Ухвала суду № 64956407, 23.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2017 р. м. Київ К/800/32878/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Олендера І. Я.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Філозоп О. В.

представник відповідача Баталова О-М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Державного територіально - галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне територіально - галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офісом великих платників податків ДФС подано касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ „СВ Трейдінг", ТОВ „Миттон", ТОВ „Промислові Інновації України", ТОВ „Композитресурс". За результатами перевірки складено акт №948/28-10-42-10/04713033 від 23.09.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.6, 139.1.9 ст. 139 ПК України, занижено податок на прибуток у сумі 2000313грн. за 2014 рік; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, занижено податок на додану вартість у сумі 6098569, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002054201 від 05.10.2015, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3470000, 00 грн.: (основний платіж - 2000313, 00 грн., штрафні санкції - 1000157, 00 грн.); №0002064201 від 05.10.2015, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2147854, 00 грн.:(основний платіж - 6098569 грн., штрафні санкції - 3049285, 00 грн.).

Контролюючим органом зроблено висновок про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ „СВ Трейдінг", ТОВ „Миттон", ТОВ „Промислові Інновації України", ТОВ „Композитресурс", позивачем до перевірки не було надано накладної, яка підтверджує факт реальності поставки товарів залізничним транспортом та для виконання умов зазначених договорів необхідний належний штат працівників, який би здійснював завантаження та перевезення товару.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено належних та допустимих доказів, як то відповідних первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження, або спростування доводів позивача щодо періоду та обсягу вчинення останнім порушень вимог чинного законодавства у межах спірних правовідносин.

Крім того, при вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто, зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою.

Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентами не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

Таким чином, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішення не досліджено реальність та виконання договорів між позивачем та ТОВ „СВ Трейдінг", ТОВ „Миттон", ТОВ „Промислові Інновації України", ТОВ „Композитресурс".

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття судами попередніх інстанцій рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - скасувати.

Справу за позовом Державного територіально - галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень - рішень направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. Я. Олендер