Постанова № 64951643, 20.02.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 902/770/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2016р. у справі №902/770/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про витребування майна із чужого незаконного володіння

За участю представників:

позивача - Юшко Д.О., Лазарук К.В.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи-1- не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.11.2016 року у справі №902/770/16 (суддя Білоус В.В.) в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйбіБанк" Славкіної Марини Анатоліївни до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовлено.

В обґрунтування рішення суд послався на положення ст. 11, 16, 509, 759, 763, 785 ЦК України, а також зазначив, що надані позивачем акт приймання-передачі від 26.12.2014 року та лист від 30.10.2015 року відповідача не є належними доказами передачі спірного майна позивачем відповідачу на зберігання, оскільки в даному випадку належними доказами такого зберігання мали б бути договір зберігання майна та акт прийому-передачі майна на зберігання, укладені між позивачем як поклажодавцем та відповідачем як зберігачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2016 року у справі №902/770/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що майно позивача, яке використовувалось для обслуговування та функціонування відділення №85 ПАТ "ВіЕйБі Банк", після припинення договору суборенди приміщення та звільнення орендованого приміщення банком, залишилось у вказаному приміщенні та було передано на підставі договору оренди матеріальних цінностей наступному суборендарю нежитлового приміщення, а саме ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива". В апеляційній скарзі посилається на ст. 387 ЦК України, та зазначає, про право на витребування свого майна з незаконного користування у відповідача.

Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява, в якій відповідач просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2016 року у справі №902/770/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.12.2011 р. між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (в договорі - суборендар) та ФОП ОСОБА_1 (в договорі - орендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1 якого орендар зобов'язується передати суборендарю, а суборендар прийняти у строкове платне користування (надалі - суборенда) на строк та на умовах даного договору частину вбудованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11-17, т.1).

Відповідно до п.3.2 договору після закінчення строку дії даного договору або у випадку його дострокового розірвання приміщення повертається орендарю протягом 10 робочих днів за відповідним актом прийому - передачі у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду з урахуванням нормального (природного) зносу. Суборендар готує та надає (надсилає) орендарю на адресу, зазначену в цьому договорі, підписані зі сторони суборендаря 2 примірники актів приймання-передачі приміщення. В разі, якщо протягом 7 календарних днів з моменту відправлення актів приймання-передачі орендарю останній не поверне суборендарю, на адресу вказану в цьому договорі, підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі приміщення, то в такому разі приміщення вважається переданим суборендарем та прийнятим орендарем.

Згідно п.6.1.8 договору орендар зобов'язується у разі припинення або дострокового розірвання даного договору, прийняти від суборендаря приміщення по акту приймання-передачі.

Згідно п.7.1.7 договору суборендар зобов'язаний у разі закінчення строку дії договору або при розірванні повернути протягом 10 робочих днів орендарю приміщення в задовільному стані (з врахуванням нормального зносу) на підставі акту приймання-передачі та вивезти своє майно. Днем повернення приміщення суборендарем орендарю вважається день фактичного звільнення приміщення суборендарем.

Згідно ст. ст. 759, 763, 785 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З системного аналізу ст. ст. 759, 763, 785 ЦК України та положень п. п. 1.1, 1.3, 1.5, 3.2, 6.1.8, 7.1.7 договору суборенди від 19.12.2011 року слідує, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з найму (суборенди) приміщення, що регулюються главою 58 ЦК України "Найм (Оренда)".

26.12.2014 р. було припинено дію договору суборенди від 19.12.2011 року та підписано акт приймання-передачі приміщення, за яким суборендар передав, а орендар прийняв нерухоме майно, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 (а.с. 18, т.1).

Тобто позивач фактично, підписавши акт приймання-передачі приміщення, 26.12.2014р. звільнив нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, 26.12.2014 р., однак вказаний акт не містить інформації про залишення будь-якого майна банку в приміщенні, що було ним орендоване.

Надалі, 27.12.2014 р. між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" було укладено договір оренди матеріальних цінностей № б/н, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає в строкове платне користування, а саме - в оренду, майно згідно з переліком, що міститься в додатку № 1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною, а орендар зобов'язується прийняти від позивача матеріальні цінності в порядку і розмірі, визначених цим договором. (а.с.61 - 65, т. 1).

27.12.2014 р. між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" підписано акт приймання-передачі матеріальних цінностей в оренду по договору оренди матеріальних цінностей № б/н від 27.12.2014 р. (а.с.66-68, т. 1).

