Ухвала суду № 64951788, 22.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5320/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур О.С. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 3341,07 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року позов задоволено частково: зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_2 безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3341,07 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.08.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охендовською К.В., придбала у власність квартиру АДРЕСА_1

Право власності на придбану квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.08.2013 року, що підтверджується відповідним витягом із вказаного реєстру.

Під час укладення вказаного договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3341,07 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується копією квитанції від 30.08.2013 року №QS19349840, наявною у матеріалах справи (а. с. 9).

Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивачка 20.11.2015 року звернулася до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 3341,07 грн. Листом від 17.12.2015 року №22554/03 Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва) відмовили у поверненні коштів у зв'язку з відсутністю офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше. Було також зазначено, що визнання права громадянина на придбавання нерухомого майна без сплати відповідного збору може бути визнано лише в судовому порядку, а питання щодо повернення помилково сплачених коштів вирішується після отримання судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правильним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов'язання УПФУ сформувати та подати до ГУ ДКС України в м. Києві подання про повернення безпідставно сплаченого збору, з чим повністю погоджується апеляційна інстанція.

Так, у відповідності до абз. 1 п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є … фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, …, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Відповідно до п. 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується … фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком … громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Апелянтом не було спростовано факту придбання ОСОБА_2 майна вперше, а в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Більше того, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням надати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", однак ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

З огляду на викладене правильним є твердження суду першої інстанції, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Така правова позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 16.04.2015 № К/9991/37325/11.

Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави колегії суддів повністю погодитися з позицією суду першої інстанції висновку щодо підтвердження факту придбання зазначеного нерухомого майна позивачкою вперше, а оскільки відповідач, відмовляючи позивачеві у поверненні спірних коштів, діяв як суб'єкт владних повноважень, саме на нього покладається обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень. Проте, такі докази не містяться у матеріалах справи та не встановлені судом першої інстанції.

При цьому доводи Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відсутності правового механізму повернення спірних коштів є безпідставними і такими, що суперечать вимогам Конституції України та завданню адміністративного судочинства, визначеного ст. 2 КАС України. За правилами частини 3 статті 3 Закону № 400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України. Частиною 2 статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV закріплено правило, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються відповідно до частини першої статті 73 цього Закону на виплату пенсій, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України. Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 вказаного порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106, органом, що здійснює постійний контроль за правильністю та своєчасністю надходження зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (код 24140000) до державного та місцевих бюджетів, а також веде облік такого платежу у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів здійснює Пенсійний фонд.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що збір, помилково зарахований до спеціального фонду державного бюджету внаслідок помилкової його сплати особою, яка не є суб'єктом цього збору, не є способом відновлення порушеного права та суперечить встановленому законодавством порядку повернення помилково сплачених чи зарахованих до бюджету обов'язкових платежів.

Згідно п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року Державна казначейська служба України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Частиною 2 ст. 11 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевказане, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету. Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права є зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, як органу, що здійснює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів, подання про повернення ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3 341,07 грн.

Виходячи із встановлених обставин по справі та вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому позивач має право на повернення помилково сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.