Постанова № 64956023, 22.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 р. Справа № 554/9739/16-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 07.12.2016р. по справі № 554/9739/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення з 20.06.2005 р. безстроково з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 45304,32 грн., з якої були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області провести з 20.06.2005 р. перерахунок та виплату недоплаченої позивачу ОСОБА_1 пенсії без обмеження граничного розміру, який обчислений з 88% грошового забезпечення з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 45304,32 грн., а саме: за період з 20.06.2006 р. по 01.01.2008 р. у розмірі 88% від наступного грошового забезпечення: посадовий оклад - 170 грн., підвищений посадовий оклад - 50%, надбавка за таємність - 15%, оклад за військове звання - 130 грн., надбавка за вислугу років - 35%, надбавка за указом Президента України (771-2001) - 100%, надбавка за особливі умови служби - 50%, надбавка за безперервну службу в ОВС - 70%, доплата від належної суми пенсії - 50%, премія 33,3% та одноразової грошової допомоги при звільненні - 45304,32 грн.; за період з 1 січня 2008 року по 1 липня 2012 року у розмірі 88% від наступного грошового забезпечення: посадового окладу - 1150 грн.; окладу за військове звання - 130 грн.; підвищеного посадового окладу - 50%; надбавки за указом Президента України (771-2001) - 100%; надбавки за особливі умови служби - 50%; доплата від належної суми пенсії - 50%; надбавки за безперервну службу в ОВС - 70%; надбавки за таємність - 15%; надбавки за вислугу років - 35%, надбавки за особливо важливі завдання - 45%; надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 19%, премії - 33% та одноразової грошової допомоги при звільненні - 45304,32 грн.; за період 01.07.2012 р. по 01.01.2016 р. у розмірі 88% від наступного грошового забезпечення: посадового окладу - 1150 грн.; окладу за військове звання - 130 грн.; підвищений посадовий оклад - 50%; надбавка за указом Президента України (771-2001) - 100%; надбавка за особливі умови служби - 50%; надбавка за безперервну службу в ОВС - 70%; доплата від належної суми пенсії - 50%; надбавки за таємність - 15%; надбавки за вислугу років - 35%, надбавки за особливо важливі завдання - 50%; надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 41%, премії - 80% та одноразової грошової допомоги при звільненні - 45304,32 грн.; за період з 01.01.2016 р. по безстроково відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015 р., ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» у розмірі 88% від наступного грошового забезпечення: посадовий оклад - 3100 грн., оклад за військове звання - 2200 грн., процентна надбавка за вислугу років 45%, надбавка за таємність - 15%; надбавка за особливо важливі завдання - 50%; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 41%, премія - 80%, підвищений посадовий оклад - 50%; надбавка за указом Президента України (771-2001) - 100%; надбавка за особливі умови служби - 50%; надбавка за безперервну службу в ОВС - 70%; доплата від належної суми пенсії - 50% та одноразової грошової допомоги при звільненні - 45304,32 грн.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 07.12.2016р. по справі № 554/9739/16-а позовні вимоги задоволено. Також цим рішенням суду вирішено вважати поважною причину пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом свого права та поновити його.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 07.12.2016р. по справі № 554/9739/16-а та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України з липня 2005 року. Пенсія йому призначена відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також судом першої інстанції встановлено, що 04.11.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про проведення перерахунку його пенсії з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за період з 20.06.2005 р. по теперішній час (слід розуміти по дату звернення з відповідною заявою) та вимогою враховувати її під час послідуючих виплат пенсії відповідно до вимог чинного законодавства (а. с. 26-29), в чому йому було відмовлено з посиланням на те, що одноразова матеріальна допомога при звільненні не віднесена до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, а тому не може бути врахована у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії (а.с. 31-34).

Не погодившись з бездіяльністю Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення з 20.06.2005 р. безстроково з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 45304,32 грн., з якої були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області при прийнятті рішення про відмову в проведенні перерахування позивачу пенсії діяло всупереч вимог закону. Також суд першої інстанції, визнаючи поважними причини пропуску строку звернення до суду зазначив, що оскільки нарахування та проведення перерахунку його пенсії здійснювалось в неналежному розмірі без врахування одноразової грошової допомоги при звільненні з вини управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пенсія підлягає перерахунку з моменту її призначення, а саме з 20.06.2005 р.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Що стосується висновку суду першої інстанції про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку, колегія суддів зазначає наступне.

