Ухвала суду № 64954923, 20.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

20.02.2017№ 910/23961/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/23961/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м. Дніпро,

до Антимонопольного комітету України, м. Київ,

про визнання недійсними пунктів 2 і 12 рішення від 29.09.2016 №448-р,

за участю представників:

позивача - Бакуліної Н.В. (довіреність від 01.02.2017 №317);

Кірічек О.В. (довіреність від 01.02.2017 №316);

відповідача - Костюк Т.В. (довіреність від 28.11.2016 №300-122/03-83);

Максименко А.П. (довіреність від 04.04.2016 №300-122/02-31);

Шевчук О.С. (довіреність від 26.01.2017 №300-122/02-15),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними пунктів 2 і 12 рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 29.09.2016 №448-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №242-26.13/390-12 (далі - рішення №448-р).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі.

АМК 06.02.2017 подав суду копії матеріалів антимонопольної справи №242-26.13/390-12, які мають значення для розгляду даної справи по суті, а також відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке:

- АМК, розглянувши матеріали антимонопольної справи № 242-26.13/390-12, прийняв рішення №448-р, яким, зокрема, визнав, що товариство з обмеженою відповідальністю «Серв'є Україна» (далі - ТОВ «Серв'є Україна») та Товариство, уклавши угоду про дистрибуцію від 01.08.2006 року №003/2006D зі змінами та доповненнями, які були чинними у 2011-2012 роках (далі - Угода), умови якої призвели до необгрунтованого підвищення вартості лікарських засобів, реалізованих через процедури державних закупівель у 2011-2012 роках, вчинили порушення, передбачене пунктом 2 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення контролю над ринками лікарських засобів групи компаній «Servier», які реалізуються на території України;

- рішення №448-р не містить висновків про порушення Товариством та ТОВ «Серв'є Україна» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій у частині обмеження імпорту; дане рішення містить опис взаємовідносин ТОВ «Серв'є Україна» з групою компаній «Servier» щодо організації імпорту в Україну лікарських засобів групи компаній «Servier»;

- аналіз взаємовідносин ТОВ «Серв'є Україна» з групою компаній «Servier» на підставі укладених угод та існуючої бізнес-моделі групи компаній «Servier» щодо продажу лікарських засобів власного виробництва вказує на те, що ТОВ «Серв'є Україна» у 2011-2012 роках було єдиним суб'єктом господарювання, який імпортував на територію України інноваційні (оригінальні) лікарські засоби групи компаній «Servier» за 24 торговими найменуваннями, 10 з яких не мали замінників, та здійснювало подальший крупно-оптовий продаж на території України цих лікарських засобів; отже, ТОВ «Серв'є Україна» могло суттєво впливати на умови обороту в Україні лікарських засобів групи компаній «Servier»;

- Товариство належало до трійки найбільших в Україні широкоасортиментних дистриб'юторів лікарських засобів, тому умови співробітництва ТОВ «Серв'є Україна» з Товариством можуть мати істотний вплив на ринки, де реалізуються лікарські засоби групи компаній «Servier», зокрема на рівень цін на цих ринках, обсяги реалізації та стан конкуренції;

- АМК під час прийняття рішення №448-р врахував необхідність дотримання позивачем вимог законодавства України щодо маркування лікарських засобів; однак така вимога законодавства України є адміністративним бар'єром, який за бажанням дистриб'юторів, зокрема Товариства, може бути подоланий;

- відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Угоди дистриб'ютор (Товариство) зобов'язується не реекспортувати товар поза межі території України і докладає усіх зусиль, щоб перешкодити третім сторонам у такому експорті, є прямою забороною, за невиконання якої для дистриб'ютора передбачена відповідальність;

- обмеження імпорту лікарських засобів «Servier» в Україну єдиним імпортером - ТОВ «Серв'є Україна» та унеможливлення відтоку ввезених на територію України лікарських засобів «Servier» внаслідок домовленостей між ТОВ «Серв'є Україна» та дистриб'юторами (Товариство), створили таку ситуацію на ринках, коли обсяги товару, а відтак, і ціни на ньому є повністю контрольованими;

- умови співробітництва ТОВ «Серв'є Україна» з Товаристьвом можуть мати істотний вплив на ринки, де реалізуються лікарські засоби групи компаній «Servier», зокрема, на рівень цін на цих ринках, обсяги реалізації та стан конкуренції;

- Угода містить ряд обмежень для дистриб'ютора, погоджуючись на які дистриб'ютор (Товариство) отримує від ТОВ «Серв'є Україна» певну вигоду у вигляді знижок (комерційної та фінансової), які одразу зменшували вартість замовлення дистриб'ютора; крім зазначених знижок впродовж 2011-2012 років ТОВ «Серв'є Україна» надавало Товариству додаткову комерційну знижку за реалізацію лікарських засобів через процедури державних закупівель відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель»;

