Ухвала суду № 64955441, 22.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року м. Київ К/800/13115/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі №826/20856/15 за позовом Приватного підприємства «Кондр-Х» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016, позовні вимоги Приватного підприємства «Кондр-Х» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 рік та додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)». В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 11.05.2016 звернулась з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження судових рішень до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.08.2016 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів статті 651 Цивільного кодексу України, підпункту 16.1.11 пункту 16.1 статті 16, пункту 45.2 статті 45, пунктів 63.3, 63.11 статті 63 Податкового кодексу України, пунктів 3, 4 частини першої статті 7, частини четвертої, частини п'ятої статті 11, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватним підприємством «Кондр-Х» засобами телекомунікаційного зв'язку надісланоо до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року разом з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».

Згідно з квитанцією №2 вказані електронні документи доставлені до Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 19.08.2015.

Рішеннями Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, викладеними у листах від 20.08.2015 №9494/10/26-51-15-121 та від 15.09.2015 №10509/10/26-51-15-121, повідомлено позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року разом з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» податковою звітністю та запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Підставою для відмови в прийнятті декларації стало порушення позивачем вимог пунктів 48.3, 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, що полягало в невірному зазначенні обов'язкового реквізиту, а саме: місцезнаходження платника податків не відповідає реєстраційним даним.

В обґрунтування недостовірності зазначеного у податковій декларації місцезнаходження платника податків відповідач посилається на невстановлення податковою міліцією Приватного підприємства «Кондр-Х» за такою адресою.

Податковий орган також посилався на розірвання ним в односторонньому порядку укладеного з Приватним підприємством «Кондр-Х» договору від 23.07.2015 №230720151 про визнання електронних документів, оскільки працівниками оперативного управління податкової міліції Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління у місті Києві згідно з довідкою про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 15.08.2015 №1235 місцезнаходження Приватного підприємства «Кондр-Х» не було встановлено. Відповідач виходив з того, що відповідно до пункту 6.4 вказаного договору однією з умов розірвання договору в односторонньому порядку податковим органом є зміна платником місця реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація (розрахунок) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначеним Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та /або сплати податкових зобов'язань. Додатки до декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України серед обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначено місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно з пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

З наведених законодавчих положень випливає, що зазначення у податковій декларації недостовірних відомостей обов'язкових реквізитів, зокрема щодо місцезнаходження платника податків, може бути підставою для невизнання такої податкової декларації податковою звітністю.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, у рядку 06 «Податкова адреса» податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року адресою місцезнаходження Приватного підприємства «Кондр-Х» зазначено: «вулиця Колекторна, буд. 3А, Дарницький р-н, м. Київ», що відповідає даним Виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 20.08.2015.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі, належать відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, відомості про місцезнаходження платника податку, які були зазначені позивачем у податковій декларації за липень 2015 року вважаються достовірними у розумінні частини першої статті18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». За таких обставин, подана позивачем звітність відповідає вимогам законодавства

В той же час, чинним законодавством не передбачено повноважень податкового органу не визнавати декларації податковою звітністю чи визнавати місце реєстрації платника податку зміненим за встановлення відсутності юридичної особи за місцем її реєстрації.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 рік та додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі №826/20856/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___Л.І. Бившева

___ Г.К. Голубєва