Постанова № 64951514, 21.02.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р.Справа № 914/2431/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 (ліквідатор)

від відповідача ОСОБА_3 (пред-к за довіреністю)

розглянувши матеріали апеляційної скарги ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління вих. №03 від 14.12.2016р.

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 05.12.2016 року

у справі № 914/2431/16

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Підприєство Росан-Цінні папери, м.Львів про стягнення зоборгованості. Ціна позову: 76 100,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2016 року у справі № 914/2431/16 у позові Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління, м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Підприєство Росан-Цінні папери, м.Львів, про стягнення боргу - відмовлено

Рішення суду мотивоване тим, що позика повинна була бути повернута відповідачем позивачу в період з 20.10.2007 року по 17.01.2008 року включно. З 18.01.2008 року має місце прострочення виконання грошового зобовязання за Договором №95/г від 17.10.2007 року відповідачем, останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання ним договірних зобовязань з повернення позики в заявленій позивачем сумі. Відтак, має місце порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки не доведено належними та допустимими доказами факту повернення відповідачем позивачу позики в сумі 76100,00 грн. Проте, відповідач звернувся із заявою про застосування позовної давності. Встановлено, що у звязку із оплатою 6500,00 грн. 21.05.2013 року, з 22.05.2013р. перебіг строку позовної давності розпочався заново і сплив 22.05.2016 року. Днем подання позовної заяви на підставі якої порушено провадження у даній справі, є дата дата реєстрації позовної заяви в канцелярії суду (21.09. 2016 року). Таким чином, позовна заява подана після спливу позовної давності. Позивач не звертався до суду із клопотанням (заявою) про наявність поважних причин пропуску ним строку позовної давності, відповідних доводів не наводив і не подавав належних та допустимих доказів в підтвердження. Позивач, як вбачається із наданих до справи пояснень, вважає, що строк позовної давності ним не пропущено.

В апеляційній скарзі скаржник позивач просить скасувати прийняте рішення у справі та прийняти нове, яким позов задоволити, мотивуючи це тим, що згідно Додаткової угоди до Договору позики строк надання позики було встановлено до 26.12.2003 року, у позивача не було правових підстав вимагати дострокового повернення позики.

Крім того, скаржником долучено копію Протоколу від 10 січня 2013 року про залік взаємних вимог, посилаючись на який скаржник вважає, що сам факт підписання цього протоколу свідчить про визнання боргу боржником.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін, мотивуючи це тим, що зміни, внесені Додатковою угодою до Договору не змінюють моменту надання позики, яку було надано 19.10.2007 року. Зазначені зміни не вносять поправок до п.6.1. Договору щодо строків повернення позики, такі зміни стосуються саме строків надання позики, однак не строків повернення позики. Крім того, існування боргу також спростовується самими бухгалтерськими документами позивача, оскільки згідно аудиторського висновку станом на 31.03.2013 року заборгованість ТОВ «ОСОБА_4 - Цінні папери» перед ВАТ Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління, м.Львів, становить 6500,0 грн. У ТОВ «ОСОБА_4 - Цінні папери» відсутні первинні документи, що фіксують факт виконання договору позики у вигляді повернення усієї суми позики, оскільки такі зберігалися три роки, проте ОСОБА_4 намагається відновити такі документи за вказаний минулий період про повернення позивачу усієї суми позики у розмірі 125000,грн.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши думку присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління (надалі - позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю. Підприємство Росан-Цінні папери (надалі - позичальник) укладено Договір позики № 95/Г (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти у позику на безвідсотковій поворотній основі, а останній зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у порядку та строки, визначені умовами цього Договору. Позика надається на поповнення обігових коштів (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 сума позики за цим Договором (сума Договору) становить 125 000,00 грн. (сто двадцять пять тисяч) гривень 00 копійок.

