Ухвала суду № 64956398, 23.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Київ К/800/30797/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Олендера І.Я.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Гавеля Д. В.

представник відповідача Шевченко М. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулось до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Олександрійська ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Олександрійської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Олександрійська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що СДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. За результатами перевірки складено акт № 30/28-01-51-03/14309787 від 29.12.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 246.4 ст. 246 Податкового кодексу України в частині заниження суми екологічного податку в розмірі 32034478,14 грн., в тому числі за 1 квартал 2013 р. - на 3098461,17 грн., за 2 квартал 2013 р. - на 3811667,47 грн., за 3 квартал 2013 р. - на 4294821,81 грн., за 4 квартал 2013 р. - на 3272890,39 грн., за 1 квартал 2014 р. - на 4070601,41 грн., за 2 квартал 2014 р. - на 5080736,52 грн., за 3 квартал 2014 р. - на 4456366,98 грн., за 4 квартал 2014 р. - на 3948932,40 грн.

На підставі акту перевірки 22.01.2016 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041500 про збільшення ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" суми грошового зобов'язання за платежем - надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення вторинної сировини, в загальному розмірі 40043907,68 грн., в тому числі за основним платежем - 32034478,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8008619,54 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з екологічного податку є висновок контролюючого органу про відсутність правових підстав при розрахунку суми екологічного податку із застосуванням коефіцієнту « 1» через проведення позивачем розміщення відходів виробництва на території хвостосховища «Щербаківська», їх зберігання із незабезпеченням повної ізоляції викидів забруднюючих речовин від попадання в атмосферне повітря, ґрунти та ґрунтові води, у зв'язку з чим контролюючим органом застосовано коефіцієнт « 3».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" розміщує на території хвостосховища балки «Щербаківська» відходи, а також відображає розміри забруднення підземних (ґрунтових) вод, ґрунтів та атмосферного повітря в розрізі хімічних показників і з урахуванням встановлених нормативів.

За період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" задекларовано екологічного податку на загальну суму 16023166,21 грн.

Порядок нарахування, сплати екологічного податку, а також визнання об'єкту та бази оподаткування екологічним податком визначається розділом VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України, підпунктом 240.1.3 пунктом 240.1 статті 240 якого визначено, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Об'єктом та базою оподаткування відповідно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 цього кодексу є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах визначені ст. 246 Податкового кодексу, відповідно до п. 246.2 якої ставки податку за розміщення відходів визначаються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів.

За приписами п. 246.4 ст. 246 цього кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1-246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Відтак, підставою для застосування коефіцієнту « 3» до ставки екологічного податку є незабезпечення повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів при розміщення відходів на звалищах.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про відходи» з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.

Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку ведення реєстру міць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1216 (далі - Порядок), на кожне місце видалення відходів (далі - МВВ) складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.

Відповідно до пункту 9 Порядку у реєстрі вміщується узагальнююча інформація щодо кожного МВВ (розміщення, технічні та екологічні характеристики, дані про власника тощо). Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Таким чином, паспорт є документом, який є підставою для визначення категорій екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища та який уточнюється щорічно, зокрема, на підставі відомостей, одержаних від уповноважених органів.

Як зазначено вище, пункт 246.4 статті 246 Податкового кодексу пов'язує застосування трьохкратної ставки податку із ступенем фактичного захисту платником навколишнього природного середовища від забруднення.

А відтак при визначенні податкового обов'язку позивача з екологічного податку слід виходити з фактичної здатності спірного МВВ забезпечити повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів у перевіреному періоді.

Для визначення ставки екологічного податку відповідно до п. 246.4 ст. 246 Податкового кодексу України повинно враховуватися не тільки фактичне існування забруднення навколишнього середовища внаслідок експлуатації МВВ, а також забезпечення повного виключення попадання забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти внаслідок його експлуатації.

Для визначення даного критерію повинні враховуватись найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад походження та технічні характеристики МВВ, а також порядок експлуатації. Вказані дані містяться у паспорті МВВ і на підставі них визначається категорія екологічної безпеки МВВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що паспорт МВВ на хвостосховище в балці «Щербаківська» Гідрометалургійного заводу Східного гірничо-збагачувального комбінату затверджено 20.01.2000 р. Згідно з відомостями розділу ХІ «Категорія екологічної безпеки МВВ» паспорту МВВ хвостосховище як місце видалення відходів відноситься до небезпечних об'єктів (об'єкт постійного контролю, обов'язковість заходів щодо захисту, моніторингу і локалізації забруднень). В розділі III «Природно-геологічна характеристика місця видалення відходів» паспорту МВВ у пункті «Якісна оцінка захищеності підземних вод» (умовні категорії захищеності) зазначено - умовно захищені.