20.02.2015 року між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" було укладено додатковий договір № 1, в якому з поміж іншого було внесено зміни в додаток № 1 до договору оренди матеріальних цінностей № б/н від 27.12.2014 р., а саме викладено його в іншій редакції із зміною переліку майна (а. с. 69-71, т. 1).

20.02.2015 року між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" було підписано акт приймання - передачі матеріальних цінностей в оренду по договору оренди матеріальних цінностей № б/н від 27.12.2014 р. ще на 10 позицій, згідно вказаного додаткового договору (а.с.72, т.1).

З наведеного вбачається, що після підписання 26.12.2014 р. позивачем та відповідачем акту приймання-передачі приміщення у відповідності з договором суборенди нежитлового приміщення від 19.12.2011 р., позивачем було передано ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" на підставі договору оренди матеріальних цінностей № б/н від 27.12.2014 р., акту приймання - передачі матеріальних цінностей від 27.12.2014 р., додаткового договору № 1 від 20.02.2015 р., акту приймання-передачі матеріальних цінностей в оренду від 20.02.2015 р., в оренду серед іншого, і спірне майно, яке позивач просить повернути від відповідача.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, одним із способів захисту права власності є вимога власника про витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначена річ. Речі, означені родовими ознаками, а також гроші та цінні папери на пред'явника (ст. 389 ЦК України) не можуть бути предметом віндикації. На момент віндикації річ повинна фізично існувати.

Отже, об'єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

До предмету доказування в даному спорі входять обставини, зокрема, щодо наявності у позивача права на пред'явлення позову про витребування майна, чи перебуває спірне майно у володінні відповідача без відповідної правової підстави, чи наявне спірне майно на час розгляду спору, чи є воно індивідуально визначеним.

Згідно ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Доводи апелянта про те, що спірне майно було передане в оренду ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" та не повернуто позивачу, а перейшло в користування ФОП ОСОБА_1, оцінюється колегією суддів критично, оскільки вказане спростовується актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 10.08.2015 р., за яким ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" повернув все орендоване майно позивачу (а.с.78-80, т. 1). При цьому будь-якої інформації про те, що частина майна перелічена у акті, передана на зберігання чи тимчасово знаходиться у володінні третіх осіб вказаний акт не містить.

Тобто, наведений акт приймання-передачі є доказом того, що позивачем 10.08.2015 року майно передане за договором оренди від 27.12.2014 року, укладеного між позивачем та третьою особою 2, було прийнято у фактичне володіння.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази передачі спірного майна відповідачеві, після отримання його позивачем 10.08.2015 р. від ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива".

Суд не приймає до уваги доводи апелянта, з посиланням на акт приймання-передачі матеріальних цінностей, датований липнем 2015 р., про те, що спірне майно, 10.08.2015 р. було передано на зберігання ФОП ОСОБА_1 (а.с.54-55, т. 1), оскільки вказаний акт не визначає власника перераховного майна та не містить належних реквізитів для визначення осіб, якими майно передавалось. Також, як було встановлено судом першої інстанції, отримання спірного майна на збереження, відповідачем заперечується. Тому вказаний акт не може бути належним та допустимим доказом фактичного володіння відповідачем майна, що належить позивачу на праві власності.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що об'єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, разом з тим майно перелічене в акті, на який посилається апелянт як доказ (а.с. 56-57, т.1), наділене лише родовими ознаками, воно не є конкретно визначеним та не містить індивідуальних ознак таких як, зокрема, серійних (заводських) номерів на предмети меблів та іншого устаткування, а містить лише загальну назву майна (банкомат, шафа, пенал, стіл тощо), що унеможливлює ототожнення переліченого майна в акті з майном, що вказане в заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 196-197, т.1), а тому перелік майна наділеного лише родовими ознаками не може бути належним доказом при розгляді віндикаційного позову.

Крім того, апелянтом взагалі не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України про знаходження майна позивача саме у володінні відповідача, зокрема, в укладеному між сторонами спору договорі суборенди, наданих актах та листах вказаних обставин не зазначено.

За наведених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що позивач не довів належними засобами доказування обґрунтованість своїх позовних вимог та наявність у відповідача спірного майна, яке позивач просить повернути.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2016р. у справі №902/770/16 залишити без змін, апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №902/770/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.