Порядок надання позики сторони погодили у розділі 4 Договору. Так, відповідно до п.4.1 позикодавець зобовязаний надати позику позичальнику в розмірі , визначеному п.3.1 цього Договору протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Позика надається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позичальника та/або вноситься готівковими коштами в касу позичальника (п.4.3).

Строк позики визначений у розділі 5 Договору. Так, відповідно до п.5.1 строк надання позики позичальнику за цим Договором становить 90 (девяносто) календарних днів з моменту переказу грошових коштів позикодавцем на рахунок позичальника.

Строк, вказаний у п.5.1 цього Договору, може бути продовжений за згодою Сторін згідно чинного законодавства ( п.5.2).

У розділі 6 Договору сторони погодили порядок повернення позики. Так, відповідно до п.6.1 позичальник зобовязується повернути суму позики , що надана позикодавцем на умовах цього Договору, протягом 90 (девяносто) календарних днів з моменту надання позики, що визначений п.4.1 цього Договору.

Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу позичальником необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця та/або видається готівковими коштами з каси позичальника ( п.6.2).

Відповідно до п.7.1 цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту остаточного і належного виконання сторонами своїх зобовязань.

В разі невиконання позикодавцем п.4.1 цього Договору Договір вважається таким , що не вступив у силу ( п.7.2).

У розділі 10 сторони погодили зміни умов цього Договору. Так, відповідно до п.10.1 умови цього Договору мають однакову силу для сторін. Відповідно до п.10.2, всі уточнення та зміни до цього Договору будуть дійсні тільки при укладенні їх в письмовій формі і підписанні обома сторонами.

Встановлено, що 19 жовтня 2007 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 125 000,00 грн. з призначенням платежу безвідсоткова поворотна позика згідно договору 95/Г від 17.10.07р., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 19.10.2007 року, копією платіжного доручення №339 від 19.10.2007 року на суму 125 000,00 грн., яким позика перерахована з рахунку позивача на рахунок відповідача. Факт отримання від позивача 125 000,00 грн. позики за Договором № 95/Г від 17.10.2007 року відповідач не заперечує.

Наданими позивачем до справи копіями банківських виписок, із врахуванням листа відповідача від 06.10.2008 року №243, у якому ТОВ Підприємство Росан-Цінні папери розпорядилось перерахованими по платіжному дорученню №142 від 03.04.08 року коштами, а саме в сумі 16 000,00 грн. на погашення позики за Договором №95/Г від 17.10.07р. та перерахованими коштами платіжним дорученням №384 від 03.04.08 р. в сумі 5000,00 грн. на погашення позики за цим же Договором (що не заперечує відповідач), а також копією квитанції до прибуткового касового ордеру №03 від 21 травня 2013 року на суму 6500,00 грн., підтверджується повернення відповідачем позивачу позики в загальній сумі 48900,00 грн.

Також встановлено, що 26 грудня 2012 року ВАТ Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління і Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні папери укладено Додаткову угоду до Договору позики №95-Г від 17 жовтня 2007 року, відповідно до п.1.1 якого сторони домовилися п.5.1 розділу 5 Строк позики Договору викласти в наступній редакції: 5.1. Строк надання позики за цим Договором становить до 26.12.2013р.

Відповідно до п.1.2 ця Угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами. Угода є невідємною частиною Договору ( п.1.4). Додаткова угода підписана позикодавцем та позичальником, завірена печаткам юридичних осіб, ВАТ ПМНУ та ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери.

Відтак, предметом позову є стягнення залишку боргу, на думку позивача, у розмірі 76100,00 грн. боргу за Договором позики №95/Г від 17.10.2007 р.

