Ухвала суду № 64956466, 09.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ К/800/32928/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Веденяпіна О.А., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Неофіт" ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Неофіт" ЛТД звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів відповідачем подано касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 до 30.06.2007. За результатами перевірки складено акт від 15.11.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства: пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.3, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", завищено податок на прибуток у сумі 1456730, 00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення року №0002372301/1 від 17.03.2008, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств 2612328, 00 грн.: ( основний платіж 1456730, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1155598, 00 грн.).

В порядку адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомленням-рішенням без змін, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002372301/3 від 29.05.2008.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 до 30.06.2007 та складено акт №1219/20137132/23-1 від 12.11.2008.

Під час зазначених перевірок податковий орган дійшов висновку про заниження платником податку оподатковуваного доходу внаслідок не включення до його складу отриманої від покупців попередньої плати за товар за правилом першої події.

Зазначене порушення було встановлено шляхом співставлення даних бухгалтерського обліку платника податків з даними податкової звітності позивача з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, яким визначається порядок формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено збільшення оподатковуваного доходу платника за фактом одержання передоплати від покупця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що авансові платежі, за якими саме операціями та на які суми були враховані позивачем під час обчислення оподатковуваного доходу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розбіжність щодо суми отриманого доходу за даними податкового та бухгалтерського обліків платника не може бути підставою для висновку про порушення таким платником правил оподаткування.

Податковим органом, крім іншого, встановлено порушення позивачем пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 3, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено валові доходи від продажу іноземної валюти.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" витрати понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

При цьому, судами вірно зазначено, що дата, на яку розраховується балансова вартість валюти, може відрізнятися від дати перерахування такої валюти в оплату за імпортовані товари (роботи, послуги).

За результатами аналізу правових норм Закону України №334/94-ВР суди дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що платник податків має можливість визначити фактичну суму грошових витрат лише після перерахування іноземної валюти, необхідної для оплати товару за зовнішньоекономічним контрактом, тобто після визначення фактичної балансової вартості валюти, як це передбачено правилами пункту 7.3 статті 7 названого Закону, адже балансову вартість валюти неможливо визначити до моменту перерахування валюти в оплату отриманого товару.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем у перевіряємий період не здійснювалось продаж іноземної валюти, а її було придбано для оплати товарів у іноземних постачальників.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що курсова різниця, яка виникла при купівлі іноземної валюти, окремо в податковому обліку не відображається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.А. Веденяпін О.І. Степашко