Ухвала суду № 64953112, 21.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року м. Київ К/800/6027/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року по справі № 804/8890/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003171501 від 10 червня 2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 115016,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57508,00 грн.; № 0003151501 від 10 червня 2014 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 61828,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволенні позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ НВП «Поліпром» бюджетного відшкодування податку у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів за листопад 2013 року, за результатами якої складений акт перевірки №338/151/19155069 від 17.02.2014 року.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення за порушення позивачем п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 ПК України.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту жовтня-листопада 2014 року сум податку на додану вартість за податковими накладними, в яких не вказано номер та дату вантажних митних декларацій, за якими здійснювалося митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на суму 176844,00 грн. внаслідок порушення останнім приписів п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України.

Підпункт «ї» пункту 201.1 статті 201 ПК України (в редакції на жовтень, листопад 2013 року) вимагає зазначення у податкових накладних номеру та дати митної декларації, за якою здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Така вимога з'явилась в зв'язку з внесенням у Податковий кодекс України доповнень у дану норму Законом України від 05.07.2012 року № 5083-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні».

При цьому, відповідно до п.4 р.2 Прикінцевих положень Закону України від 05.07.2012 року № 5083-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до вказаного Закону.

У п.201.2 ст.201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок заповнення податкової накладної на момент виникнення спірних відносин визначений відповідним Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 рокуза № 1333/20071 (далі - Наказ № 1379).

За приписами п.201.1 ст.201 ПК України обов'язкові реквізити у податковій накладній зазначаються в окремих рядках.

Разом з тим, на момент виписування податкових накладних у жовтні, листопаді 2013 року Кабінетом Міністрів України не вчинено дій щодо приведення нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади у відповідність до вказаного Закону, тобто, зміни до форми податкової накладної, затвердженої Наказом № 1379, стосовно необхідності зазначення у податкових накладних номера та дати митної декларації, внесені не були.

Крім того, відсутність одного із реквізитів податкової накладної, а саме - номера та дати митної декларації, за якою здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України, не позбавляє позивача права включити до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, підтверджених такою податковою накладною, оскільки вказана податкова накладна дає змогу ідентифікувати контрагентів позивача, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку, а окремий її недолік сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного документа, відтак, позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Також,, пунктом 43 Закону України №657-VІІ від 24.10.2013 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (який набув чинності з 01.01.2014 року), підпункт «ї» пункту 201.1 виключено зі статті 201 ПК України.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, відсутність в окремих рядках податкових накладних, включених товариством до податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні та листопаді 2013 року, номерів та дат митних декларацій, за якими здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України, не може свідчити про порушення ТОВ НВП «Поліпром» вимог податкового законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року по справі № 804/8890/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Бухтіярова І.О. підпис Веденяпін О.А.