Ухвала суду № 64953514, 23.02.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/10551/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Бота О.І.

за участю:

заявника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та рішення державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 , скасування постанови від 15.07.2016 року про розшук майна боржника винесену в межах виконавчого провадження №48203217,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із скаргою про визнання неправомірними дій та рішення державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 , скасування постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 15.07.2016 року про розшук майна боржника винесену в межах виконавчого провадження №48203217. Мотивуючи вимоги скарги, вказує на те, що 24.07.2015 року державним виконавцем районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-5562/11 виданого Ужгородським міськрайонним судом 23.09.2014 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 68 666,79 грн. 27.08.2015рокудержавнимвиконавцемрайонного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 в межах даного виконавчого провадження буловинесенопостановупроарештмайнаборжника таоголошення заборони найого відчуження. Заявник зазначає, що в жовтні 2016 року від працівників ДАІ їй стало відомо про те, що належний їй автомобіль перебуває у розшуку. Звернувшись до районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції 10.10.2016 року дізналася про те, що постановою державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 15.07.2016 року її майно, а саме транспортний засіб, оголошено в розшук та того ж дня отримала копію постанови від 15.07.2016 року про розшук майна боржника. Зазначає, що вказанийавтомобільєвласністюзаявника.

Заявниквважає,щонамоментвинесенняоскаржуваноїпостановипрооголошення транспортного засобуурозшук потребиу виконаннітаких дій, передбачених ЗУ«Провиконавчепровадження»у державноговиконавцянебуло,атому йогодіїє необґрунтованими,зарезультатамидійпостанова про оголошеннярозшукуєнезаконноютапідлягаєскасуванню як така, що винесена в порушення вимог ЗУ«Провиконавчепровадження». Вважає, що підстав для винесення постанови про розшук транспортного засобу з підстав визначених державним виконавцем у оскаржуваній постанові небуло.

З посиланням на викладені обставини та напорушеннядержавним виконавцем норм ЗУ«Провиконавчепровадження»,заявник просить суд : визнати дії та рішення державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 про оголошення розшуку транспортного засобу неправомірними та скасувати постанову державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 15.07.2016 року про розшук майна боржника винесену в межах виконавчого провадження №48203217.

В судовому засідання заявник просила задоволити вимоги скарги з підстав та мотивів викладених у скарзі, надавши пояснення аналогічні викладеним. Зокрема вказала, що державний виконавець районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 привинесенніпостановипророзшукмайнаборжника-автомобіля,вихід за місцезнаходженням (місцем проживання)боржниканездійснював тавідповіднонеперевіривши наявність зазначеного транспортного засобузамісцезнаходженням(місцемпроживання) боржника оголосивйогорозшук. На її думку оскаржувана постанова булавинесенаізпорушеннямнорм чинногозаконодавствата підлягаєскасуванню. Копіюпостановипророзшукмайнаборжника нею отримано 10.10.2016 року при зверненні до районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції.

В судовому засіданні державний виконавець районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 заперечив проти задоволення вимог скарги з підстав та мотивів викладених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні скарги. Зокрема вказав на те, що постанова про розшук майна боржника винесена ним 15.07.2016 року правомірно та у відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.11 ЗУ Про виконавче провадження. Враховуючипояснення та доводи,викладеніуписьмовихзапереченнях,проситьузадоволенніскарги відмовити.

В наступне судове засідання після оголошеної перерви в судовому розгляді державний виконавець районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час т місце розгляду справи.

Заслухавши доводи заявника, заперечення державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 , з'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, правовідносини сторін, що випливають з таких обставин,перевіривши їх доводи наявними в справі доказами, дослідивши матеріали справи, надавши їм правову оцінку, суд вважає, що скарга підлягає до задоволеннявиходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормамиКонституції України, Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 р. № 606-XIV та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі -Закон) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповіднодост.383ЦПКУкраїнисторонивиконавчогопровадженнямаютьправозвернутися до судуізскаргою,якщовважають,щорішенням,дієюабобездіяльністюдержавноговиконавця чи іншою посадовоюособоюдержавноївиконавчоїслужбипідчас виконаннясудовогорішення, ухваленого відповіднодоцьогокодексу,порушеноїхправачисвободи.

Всудовомузасіданнівстановлено,щодорайонного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції надійшовнавиконаннявиконавчийлист № 2 -5562/11 виданий 23.09.2014 року Ужгородським міськрайоннимсудомпростягненняв солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 68 666,79 грн.

Судом встановлено, що 24.07.2015 року постановою державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2 -5562/11 виданого Ужгородським міськрайонним судом 23.09.2014 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 68 666,79 грн.

Відповіднодопостановипроарештмайнаборжникатаоголошеннязаборонинайоговідчуженнявід 27.08.2015 року булонакладеноарештнавсе майно,щоналежить боржникуОСОБА_1 тазаборону здійснювативідчуженнябудь-якогомайна,якеналежитьборжнику.

Як вбачається із матеріалів справи 15.07.2016 року державним виконавцем районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 впорядкуст.40ЗаконуУкраїни«Провиконавчепровадження»винесенопостанову про розшук майна боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2 -5562/11 виданого Ужгородським міськрайонним судом 23.09.2014 року. Постанова мотивована тим, що для забезпечення виконання судового рішення необхідно здійснити розшук транспортного засобу зареєстрованого за боржником.

