Ухвала суду № 64956196, 09.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ К/800/30829/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Веденяпіна О.А., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонек" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сонек" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів відповідачем подано касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 до 31.12.2014. За результатами перевірки складено акт №2/11-28-22-02/33520384 від 26.01.2016.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.11, пп. 14.1.56, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 148.1, п. 148.2, п. 148.3 ст. 148, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у сумі 380962, 00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 723053, 00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України занижено суми податку на додану вартість у сумі 17217 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд 19 декларації з податку на додану вартість) у сумі 4167, 00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000022202 від 08.02.2016, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 476203, 00 грн.: (основний платіж 380962, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 95241, 00 грн.; № 0000032202 від 08.02.2016, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 882187, 00 грн.; №0000042202 від 08.02.2016, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21521, 00 грн.: (основний платіж 17217, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 4304, 00 грн.); № 0000052202 від 08.02.2016, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 4167, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій всановлно, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП „Термо Плюс", ТОВ „Інтертем", ПП „Кроун ЛТД", ТОВ „Сібол", ТОВ „Ойл Груп ЛТД".

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (стаття 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Як встановлено судами попередніх інстанцій, надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами документи є первинними документами в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат підстави для позбавлення його права на зазначені витрати відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок постачальників з посиланням на акти перевірок контрагентів таких постачальників порушеннями усіма останніми вимог податкового законодавства щодо відображення у податковому обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, товари (роботи, послуги) придбані з метою використання в господарській діяльності, оприбутковані позивачем, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманих товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат та податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.

Зважаючи на встановлення факту документального підтвердження формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами, а також використання придбаного товару (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Використання придбаного позивачем у вказаних контрагентів товару, робіт і послуг в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності.

Як встановлено п. 148.2. ст. 148 Податкового кодексу України, до складу зазначеної групи не включаються такі витрати, пов'язані з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин: будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами з ведення господарської діяльності (в тому числі витрати на реєстрацію, оформлення гірничого відводу тощо); витрати на геологорозвідувальні роботи, виконані та профінансовані (як у минулому, так і поточному періоді) за рахунок державного бюджету; витрати на розвідку/дорозвідку запасів (родовищ) корисних копалин, що виконувалась за рахунок підприємства і не привела до відкриття та нарощування додаткових обсягів балансових запасів чи до підвищення ступеня їх розвіданості (категорійності), у тому числі якщо відповідні роботи були припинені з огляду на їх економічну недоцільність; витрати видобувних підприємств на експлуатаційну розвідку з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, їх якості та гірничо-технічних умов розробки (без нарощування запасів корисних копалин і зміни їх категорійності за ступенем промислової розвіданості); витрати на утримання основних засобів (у тому числі геологорозвідувальних підрозділів, організацій), що перебувають в стані консервації.

Судами встановлено, що за результатами дослідження та оцінки звіту про розвідку родовища твердих корисних копалин "Детальна геолого-економічна оцінка Балашівського родовища вторинних каолінів у Кіровоградському районі Кіровоградської області", який виконано ПП „Жовтень-2000", позивачем прийнято рішення про визнання недоцільною розробку Східного покладу каолінів одночасно з розробкою Західного покладу.

Відповідно до п. 148.3 ст. 148 Податкового кодексу України облік балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, ведеться за кожним окремим родовищем (кар'єром, шахтою, свердловиною).

Згідно з п. 148.1. ст. 148 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, будь-які витрати на розвідку/дорозвідку, облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті "з" пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу) включаються до окремого об'єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартості послуг, які придбані у ПП „Жовтень-2000".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.А. Веденяпін О.І. Степашко