до норм ПК України було віднесено до фінансових витрат нараховані відсотки за кредитними договорами.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі від 03.11.2015 року №0007412203, від 03.11.2015 року №0007402203.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Транс-Нафто-Продукт".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. Я. Олендер