Висновок суду першої інстанції в цій частині обґрунтований тим, що 19.07.2016 р. під час ознайомлення з матеріалами своєї пенсійної справи в приміщенні ГУ ПФУ позивач виявив, що при призначенні йому пенсії не було враховано всіх видів його грошового забезпечення. Крім того, на запит від 25.07.2016 р. УМВС України в Полтавській області листом № 4/91-зі позивачу надано належним чином завірену копію висновку від 06.11.2005 р. про призначення пенсії за вислугою років, із якої, на думку позивача слідує, що з 20.06.2005 р. йому не вірно нараховувалася та виплачувалася пенсія, оскільки при нарахуванні та виплаті пенсії не було враховано такого виду його грошового забезпечення як одноразова грошова допомога при виході на пенсію, з якої позивачем були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також суд першої інстанції вказав, що з 20.06.2005 р. позивачу виплачувалася пенсія, призначена згідно висновку від 06.07.2005 р. (про призначення пенсії за вислугою років довічно), відповідно до якого на час виходу на пенсію він мав таке грошове забезпечення, з якого була нарахована пенсія: посадовий оклад - 170 грн.; підвищений посадовий оклад - 50%; надбавка за таємність - 15%; оклад за військове звання - 130 грн.; надбавка за вислугу років - 35%; надбавка за указом Президента України (771-2001) - 100%; надбавка за особливі умови служби - 50%; надбавка за безперервну службу в ОВС - 70%; доплата від належної суми пенсії - 50%; премія - 33,3%. Пенсія була призначена у розмірі 88% від грошового забезпечення.

При призначенні позивачу пенсії, проведенні перерахунків його пенсії у 2008 та 2012 роках ГУ ПФУ в Полтавській області, не було враховано такого виду грошового забезпечення, як одноразова грошова допомога при звільненні, що суттєво зменшило розмір отримуваної ним пенсії.

З метою відновити своє порушене право, позивачем 04.11.2016 р. на адресу ГУ ПФУ в Полтавській області направлено заяву з довідкою від УМВС України в Полтавській області, в якій позивач вказав про наявні порушення та прохав перерахувати його пенсію з урахуванням такого виду грошового забезпечення як одноразова грошова допомога при звільненні в період з 20.06.2005 р. по теперішній час та врахуванні її в подальшому при виплаті пенсії, в чому йому було відмовлено листом № 643/К-03 від 16.11.2016 р.

Враховуючи наведені вище обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку, що про своє порушене право позивач дізнався 25.07.2016 р. з відповіді УМВС України в Полтавській області № 4/91-зі, якою йому надано копію висновку від 06.07.2005 р. про призначення пенсії за вислугою років довічно. Про грошові складові, які були взяті для обрахунку при ухваленні висновку про призначення пенсії довічно УМВС України в Полтавській області його не повідомляло, що підтверджується матеріалами пенсійної справи, в якій відсутні будь-які повідомлення, надіслані на його адресу та відсутні підтверджуючі документи про отримання ним таких повідомлень, що позбавило його можливості знати про зазначене та оскаржити дії, на той час УМВС України в Полтавській області, у визначеному законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Положеннями ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

В даному випадку обставини справи свідчать про те, що позивачу пенсія виплачувалася щомісяця починаючи з 20.06.2005 р., що свідчить про те, що позивач міг або повинен був дізнатися про порушення свого права (про виплату йому пенсії у меншому розмірі) щомісяця після отримання пенсійних виплат.

З урахуванням наведеного, можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з даним позовом залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, що свідчить про неповажність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Будь-яких інших доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, позивачем не повідомлено, а судом в ході апеляційного розгляду не встановлено.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до суду першої інстанції за захистом порушеного права (яке на його думку мало місце ще з 20.06.2005 р.) лише 24.11.2016 р. і оскільки підстави для визнання поважними причин пропуску строку для звернення позивача до суду відсутні, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску звернення до суду та поновлення такого строку.

Враховуючи те, що постанова Октябрського районного суду м. Полтава від 07.12.2016р. по справі № 554/9739/16-а в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії за період з 20.06.2005 р. по 23.05.2016 р. прийнята без врахування вищенаведених обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги за період з 20.06.2005 р. по 23.05.2016 р. підлягають залишенню без розгляду.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області провести з 24.05.2016 р. перерахунок та виплату недоплаченої позивачу ОСОБА_1 пенсії без обмеження граничного розміру, який обчислений з 88% грошового забезпечення з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 45304,32 грн. здійснювати від наступного грошового забезпечення: посадовий оклад - 3100 грн., оклад за військове звання - 2200 грн., процентна надбавка за вислугу років 45%, надбавка за таємність - 15%; надбавка за особливо важливі завдання - 50%; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 41%, премія - 80%, підвищений посадовий оклад - 50%; надбавка за указом Президента України (771-2001) - 100%; надбавка за особливі умови служби - 50%; надбавка за безперервну службу в ОВС - 70%; доплата від належної суми пенсії - 50% та одноразової грошової допомоги при звільненні - 45304,32 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 04.11.2016 р. звернувся до відповідач із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за період з 20.06.2005 р. по теперішній час (слід розуміти по дату звернення з відповідною заявою) та вимогою враховувати її під час послідуючих виплат пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

