Ухвала суду № 64955419, 22.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 лютого 2017 року м. Київ К/800/35856/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є. перевіривши відповідність вимогам ст. 213 КАС України касаційної скарги Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №805/712/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інкор і Ко» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив :

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №805/712/16-а.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2016 року касаційна скарга Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області була залишена без руху у зв'язку з встановленням недоліків у касаційній скарзі, а саме: скаржнику необхідно було надати суду документ про сплату судового збору у розмірі та в порядку, встановленому законом або докази неможливості такої сплати у 2016 році та належним чином оформлені копії рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На виконання вимог ухвали суду скаржник надіслав клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю коштів на сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, пунктом 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання скаржника, суддя-доповідач дійшов висновку, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Зазначена позиція також викладена Верховним Судом України в його ухвалі від 21 вересня 2016 року у справі №0870/6246/12.

Крім того, скаржником не надано належних та допустимих доказів щодо неможливості сплати судового збору у розмірі та порядку, встановленому законом для його сплати.

До того ж, скаржником не виконано інші вимоги, визначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2016 року.

Згідно до ч. 3 ст. 214 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, що її подала, з підстав не виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2016 року.

При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторного звернення до суду касаційної інстанції в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 88, 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №805/712/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інкор і Ко» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановления та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного

суду України Н.Є. Маринчак