Згідноп.5ст.52ЗаконуУкраїниПровиконавчепровадженняуразівідсутностіуборжникакоштів та іншихцінностей,достатніхдля задоволеннявимогстягувача, стягненнязвертаєтьсятакож на належне боржникуіншемайно, завинятком майна,на якезгідноіззакономнеможе бутинакладеностягнення. Зверненнястягненнянамайноборжниканезупиняє зверненнястягненняна коштиборжника. Боржник має правозапропонуватитівидимайначи предмети,на якінеобхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговістьстягненнянакоштитаінше майно боржникаостаточно визначаєтьсядержавнимвиконавцем.

Увідповідностідо ЗаконуУкраїни Провиконавчепровадженнярозшук майна боржника оголошуєтьсяуразівідсутностівідомостейпройогомісцезнаходженнязметоюйоговиявлення.

Відповідно до ч.1 ст. 40 ЗаконуУкраїни Провиконавчепровадження - у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Розшукоголошуєтьсявідповіднодост.40ЗУ«Провиконавчепровадження»постановоюдержавноговиконавцялишеуразінеобхідностірозшуку транспортногозасобуборжника,якає обов'язковою для виконанняорганамивнутрішніхсправ.

Відповіднодоп.3.12Інструкції зорганізаціїпримусовоговиконаннярішень, державний виконавецьприорганізаціїрозшукумайнаборжниказдійснюєвихідза місцезнаходженням (місцем проживання)боржника.Проте,державнийвиконавецьпривинесенніпостановипророзшукмайнаборжника,вихідза місцезнаходженням(місцемпроживання)боржникане здійснювавтавідповідноне перевіривши наявністьзазначеноготранспортногозасобуза місцезнаходженням (місцем проживання) боржника,оголосивйогорозшук.

Такимчином,законодавецьпередбачив,щовразі необхідності,державнийвиконавець може оголоситирозшуктранспортнихзасобів.Алеприцьому,повиненвиконатиряд дійповиконанню рішення суду,асамез'ясуватиувласника,абоорганудержавної реєстраціїпронаявністьта належність транспортних засобів,їхмісцезнаходження,таприйнятивсі міриповиконаннюрішення іншим шляхом,ітільки після цього,уразінеобхідності, якщомісце проживання,перебування чи місцезнаходження боржника невідоме, можеоголоситирозшуктранспортнихзасобів.

Проте,яквстановленозізмістуоскаржуваноїпостанови та встановлено в ході судового розгляду справи,державнийвиконавецьпривинесенніпостановипророзшукмайнаборжника-автомобіля, вихід замісцезнаходженням(місцемпроживання)боржниканездійснювавтавідповіднонеперевірившинаявністьзазначеноготранспортногозасобузамісцезнаходженням (місцемпроживання)боржника оголосив його розшук.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що намомент винесення оскаржуваної постановипрооголошеннятранспортнихзасобівурозшук потреби у виконаннітаких дій, передбачених ст.40ЗУ«Провиконавчепровадження»,удержавноговиконавцянебуло,оскільки державному виконавцю були відомі відомості про місцезнаходження боржника - фізичної особи, атому вважає , що постанова про розшук майна боржника підлягає скасуванню.

Зматеріалівсправивбачається,щоначаспостановленняоскаржуваної постанови про розшук майна боржника від 15.07.2016 року не існувалиправовіпідставидляоголошеннярозшуку транспортного засобу, оскількиудержавноговиконавцябулинаявнівідомості про місцезнаходження боржника - фізичної особи, ОСОБА_1 не ухилялася від державного виконавця, будь-якихдій, направленихна передачуавтомобіляіншимособамнездійсювала, державний виконавець вихід за місцезнаходженням (місцемпроживання) боржниканездійснював тавідповідноне перевірив наявність зазначеного транспортногозасобузамісцезнаходженням (місцемпроживання)боржника , а відтак будь-якої необхідності розшукувати майно,яке неприховувалося, небуло,аотжевинесення постанови про оголошення розшукумайнаОСОБА_1 єпередчасним, атому відповідна постанова державного виконавцяпідлягаєскасуванню.

Відповіднодоч.1,ч.2ст.387ЦПКУкраїнизарезультатамирозглядускаргисуд постановляє ухвалу. У разівстановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірнимиізобов'язуєдержавноговиконавцяабоіншупосадовуособу державної виконавчої служби задовольнитивимогузаявника таусунутипорушення абоіншимшляхом поновлює йогопорушені права чи свободи.

Виходячизвищенаведеного,судвважає, що оскаржувана постановапідлягаєскасуванню.

Враховуючи,що ОСОБА_1 отримала постанову про розшук майна боржника від 15.07.2016 року - 10.10.2016 року і з того часу дізналасяпроіснування такої постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2,судвважає,що строкзвернення досуду заявницею не пропущено.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 11, 60, 72, 73, 383,385 ЦПК України, ст.ст. 6, 11, 40 ЗУ Про виконавче провадження , суд, -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та рішення державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 , скасування постанови від 15.07.2016 року про розшук майна боржника винесену в межах виконавчого провадження №48203217 задовольнити.

Визнатидіїдержавноговиконавцярайонного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 щодо прийняття постановипро розшук майна боржникавід15.07.2016 року навиконаннявиконавчого листу№2 -5562/11, виданого 23.09.2014 року Ужгородським міськрайонним судом -неправомірними.

Постанову державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 15.07.2016 року про розшук майна боржника винесену в межах виконавчого провадження №48203217 з примусового виконання виконавчого листа №2 -5562/11 виданого 23.09.2014 року Ужгородським міськрайонним судом - скасувати .

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4