Ухвала суду № 64953053, 22.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2017 р. м. Київ К/800/50893/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

при секретарі Бовкуні В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Марченко Н.М.,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новоолексіївський елеватор»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.09.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2015

у справі № 821/3568/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новоолексіївський елеватор» (далі - позивач, ТОВ «Новоолексіївський елеватор»)

до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Генічеська ОДПІ)

про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Новоолексіївський елеватор» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Генічеської ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Новоолексіївський елеватор», скасування наказу начальника Генічеської ОДПІ від 24.07.2014 № 260 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що начальником Генічеської ОДПІ від 24.07.2014 на підставі ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та службової записки відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій від 10.06.2014 № 54/15 прийнято наказ № 260 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Новоолексіївський елеватор» з 29.07 по 04.08.2014.

На підставі повідомлення про проведення перевірки від 24.07.2014 № 414 та відповідно до наказу від 24.07.2014 № 260 відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Новоолексіївський елеватор» з питання надання податкової декларації та сплати орендної плати за землю юридичних осіб за 2013 рік, за результатами якої складено акт № 394/22/-1/32952590 від 06.08.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 286.2 ст. 286 ПК України та донараховано орендну плату за землю за 2013 рік в сумі 68 975,17 грн. Акт перевірки був надісланий позивачу та отриманий 07.08.2014.

За висновками акту перевірки 21.08.2014 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення, яке оскаржено позивачем у справі № 821/3750/14.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправним та скасування вже виконаного наказу про проведення перевірки та визнання дій податкового органу щодо проведення перевірки є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, не відповідає його змісту.

Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. (ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України).

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Слід зазначити, що підстави та порядок проведення перевірок платника податків органами державної податкової служби визначаються статтями 75-81 ПК України.

Недотримання посадовими особами контролюючого органу встановлених вказаними статтями ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Отже, рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, прийняті (вчинені) в порушення визначеної ПК України процедури проведення та/або призначення перевірок (а саме призначення перевірок без належних підстав, а так само проведення таких перевірок без дотримання обов'язкових для цього умов), можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України.

За наведених підстав, є передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача по даній справі не є належним способом захисту.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Позапланова невиїзна документальна перевірка згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на викладене, суд може визнати протиправним наказ на проведення відповідної невиїзної документальної перевірки, визнати протиправними дії щодо проведення невиїзної документальної або камеральної перевірки з огляду на відсутність у контролюючого органу компетенції на її проведення через недотримання підстав та/або умов для цього.

При цьому судами має бути досліджено питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки, що в даному випадку зроблено не було.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новоолексіївський елеватор» - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2015 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько