Ухвала суду № 64951864, 23.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15485/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, повідомлення та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: «В4» від 30 жовтня 2014 р. № 0065171701; «Р» від 30 жовтня 2014 року № 0065191701; «В1» від 16 липня 2015 року № 0054691705; «В1» від 25 червня 2016 року № 0050501705; визнання протиправним та скасування повідомлення від 8 липня 2015 року № 6536/10/26-52-17-05-45; стягнення з відповідача на розрахунковий рахунок позивача у банку кошти бюджету в сумі 192646,00 грн. та пеню в сумі, нараховану згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, в сумі 192646,00 грн. на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення; притягнення посадових осіб відповідача, винних у несвоєчасному відшкодуванні податку на додану вартість, до відповідальності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року № 0065171701 в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2014 року в сумі 38861, 00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року № 0065191701 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38861, 00 грн. за основним платежем та в сумі 9715, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2015 року № 0054691705 про зменшення бюджетного відшкодування за квітень 2015 року в сумі 127643, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 63821,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2015 року № 0050501706 про зменшення бюджетного відшкодування за березень 2015 року в сумі 127643, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31910, 75 грн.

Визнано протиправним та скасовано повідомлення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 08 липня 2015 року № 6536/10/26-52-17-05-45 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві скласти та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в місті Києві висновки із зазначенням податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в загальній сумі 192644, 00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_2 пеню в сумі 66654, 98 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 195 КАС України судове рішення переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2014 року.

На підставі акта перевірки складено податкові повідомлення-рішення форми «В4» від 30 жовтня 2014 року № 0065171701 про зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2014 року в сумі 178207, 00 грн. та форми «Р» від 30 жовтня 2014 року № 0065191701 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 420771, 25 грн., в тому числі, в сумі 336345, 00 грн. за основним платежем та 84426, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В ході перевірки встановлено, що позивачем не подано декларацій за березень та грудень 2012 року (а. с. 61 Т. 1).

Перевіркою встановлено, що позивачем згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013 року (№ 9082724160 від 20.12.2013 р.) визначено «загальну суму постачання, включаючи ПДВ» 95420, 00 грн., та суму «постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце яких визначено за межами митної території України» в сумі 93420, 00 грн. (вказана сума не відображена в декларації з ПДВ).

Крім того, позивачем згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року (№ 9008974325 від 20.02.2014 р.) визначено «загальну суму постачання, включаючи ПДВ» та суму «постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце яких визначено за межами митної території України» в розмірі 0, 00 грн. Однак, за наслідками перевірки встановлено заниження вказаної суми на 131755, 00 грн.

Крім того, відповідачем встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ шляхом віднесення обсягів постачання до операцій, що обліковуються за нульовою ставкою. При цьому відповідач виходив з того, що позивач не надав на перевірку первинних документів, що стосуються здійснення підприємницької діяльності щодо операцій, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Значення рядка 24 декларації з ПДВ за червень 2014 року становить 178207, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Колегія суддів погоджується зисновком суду першої інстанції щодо того, що єдиним міжнародним перевізним документом на перевезення вантажів автомобільним транспортом є міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Так матеріали справи містять CMR: № 0137190, за якою позивачем надані послуги у сумі 22000, 00 грн. (а. с. 13 Т. 3), № 0137249, за якою позивачем надані послуги у сумі 22000, 00 грн. (а. с. 14 Т. 3), № 0410659, за якою позивачем надані послуги у сумі 15000, 00 грн. (а. с. 168 Т. 3), № 0410846, за якою позивачем надані послуги у сумі 20375, 00 грн. (а. с. 197 Т. 3), № 0137247, за якою позивачем надані послуги у сумі 27650, 00 грн. (а. с. 3 Т. 4).

З вищеописаних перевізних документів та інших первинних документів суд першої інстанції дійшов висновку про встановлення факту постачання з базою оподаткування « 0» по CMR №№ 0137190, 0137249, 0410659, 0410846, 0137247, а також прийняв в якості належних доказів правомірних дій позивача послуги з міжнародного перевезення вантажу на підставі заявки № 01 від 30.11.2011 р. (а. с. 5 Т. 3), рахунку-фактури № СФ - 0000079 від 09.12.2011 р. (а. с. 6 Т. 3), договору № 01-12-2011 від 01.12.2011 р. (а. с. 9 -11) з посиланням у вказаних документах на CMR № 0137245 від 07.12.2011 р. та договору № 175-ПЕ від 25.11.2011 р. (а. с. 123 - 125 Т. 3), транспортної заявки № 123 від 25.11.2011 р. (а. с. 122, зворот Т. 3), рахунку № 76 від 28.11.2011 р. (а. с. 122 Т. 3), акту № ОУ - 000076 з посиланням на CMR № 0137248 від 28.11.2011 р. (а. с. 126 Т. 3).