- АМК встановлено, що особливо негативні наслідки антиконкурентних узгоджених дій ТОВ «Серв'є Україна» і Товариством мали місце саме у сфері ціноутворення під час реалізації через процедури державних закупівель лікарських засобів групи компаній «Servier»;

- аналіз інформації, наданої Товариством у листах від 28.12.2012 № 142 і від 18.01.2013 № 16 та в електронному вигляді на диску, свідчить, що між середніми цінами реалізації зазначеним дистриб'ютором лікарських засобів групи компаній «Servier» в цілому та середніми цінами на ці лікарські засоби через державні закупівлі існує різниця; так, у 2011 році Товариство під час реалізації лікарських засобів групи компаній «Servier» через процедури державних закупівель застосовувало ціни, які були вищими на 11,9 % від середніх цін реалізації цим дистриб'ютором лікарських засобів «Servier»; у 2012 році таке перевищення становило 19,2 %;

- укладення ТОВ «Серв'є Україна» і позивачем Угоди, умови якої призвели до необґрунтованого підвищення вартості лікарських засобів групи компаній «Servier», реалізованих через процедури державних закупівель у 2011-2012 роках, є антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються встановлення контролю над ринками лікарських засобів групи компаній «Servier», які реалізуються на території України.

17.02.2017 позивач подав суду письмові пояснення на відзив АМК, в яких зазначив таке:

- позивач стверджує, що відповідач належним чином не дослідив та не обґрунтував товарні межі ринків щодо кожного препарату «Servier» і безпідставно стверджує про наявність ринкової влади на цій підставі;

- АМК в аналогічній справі щодо препаратів «Алкон» хоча б звертається за висновками спеціалістів щодо питання взаємозамінності таких препаратів, а у справі щодо препаратів «Servier», відповідач не звертався до осіб, що мають спеціальні знання, крім того, самостійно не здійснює повного та всебічного дослідження взаємозамінності препаратів «Servier» з даного питання, що призводить до помилкових висновків;

- на думку позивача, АМК не вважає за потрібне встановлювати вичерпний перелік товарів-взаємозамінників лікарських засобів «Servier», встановлювати умови обороту таких лікарських засобів, їх механізм дії, співвідношення з товарами «Servier», робити інший аналіз та оцінювати стану конкуренції і безпосередній вплив Угоди позивача та ТОВ «Серв'є Україна»;

- замість дослідження безпосереднього впливу конкретної однієї Угоди на окремі елементи конкуренції на національному ринку України, відповідач робить проміжні загальні висновки щодо одночасно всіх досліджуваних угод, котрі взагалі не стосуються Товариства, оскільки кожний висновок АМК робить не за результатами кожної окремої угоди, а за підсумками загального опису співробітництва ТОВ «Серв'є Україна» зі всіма дистриб'юторами, що зазначаються у рішенні №448-р;

- АМК в рішенні №448-р не досліджує та не аналізує об'єктивні чинники, що зумовили наявні обмеження щодо експорту;

- відповідач під час розгляду антимонопольної справи не оцінив вплив наявних обмежень щодо експорту в Угоді, безпосередньо на конкуренцію на внутрішньому національному ринку лікарських засобів України;

- у відзиві на позовну заяву АМК безпідставно стверджує про те, що укладення Угоди про дистрибуцію призводить до підвищення цін на лікарські засоби «Servier» під час реалізації через процедури державних закупівель.

20.02.2017 АМК подало суду додаткові пояснення, в яких фактично відтворило доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому суду 30.01.2017.

У судовому засіданні 20.02.2017 суд продовжив розгляд справи по суті.

Представники позивача надали пояснення по суті спору та наголосили на доводах письмових поясненнях на відзив відповідача, долучених до матеріалів справи, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача наголосили на доводах відзиву та додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи, проти задоволення позовних вимог заперечили.Разом з тим, представники сторін подали суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, проте частиною третьою вказаної статті передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Частиною третьою статті 77 ГПК України встановлено, що суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Судом в розгляді даної справи оголошено перерву до 27.03.2017 о 12 год. 30 хв.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Як зазначено в пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №11 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення", оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід брати до уваги факти невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК України, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід враховувати важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов'язані зі станом здоров'я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.

Беручи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, характер процесу, клопотання позивача, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку розгляду справи.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69, 77, 86 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

2. Продовжити строк розгляду спору.

Суддя О. Марченко