Відповідач, посилаючись на долучені копії Аудиторського висновку (звіт незалежного аудитора, складений аудиторською фірмою Координатор, копію фінансового звіту ВАТ Прикарпатське МНУ станом на 30.06.2013 р., копію квитанції до прибуткового касового ордера №03 від 21 травня 2013 року на суму 6500,00 грн., копію висновку Аудиторської фірми Сервіс-Аудит щодо огляду кредиторської заборгованості ТОВ Підприємство Росан-Цінні папери станом на 31 грудня 2015 року, документи в копіях із матеріалів справи № 5015/4299/12 про банкрутство ВАТ ПМНУ, стверджує про відсутність у ТзОВ Підприємство Росан-Цінні папери заборгованості перед позивачем за Договором позики №95/Г від 17.10.2007 року.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Враховуючи зміст укладеного між сторонами Договору №95/Г від 17.10.2007 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір №95/Г від 17 жовтня 2007 року вступив в силу згідно п.7.2. Договору, оскільки позикодавцем виконано умови п.4.1 цього Договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.1 Договору позичальник зобовязується повернути суму позики, що надана позикодавцем на умовах цього Договору, протягом 90 (девяносто) календарних днів з моменту надання позики, що визначений п.4.1 цього Договору. У п.4.1 Договору, як вже зазначено вище, сторонами погоджено строки надання позики протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Тобто, ключовою дією, від якої починається перебіг 90 календарних днів для повернення позики, є дія, яка підтверджує момент надання позики. Такою дією, як беззаперечно свідчать матеріали справи, є дата 19 жовтня 2007 року, дата платіжного доручення №339 по якому позивач перерахував на рахунок відповідача суму позики, обумовленої сторонами в Договорі, а саме 125 000,00 грн.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якогось повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче нас тати (ст.252 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Враховуючи умови п.6.1 Договору, наведені положення норм матеріального права, враховуючи також, що позика надана позивачем відповідачу 19.10.2007 року, позика повинна була бути повернута відповідачем позивачу в період з 20.10.2007 року по 17.01.2008 року включно.

У пункт 6.1 Договору, у якому сторони погодили строки повернення позики, в порядку, передбаченому п.10.2 Договору уточнення/чи зміни до Договору не вносились. Відповідно, умови, погоджені в п.6.1 договору сторонами є чинними, тобто, повернення позики відповідачем має бути виконано протягом 90 календарних днів з моменту переказу грошових коштів позикодавцем на рахунок позичальника.

Встановлено, що відповідач (позичальник) перерахував на рахунок позивача (позикодавця) в банківських установах та передав готівкою в касу грошові кошти в сумі 48900,00 грн., в рахунок повернення отриманої за Договором №95/Г від 17.10.2007 року позики, що підтверджується долученими до справи належними копіями банківських виписок та квитанції до касового ордеру. Повернення позики мало місце в сумах: 5000,00грн. 03.04.2008р.; 16 000,00грн. 03.04.2008р.; 4600,00грн. 15.04.2008р.; 2000,00грн. 22.08.12р.; 1000,00 грн. 21.08.2008р.; 1000,00 грн. 24.10.2008р.; 300,00 грн. 12.11.2008р.; 2000,00 грн. 24.12.2008 року; 4000,00 грн. 26.12.2008р.; 2500,00 грн. 19.05.2009р.; 2000,00 грн. 28.01.2011р.; 2000,00 грн. 22.03.2011р.; 6500,00 грн. внесено готівкою в касу позивача (квитанція до прибуткового касового ордеру №03 від 21 травня 2013 року).

Крім того, в суд апеляційної інстанції представником відповідача було подано три платіжні доручення про сплату коштів: від 13.02.2009 року на суму 1500, 0 грн; від 03.03.2009 року на суму 1500,0 грн.; від 25.03.2009 року на суму 2500 грн., тобто загалом на підтвердження про часткове погашення позики згідно Договору 95/Г від 17.10.2007 року ще на 5500, 0 грн.

Представник позивача не заперечив проти долучення таких платіжних доручень до матеріалів даної справи. Апеляційний суд вважає, що такі платіжні доручення є підтвердженням доводів відповідача про те, що ним відновлюються докази про сплату позики, які були знищені у звязку з завершенням строків зберігання і такі додатково частково підтверджують доводи відповідача в суді першої та апеляційної інстанцій про відсутність боргу за Договором.