Аналогічно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 416, 00 грн., так як придбання послуг з ремонту автономного опалювача на автомобіль Вольво держномер АА9706НС підтверджено копіями рахунку-фактури від 31 січня 2014 року № СФ-0000153 в сумі 2496, 00 грн., акта здачі-прийняття робіт від 03 лютого 2014 № ОУ-0000116, платіжного доручення від 31 січня 2014 року № 99 про оплату послуг.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач не надала до податкового органу жодних пояснень та документів з цього приводу.

Натомість, наявність таких документів в матеріалах справи, що відповідають статусу первинних, повністю нівелює твердження відповідача про неправомірність віднесення обсягів постачання до операцій, що обліковуються за нульовою ставкою.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо інших постачань колегією суддів обставини справи не досліджуються та правомірність висновків суду першої інстанції не перевіряється, оскільки позивач з апеляційною скаргою в цій частині не зверталась.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування ППР від 30 жовтня 2014 року № 0065171701 в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2014 року в сумі 38861, 00 грн. та ППР від 30 жовтня 2014 року № 0065191701 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38861, 00 грн. за основним платежем та в сумі 9715, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 192646, 00 грн. та пені в сумі 98546, 19 грн., нарахованої на суму бюджетної заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Сума бюджетного відшкодування складається з бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем для повернення на його рахунок:

- в сумі 65001, 00 грн., в тому числі, в сумі 59661,45 грн. за грудень 2007 року та в сумі 5339, 55 грн. за листопад та грудень 2007 року;

- в сумі 127643, 00 грн., в тому числі, в сумі 5231, 00 грн. за січень 2008 року та в сумі 122412, 00 грн. за травень 2008 року.

Вказані суми бюджетного відшкодування вже були предметом перевірки податковим органом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року у справі № 2а-5040/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2008 року № 0002631705/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 5339, 55 грн. та від 19 лютого 2008 року № 0005661700/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 59661, 45 грн.

Аналогічно, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у справі № 826/6619/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2008 року № 0003601705/0 про зменшення бюджетного відшкодування за січень і травень 2008 року в загальній сумі 127643, 00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року у справі № 826/6619/14 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року залишено без змін.

Відтак, колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції про підтвердження зазначеними вище судовими рішеннями правомірності заявлення позивачем вказаних сум до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу другого підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час звітних періодів, за які заявлено позивачем бюджетне відшкодування, та на час звернення позивача до суду про оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вказана норма кореспондується з абзацем 2 пункту 200.15. статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідачем надано суду першої інстанції копію першого аркушу ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі № 2а-5040/09/2670, на якому наявний відтиск штампу вхідної кореспонденції відповідача від 03 липня 2012 року, та копію супровідного листа Київського апеляційного адміністративного суду про надіслання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі № 826/6619/14, на якому наявний вхідний реєстраційний номер відповідача 580/9 від 23 січня 2015 року.

Отже, відповідач був зобов'язаний подати до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в сумі 65001, 00 грн. до 10 липня 2012 року включно, та податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в сумі 127643, 00 грн., до 30 січня 2015 року включно.

Факт неподання вказаних висновків сторонами у справі не заперечується.

Також в порядку ст. 195 КАС України відповідачем в апеляційній скарзі незгода з вірністю обрахунку судом першої інстанції пені не висловлюється.

Щодо позовних вимог про скасування повідомлення відповідача від 08 липня 2015 року № 6536/10/26-52-17-05-45 колегія суддів встановила наступне.

Вказаним повідомленням позивача поставлено до відома, що вона не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, зокрема у позивача наявний податковий борг в сумі 145178, 68 грн.

Пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно визначеним у цій нормі критеріям, зокрема визначеному у підпункті 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 цього кодексу такому критерію як відсутність податкового боргу.

Згідно з пунктом 200.20 статті 200 Податкового кодексу України порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1128 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1454/26231 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13), критерії оцінки платника ПДВ, відповідність яким надає такому платнику ПДВ право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.

У пункті 4 Порядку №1128 визначено дані, на підставі яких формуються критерії, та порядок їх обрахунку.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 1128 для формування такого критерію як відсутність у платників податку податкового боргу (ПБ) використовуються зведені показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (із врахуванням суми боргу за основним платежем, пені, за штрафними (фінансовими) санкціями) на перше число місяця, другого за звітним періодом.

Відповідно до пункту 200.21 статті 200 Податкового кодексу України у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Зважаючи на те, що вищезазначеними нормами передбачено право на судове оскарження рішення про встановлення відсутності права платника податку на автоматичне бюджетне відшкодування, а таке рішення оформлене у вигляді повідомлення, а також те, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведене існування у позивача податкового боргу станом на момент прийняття такого рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування такого повідомлення з метою відновлення порушених прав позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не спростовують та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, повідомлення та стягнення коштів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

(Повний текст ухвали виготовлено 23.02.2017 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.