У вказаній заяві позивач зазначив, що в період з 20.06.2005 р. йому виплачувалася пенсія, призначена згідно висновку про призначення пенсії за вислугою років від 06.07.2005 р., відповідно до якого на час виходу позивача на пенсію у нього було наступне грошове забезпечення: 1 ) посадовий оклад - 170 грн.; 2) підвищений посадовий оклад - 50 %; 3) надбавка за таємність - 15 %: 4) оклад за військове звання - 130 грн.; 5) надбавка за вислугу років - 35 %; 6) надбавка за Указом Президента України (771-2001) - 100 %; 7) надбавка за особливі умови служби - 50 %; 8) надбавка за безперервну службу в ОВС - 70 %; 9) доплата від належної суми пенсії - 50 %; 10) премія - 33,3 %. У вказаному документі також зазначено, що пенсія позивачу призначена у розмірі 88 %. До поданої заяви позивачем додано довідку Управління фінансового забезпечення УМВС України у Полтавській області № 4/268-зі від 02.11.2016 р., відповідно до якої розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби позивача складав 45304,32 грн.

В свою чергу, відповідач листом № 643/К-03 від 16.11.2016 р. повідомив позивача, що одноразова матеріальна допомога при звільненні не віднесена до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, а тому не може бути врахована у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача врахувати при перерахунку пенсії позивача одноразову грошову допомогу при звільненні суд першої інстанції зазначив, що зазначена допомога є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців. При цьому, суд першої інстанції вказав, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 р. у справі № 21-70а15.

Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 р. у справі № 21-70а15, зазначено, що Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і в постанові від 30.09.2014 р. справа № 21-306а14 зазначив, що «частиною третьою статті 43 Закону встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Здійснивши правовий аналіз норм матеріального права, Верховний Суд України в постанові від 10.03.2015 р. (справа № 21-70а15), прийшов до висновку, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Колегія суддів зазначає, що з наведеного вище правовому висновку Верховного Суду України випливає, що обов'язковою умовою для врахування при перерахунку пенсії суми виплачених грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні є сплата з цих сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно довідки Управління фінансового забезпечення УМВС України в Полтавській області № 4/1516 від 08.02.2017 р., яка була надана на вимогу суду апеляційної інстанції, позивачу із суми одноразової грошової допомоги при звільненні збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (ЄСВ) не утримувався, оскільки згідно п. 1 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій. який затверджений постановою КМУ № 697 від 18.05.1998 р. (яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу у 2005 році), одноразова грошова допомога при звільненні зі служби належала до виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача врахувати при перерахунку пенсії такий вид грошового забезпечення, як одноразова допомога при звільненні.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 p. № 2262-XII (у редакції Закону від 07.11.2015 р.) (далі - Закон № 2262-XII), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 встановлений порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45).

Згідно з п. 1 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Положеннями ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» № 900-VIII від 23.12.2015 р. ст. 63 Закону № 2262-XII доповнено новою частиною наступного змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Враховуючи, що саме постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено грошове забезпечення поліцейських, яке, за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, колегія суддів зазначає, що таке збільшення є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону, затверджено постановою Кабінету міністрів України від 13.02.2008 р. № 45.

Згідно з пунктом 2 Порядку про підстави проведення перерахунку пенсій особам, відповідно до Закону, силові міністерства та відомства (далі - державні органи) у п'ятиденний строк повідомляють Пенсійному фонду України. У п'ятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення Пенсійний фонд України повідомляє своїм головним управлінням про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк із моменту надходження зазначеної інформації списки за встановленою формою та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної у списку, та в місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено Порядком.

До прийняття Закону України «Про Національну поліцію», який набув чинності 07.11.2015 р., уповноваженими органами для подання документів для перерахунку пенсії колишніх працівників органів внутрішніх справ були головні управління Міністерства внутрішніх справ України в областях, які відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції України та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», було ліквідовано.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача може бути проведений після надходження до органу Пенсійного фонду України відповідного повідомлення від уповноваженого органу, який має надавати довідки для перерахунку пенсії особам, звільненим зі служби в органах внутрішніх справ.

Оскільки до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від уповноваженого органу, який має право видавати довідки для перерахунку пенсії особам, звільненим зі служби в органах внутрішніх справ не надходило відповідного повідомлення, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його провести перерахунок пенсії є передчасними, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Враховуючи те, що постанова Октябрського районного суду м. Полтава від 07.12.2016р. по справі № 554/9739/16-а в частині задоволення позовних вимог за період з 24.05.2016 р. прийнята з порушенням норм матеріального права, вона підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 07.12.2016р. по справі № 554/9739/16-а - задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 07.12.2016р. по справі № 554/9739/16-а ? скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії за період з 20.06.2005 р. по 23.05.2016 р. ? залишити без розгляду.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.