Інструкція про зміст і складання паспорта місць видалення відходів затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 14 січня 1999 р. №12 (далі - Інструкція), відповідно до розділу «Заповнення розділу III«Природно-геологічнахарактеристика МВВ»» у пункті 4 шляхом закреслення клітинки вказується якісна оцінка захищеності підземних (напірних) вод. Показник захищеності підземних вод береться з "Карты естественной защищенности подземных вод Украинской ССР".

При неможливості однозначної оцінки захищеності підземних (напірних) вод наводяться відповідні причини чи зазначаються сумнівні моменти.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що показник захищеності підземних (ґрунтових) вод «умовно захищені» зазначено позивачем в паспорті МВВ на підставі відомостей «Карты естественной защищенности подземных вод Украинской ССР» (Дніпропетровська та Кіровоградська області), яка досліджена в судовому засіданні та приєднана до матеріалів справи. Саме в цій карті зазначена умовна захищеність підземних вод. При цьому судами вказано на відсутність нормативного визначення поняття «умовно захищено» стосовно підземних вод.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що зазначення умовної захищеності підземних (ґрунтових) вод в паспорті МВВ не є підставою вважати підземні води та ґрунти в районі МВВ незахищеними.

У розділі паспорту МВВ VII «Відомості про забруднення навколишнього середовища» зазначені дані про забруднення підземних (ґрунтових) вод та ґрунтів в районі МВВ, при цьому по деяким показникам допускається перевищення нормативного забруднення.

Відповідно до положень Інструкції заповнення розділу VII "Відомості про забруднення навколишнього природного середовища в районі МВВ" здійснюється наступним чином.

У пункті 1 наводяться усереднені дані з протоколів останніх спостережень (якщо вони здійснювалися) за якістю підземних та поверхневих вод в районі МВВ.

У колонці 1 таблиці вказується показник, що вимірювався (наприклад, вміст сухого залишку, вміст хлоридів, вміст фенолу тощо), у колонці 2 - гранично допустиме значення цього показника для підземних (грунтових) вод у відповідних одиницях із зазначенням (скорочено) нормативного документа, що його визначає, у колонці 3 - виміряне (фактичне) значення показника в тих же одиницях, що й у колонці 2, у колонці 4 - якщо виміряне значення перевищує нормативне, вказується ступінь перевищення, тобто кратне від ділення виміряного значення показника на його нормативне значення.

Колонки 5, 6 і 7 заповнюються аналогічним чином з тією різницею, що в них вказуються значення показника, який вимірювався в поверхневих водах.

У разі потреби відомості про результати спостережень за якістю підземних та поверхневих вод наводяться в окремих таблицях.

У пункті 2 наводяться усереднені дані з протоколів останніх спостережень (якщо вони здійснювалися) за якістю грунтів в районі МВВ. Колонки таблиці заповнюються так само і з тими ж застереженнями, що і в пункті 1.

У пункті 2.1 в описовій формі характеризується масштаб та дислокація забруднення, якщо воно зафіксовано.

У пункті 3 наводяться усереднені дані з протоколів останніх спостережень (якщо вони здійснювалися) за якістю атмосферного повітря в районі МВВ. Колонки таблиці заповнюються так само і з тими ж застереженнями, що і в пункті 1.

Як вбачається з п. 2.1 паспорту МВВ, вважається, що відсутнє забруднення м. Жовті Води та прилеглих територій хімічними елементами урану та торію, а деяке перевищення показників вмісту елементі урану, радію, свинцю та полонію у підземних водах зафіксовано виключно в безпосередній близькості до чаші хвостосховища.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не надано доказів встановлення факту порушень екологічного законодавства з боку позивача.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що об'єкти видалення відходів виробництва, які знаходяться на балансі позивача, забезпечують повне виключення попадання забруднюючих речовин в підземні води та ґрунти, що підтверджується даними акту санітарно-епідеміологічного обстеження хвостосховища Маловисківського міжрайонного управління ГУ Держсанепідслужби України у Кіровоградській області від24.04.2014 р. та актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області від липня 2013 р., оскільки вказаними перевірками не встановлено порушення позивачем екологічного та санітарно-епідеміологічного законодавства при експлуатації хвостосховища.

Крім того, судами попередніх інстанцій враховано, що позивачем про обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в хвостосховищі в балці «Щербаківська» щоквартально, починаючи з 1 кварталу 2012 р. по 4 квартал 2015 р., надавалась інформація про шкідливий вплив хвостосховища, відходів переробки уранових руд в балці «Щербаківська», проводились дослідження та надсилались результати ревізії паспорту хвостосховища в балці «Щербаківська». Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської ОДА щоквартально, починаючи з 2012 р., отримувалась інформація за встановленою формою від ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стан екологічної безпеки, зауважень за результатами дослідження не висловлювались.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що об'єкти видалення відходів виробництва, які знаходяться на балансі позивача, забезпечують повне виключення попадання забруднюючих речовин в підземні води та ґрунти, відтак, висновок щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з екологічного податку та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. Я. Олендер