Ухвала суду № 64952034, 24.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Суддя доповідач Епель О.В.

У Х В А Л А

24 лютого 2017 року Справа № 826/8208/16

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Держави України про:

1) визнання неправомірними дій чи бездіяльності Держави України щодо порушення його права на забезпечення загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві згідно з постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232; дій під час прийняття рішення по скарзі від 23.06.2015 р.; порушення права позивача на ефективність і своєчасність захисту його прав при розгляді скарги від 23.06.2015 р.; порушення права позивача на ефективний та справедливий захист його прав та інтересів з боку держави при розгляді скарги від 23.06.2015 р.; невжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин незабезпечення позивача загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві згідно з постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232 і щодо не попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю такого забезпечення; порушення права позивача на соціальний захист, права на ліквідацію перешкод при здійсненні його прав та законних інтересів після звернення до відповідача, який не дотримався встановленого порядку реалізації даного права;

2) зобов'язання Міністра соціальної політики України розглянути скаргу позивача від 23.06.2015 р. і надати йому рішення, постанови, накази та роз'яснення по кожному зазначеному пункту Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію» окремими листами за адресою: АДРЕСА_1;

3) визнання дій чи бездіяльності відповідача протиправними і такими, що змінили досягнутий рівень гарантій існуючого порядку надання своєчасної та кваліфікованої соціальної допомоги, звузили зміст і обсяг прав, свобод та інтересів позивача, які він мав, та обмежили їх конституційні гарантії;

4) визнання дій чи бездіяльності відповідача при розгляді скарги позивача від 23.06.2015 р. такими, що порушили його права як громадянина України;

5) відшкодування у найменший термін моральної шкоди, завданої позивачу діями відповідача та стягнення за рахунок Державного бюджету України на користь позивача завданої йому моральної шкоди в розмірі 41340,00 грн.;

6) стягнення з відповідача на користь позивача витрат, які він поніс у зв'язку з провадженнями в національних судах та державних установах, включаючи витрати на копіювання, друк, папір, проїзд, поїздки, поштові послуги в розмірі 200,00 грн.;

7) зобов'язання відповідача в особі Міністра соціальної політики України дотримуватися і правильно застосовувати ст.ст. 1, 22, 40, 48, 68 Конституції України, норм ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу», ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» при прийнятті рішень за скаргою позивача від 23.06.2015 р. та письмово повідомити позивача про місце, день і час, коли його скарга буде розглянута по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2016 року позовну заяву було залишено без руху.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року апеляційну скаргу було залишено без руху через пропуск строку звернення з апеляційною скаргою і не сплату судового збору та надано апелянту строк для усунення недоліків тривалістю тридцять днів з дня отримання копії вказаної ухвали, протягом якого він мав право звернутися до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про усунення недоліків та приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог ст.187 КАС України.

Вказану ухвалу суду апелянтом отримано 07.10.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зворотнім поштовим повідомленням), наявним у матеріалах справи /Т.1 а.с.39/.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року апелянту було відмовлено в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшено йому розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії на 50%, визначено його зменшений розмір - 689,00 грн. та продовжено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, на п'ятнадцять днів.

Копія зазначеної ухвали була направлена апелянту за вказаною ним адресою, однак, до суду повернувся поштовий конверт «за закінченням терміну зберігання» /Т.1 а.с.59-60/.

У зв'язку з цим, апелянту повторно було направлено копію вищевказаної ухвали, але до суду знову повернувся конверт «за закінченням терміну зберігання» /Т.1 а.с.73-74/

11.01.2017 р. апелянта було повідомлено телефонограмою про прийняття КААС вищевказаних рішень та їх зміст /Т.1 а.с.75/.

Після цього, апелянту втретє було направлено копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року та телефонограмою повідомлено штрих-код поштового відправлення на конверті /Т.1 а.с.78/.

Зазначена копія ухвали була отримана апелянтом 18.01.2017 р. /Т.1 а.с.77/.

Станом на 24.02.2017 р. зазначені в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року недоліки апеляційної скарги апелянтом не усунуті, а саме обґрунтованих пояснень щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та/або відповідних доказів суду надано не було, а також не сплачено судовий збір, зокрема у зменшеному розмірі. Строк, наданий позивачу на приведення його апеляційної скарги у відповідність до вимог законодавства, з урахуванням продовжуваного терміну, сплив.

При цьому, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року було встановлено, що вимоги заявника щодо визнання поважними причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки копію оскаржуваної ухвали ним було отримано 09.07.2016 р. /Т.1 а.с. 14/, а з даною апеляційною скаргою він звернувся до суду лише 29.08.2016 р., тобто з порушенням строку, передбаченого ч. 3 ст. 186 КАС України, про що було зазначено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року про залишення його апеляційної скарги без руху /Т.1 а.с.31-34/.

Отже, наведені ним причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою не є поважними та спростовуються матеріалами справи і жодних інших причин апелянт суду не повідомив, відповідних доказів не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 р. у справі «МШ «Голуб» проти України» зазначено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що оскільки апелянтом не було усунуто недоліків його апеляційної скарги, у першу чергу, щодо наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду, то у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 108, 187, 189, 205, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя: О.В. Епель