Ухвала суду № 64956152, 09.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ К/800/33328/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Веденяпіна О.А., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Регіональної філії „Львівська залізниця" ПАТ „Укрзалізниця" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за позовом Державного територіального - галузевого об'єднання „Львівська залізниця" (правонаступник Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Львівська залізниця") до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне територіальне - галузеве об'єднання „Львівська залізниця" (правонаступник Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Львівська залізниця") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів позивачем подано касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 до 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 до 30.09.2008. За результатами перевірки складено акт №140/23-2/01103707 від 01.02.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість із нікчемних та безтоварних (удаваних) операціях всього у сумі 569357,10 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000272301/2675 від 17.02.2011, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 711696, 38 грн.: (основний платіж 569357,10 грн., штрафні (фінансові) санкції 142339, 28 грн.).

Позивач не погоджуючись із рішенням податкового органу звернувся в порядку адміністративного оскарження із скаргою на вказане рішення до Державної податкової адміністрації у Львівській області.

Рішенням ДПА у Львівській області скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 без змін.

17.05.2011 СДПІ ВПП у м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000732301/9613, яким збільшено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 142339, 28 грн.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжні доручення Служби матеріально-технічного постачання ДТГО Львівська залізниця по сплаті фіктивним контрагентам СП ВКФ „Лембридж", ПП „Акуніт", ФОП Геллер, СПД Петреченко грошових коштів в якості фінансової допомоги на зворотній основі на суму 5333491, 20 грн. покладено в основу вироку Сихівського райсуду м. Львова від 28.03.2012, яким посадових осіб засуджено за зловживання службовим становищем.

Згідно ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій дійшли висновку про неможливість встановлення реальності господарських операцій позивача з його контрагентами.

Наведеними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності посадовими особами контрагентів та встановлено обставини щодо відсутності реальних господарських операцій за період з січня до вересня 2008 року.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Регіональної філії „Львівська залізниця" ПАТ „Укрзалізниця" залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.А. Веденяпін О.І. Степашко