Ухвала суду № 64952143, 22.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 876/10246/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Мацьків М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 07 грудня 2015 року по 13 травня 2016 року, покликаючись на те, що при звільненні з органів внутрішніх справ України 07 грудня 2015 року відповідач повинен був здійснити з ним повний розрахунок, в який входить одноразова грошова допомога при звільненні, однак таку виплатив лише 13 травня 2016 року, у зв'язку з чим вважає, що відповідно до ст.117 КЗпП України має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки при розрахунку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що ст.102 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції на станом на 07 грудня 2015 року) визначено коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, серед яких відсутні працівники Національної поліції. Отже, враховуючи, що звільнення позивача відбулося 07 грудня 2015 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно виплата одноразової грошової допомоги позивачу була передчасною та безпідставною. Крім того, апелянта покликається на те, що поліцейські набули права на отримання одноразової грошової допомоги після їх звільнення зі служби в поліції з 12 березня 2016 року, до цього часу зазначений порядок не поширювався на поліцейських, відповідно і затримка розрахунку може нараховуватися саме з цього часу. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 та представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 13 лютого 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Відповідно до витягу з наказу Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 82 о/с від 07 грудня 2015 року, капітана поліції ОСОБА_1, старшого інспектора Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, з 07 грудня 2015 року звільнено із служби в поліції, згідно з п.п.2 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

Головне Управління Національної поліції в Івано-Франківській області в день звільнення позивачу не виплатило всіх сум, що належали йому у зв'язку зі звільненням з служби в поліції, а саме: одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 26471,87 грн.

13 травня 2016 року ОСОБА_1 зараховано безготівкове поповнення від Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області на суму 26471,87 грн., що підтверджується випискою ПАТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів по картці/рахунку позивача.

Зважаючи на невчасну виплату вказаної суми вихідної допомоги, у відповідача виникла заборгованість зі сплати середнього заробітку позивачу за весь час затримки фактичного розрахунку, а саме: з 07 грудня 2015 року по 13 травня 2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримав строків виплати грошових коштів, передбачених законодавством, а тому повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: за період з 07 грудня 2015 року по 13 травня 2016 року на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажання продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Враховуючи наявність в позивача більше 10-ти років стажу, Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області нарахувало ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 26471,87 грн. та виплатило таку 13 травня 2016 року.

Оскільки спеціальним законодавством не врегульовано порядок відшкодування середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнення працівника органів внутрішніх справ, а такий визначений КЗпП України, то у даному випадку застосовуються положення ст. 116, 117 КЗпП України.

Так, згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) дійшов висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Затримка розрахунку з працівником при звільненні, за відсутності спору про розмір належних працівникові сум, тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Аналогічне роз'яснення цієї норми права надав Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року за № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Вказана правова позиція також висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14, а відповідно до вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, в день звільнення 07 грудня 2015 року позивачу не було виплачено всіх сум, що належали йому у зв'язку зі звільненням зі служби в поліції, а саме: одноразову грошову допомогу в розмірі 26471,87 грн., така була виплачена лише 13 травня 2016 року.

Доказів того, що вказана бездіяльність була наслідком дій позивача, який на день звільнення не працював, ухилявся від отримання трудової книжки, чи вчиняв інші дії, які свідчили б про те, що прострочення роботодавця мало місце внаслідок дій самого працівника, відповідачем суду не подано.

Аналізуючи законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний був у день звільнення виплатити позивачу всі суми, що належали йому до виплати при звільненні. Отже, у зв'язку з невиконанням цього зобов'язання, відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: за період з 07 грудня 2015 року по 13 травня 2016 року.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що на час звільнення позивач не мав права на отримання одноразової грошової допомоги, на тій підставі, що Законом України від 23 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" внесено зміни в ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову від 17 листопада 2016 року у справі № 809/1384/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 24 лютого 2017 року.