Також, в суді апеляційної інстанції представником позивача до матеріалів справи долучено Протокол про залік взаємних вимог від 10.01.2013 року з зазначенням, що про такий Протокол представнику позивача як ліквідатору стало відомо лише 23.01.2017 року. Представник відповідача не заперечив проти долучення такого Протоколу про залік взаємних вимог від 10.01.2013 року. Апеляційний суд прийшов до висновку про долучення такого до матеріалів справи.

Зміни, внесені в п.5.1 розділу 5 Строки позики Договору №95/Г від 17.10.2007 року, а саме, що строк надання позики за цим Договором становить до 26.12.2013 року, які в силу положень п.1.2 зазначеної Додаткової угоди набрали чинності з 26.12.2012 року (тобто з дати укладення Додаткової угоди), не змінюють моменту надання позики, адже фактичною датою надання позики є дата платіжного доручення №339 по якому перераховано позивачем відповідачу 125 000,00 грн. позики, тобто, такою датою є 19.10.2007 року. Зміни в п.5.1 Договору, внесені Додатковою угодою від 26.12.2012 року, по-перше, не мають зворотної сили і починають діяти з 26.12.2012р., після того, як позика надана відповідачу; по-друге, не вносять змін в п.6.1 Договору, а саме умови про строки повернення позики; по-третє, стосуються строків надання, однак не строків повернення позики; по-четверте, строки повернення позики не відліковуються від погодженої сторонами кінцевої дати строку надання позики, а від моменту надання позики.

Згідно ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Отже, кінцевою датою повернення позики є 17.01.2008 року. Як підтверджують документи у справі (копії банківських виписок з рахунку позивача) відповідач почав повертати позику 03.04.2008р. шляхом перерахування коштів по платіжних дорученнях з рахунку позичальника на рахунок позикодавця.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Таким чином, з 18.01.2008 року має місце прострочення виконання грошового зобовязання за Договором №95/г від 17.10.2007 року відповідачем.

Враховуючи, що спірні відносини між сторонами виникли на підставі Договору позики №95/Г від 17.10.2007 року, суд вважає, що доводячи повернення у повній сумі позивачу позики, а це 125000,00 грн., відповідач повинен враховувати умови, погоджені ним і позикодавцем у п.6.2 Договору, а саме, що позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу позичальником необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця та/або видається готівковими коштами з каси позичальника, оскільки для підтвердження належного виконання позичальником (відповідачем) умов вказаного правочину зазначені у п.6.2 Договору документи є важливими для підтвердження повернення позики, тобто виконання договірних зобовязань.

Пунктом 22.1. статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (надалі Закон) встановлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення;3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. При цьому, відповідно до п.1.24 статті 24 Закону переказ коштів це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Пунктом 30.1 ст. 30 Закону встановлено, що переказ вважається закінченим з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поряд з цим, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК).

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі наявних доказів у справі прийшов до правильного висновку, що має місце порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту повернення позивачу позики в повному обсязі у порядку, передбаченому договором, а зокрема, п.6.2. Відповідачем не подано належних первинних документів про погашення всієї суми позики.

Разом з тим, як встановлено, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності у даній справі, з огляду на що відповідач просить суд відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 260, 261 ЦК України).

Згідно з ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність не є інструментом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписами частини пятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обгрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобовязаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у звязку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

При цьому, якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

У звязку з наведеним господарськими судами не можуть братись до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника (п.4.1 Постанови пленуму ВГСУ №10 від 29 травня 2013 р.).

У зобовязальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобовязання, перебіг позовної давності починається з дня наступного за останнім днем, у який відповідне зобовязання мало бути виконане (п.4.2 Постанови пленуму ВГСУ №10 від 29,05.2013р.).

У даному конкретному випадку перебіг позовної давності починається з 18.01.2008 року і закінчується 18.01.2011 року.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується..

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обовязку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності (п.п.4.4.1 п.4.4 постанови пленуму ВГСУ №10 від 29 травня 2013р.).

У період з 18.01.2008 року по 18.01.2011 року відповідач вчинив часткові оплати з повернення позики, а саме:5000,00 грн. 03.04.2008р.; 16 000,00 грн. 03.04.2008р.;4600,00 грн. 15.04.2008р.; 2000,00грн 22.08.12р.; 1000,00грн. 21.08.2008р.; 1000,00грн. 24.10.2008р.; 300,00 грн. 12.11.2008р.; 2000,00 грн. 24.12.2008 року; 4000,00 грн. 26.12.2008 р.; 2500,00 грн. 19.05.2009р 5000,00грн. 03.04.2008р.;16 000,00грн.03.04.2008р.; 4600,00 грн. 15.04.2008р.; 2000,00 грн. 22.08.12р.; 1000,00грн. 21.08.2008р.; 1000,00 грн. 24.10.2008р.; 300,00 грн. 12.11.2008р.; 2000,00 грн. 24.12.2008 року; 4000,00 грн. 26.12.2008р.; 2500,00 грн. 19.05.2009р. і такі дії свідчать про визнання відповідачем обовязку з повернення позивачу отриманої позики, ці дії вчинені в межах строку давності і переривають її перебіг. Зокрема, оплатою коштів 19.05.2009 року перервано строк позовної давності і його перебіг після переривання почався заново: з 20.05.2009 р. по 20.05.2011р. Як вбачається ,в межах вказаного строку позовної давності мали місце платежі в сумі 2000,00 грн. 28.01.2011 р. та в сумі 2000,00 грн. 22.03.2011р., які знову перервали строк позовної давності. Зокрема, оплатою 2000,00 грн. 22.03.2011 року перервано строк позовної давності і його перебіг розпочався заново : з 23.03.2011р. по 23.03.2014 р., а у звязку із оплатою 6500,00 грн. 21.05.2013 року, з 22.05.2013р. перебіг строку позовної давності розпочався заново і сплив 22.05.2016 року.

Днем подання позовної заяви на підставі якої порушено провадження у даній справі, є дата реєстрації позовної заяви в канцелярії суду (21.09.2016 року), так як позовна заява подана безпосередньо до господарського суду і зареєстрована за вх.№2620.

Як розяснено у п.п.4.4.2 Постанови пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року, з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства звязку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, встановлено, що позовна заява подана після спливу позовної давності.

Позивач не звертався до суду із клопотанням (заявою) про наявність поважних причин пропуску ним строку позовної давності, відповідних доводів не наводив і не подавав належних та допустимих доказів в підтвердження. Позивач, як вбачається із наданих до справи пояснень, вважає, що строк позовної давності ним не пропущено.

Як встановлено господарським судом, про що зазначено вище в рішенні, право позивача, за захистом якого той звернувся до господарського суду, порушене. Однак, позовна давність спливла і про це зроблено заяву відповідачем у справі.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в позові, у звязку зі спливом позовної давності, за відсутності наведених та підтверджених належними і допустимими доказами поважних причин її пропущення, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 1378,00 грн.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника. Як вбачається з матеріалів справи, скаржником при поданні апеляційної скарги не було сплачено судового збору, а апеляційним судом скаржнику було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі, а тому зі скаржника слід стягнути судовий збір у розмірі 1515,8 грн. в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2016 року у справі № 914/2431/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління вих. №03 від 14.12.2016р. без задоволення.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління, м.Львів (код ЄДРПОУ 04637875) судовий збір у розмірі 1515,8 грн. в доход Державного бюджету України (Отримувач коштів УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код за ЄДРПОУ 38007620, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) 825014, рахунок отримувача 31216206782006)

3.Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 23.02.2017 року.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_1