Рішення № 64950722, 16.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа № 911/3165/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не зявились;

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 256 від 23.06.2016 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрОпт „Мастер-енерго, м. Ірпінь

про стягнення 43 193, 69 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „УкрОпт „Мастер-енерго про стягнення 4 906, 04 грн пені, 37 454, 55 грн інфляційних збитків, 833, 10 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 13/2808-БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2016 р. порушено провадження у справі № 911/3165/16 за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрОпт „Мастер-енерго про стягнення 43 193, 69 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 19.10.2016 р.

19.10.2016 р. у судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій б/н від 19.10.2016 р. та відзив б/н від 19.10.2016 р. на позовну заяву, у якому він просить суд зменшити розмір заявлених штрафних санкцій та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. За наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 02.11.2016 р.

02.11.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.11.2016 р.

16.11.2016 р. у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2808--БО-17 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „НАК „Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору протягом січня-квітня, вересня-грудня 2013 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 1 165 863, 25 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: б/н від 31.01.2013 на суму 538 150, 80 грн, б/н від 28.02.2013 на суму 410 078, 94 грн, б/н від 31.03.2013 на суму 219 791, 54 грн, б/н від 30.04.2013 на суму 83 230, 64 грн, б/н від 30.09.2013 на суму 242 792, 53 грн, б/н від 30.09.2013 на суму 179 695, 93 грн, б/н від 31.10.2013 на суму 92 096, 51 грн, б/н від 30.11.2013 на суму 125 317, 50 грн, б/н від 31.12.2013 на суму 222 938, 60 грн, наявними у матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, а саме, сплативши 225 245, 83 грн - 20.05.2014 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2014 р. у справі № 911/1589/14 за позовом ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України до ТОВ „УкрОпт „Мастер-енерго про стягнення 246 671,19 грн позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ТОВ „УкрОпт „Мастер-енерго на користь ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України 15 357,64 грн пені, 2 674,39 грн інфляційних втрат, 3 393,34 грн 3% річних, 4933,43 грн судового збору та відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2014 р. у справі № 911/1589/14 за позовом ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України до ТОВ „УкрОпт „Мастер-енерго про стягнення 246 671,19 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання умов договору протягом січня-квітня, вересня-грудня 2013 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 1 165 863, 25 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: б/н від 31.01.2013 на суму 538 150, 80 грн, б/н від 28.02.2013 на суму 410 078, 94 грн, б/н від 31.03.2013 на суму 219 791, 54 грн, б/н від 30.04.2013 на суму 83 230, 64 грн, б/н від 30.09.2013 на суму 242 792, 53 грн, б/н від 30.09.2013 на суму 179 695, 93 грн, б/н від 31.10.2013 на суму 92 096, 51 грн, б/н від 30.11.2013 на суму 125 317, 50 грн, б/н від 31.12.2013 на суму 222 938, 60 грн, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем лише станом на 20.05.2014 р. було виконано свій обовязок по оплаті природного газу за договором від 28.12.2012 р. та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 225 245, 83 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, наявною у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню, передбачену договором № 13/2808--БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті природного газу з 05.04.2014 р. по 19.05.2014 р. всього на загальну суму 4 906, 04 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що за період дії договору та на його виконання відповідачем лише станом на 20.05.2014 р. було виконано свій обовязок по оплаті природного газу за грудень 2013 р. та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 225 245, 83 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, наявною у матеріалах справи.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своїх відзиві б/н від 19.10.2016 р. на позовну заяву та клопотанні про зменшення розміру штрафних ссанкцій № б/н від 19.10.2016 р. просить суд врахувати своє скрутне матеріальне становище та максимально зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Враховуючи, що основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем до звернення позивача в суд із даним позовом, що така основна заборгованість постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „УкрОпт „Мастер-енерго перебуває у тяжкому фінансовому становищі та протягом першого півріччя 2016 р. діяльність підприємства є збитковою, збитки підприємства складають 2, 5 млн грн, загальна заборгованість контрагентів і споживачів перед відповідачем за спожитий природний газ станом на 01.10.2016 р. склала 1 116 754, 26 грн, що підтверджується довідкою про споживання та сплату природного газу б/н б/д, фінансовим звітом за перше півріччя 2016 р., балансом станом на 30.06.2016 р., наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, з 4 906, 04 грн до 2 453, 02 грн, що становить 50 % від розміру пені, заявленої позивачем.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з березня 2014 р. по червень 2014 р. всього на загальну суму 37 454, 55 грн та з 05.04.2014 р. по 19.05.2014 р. всього на загальну суму 833, 10 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.03.2014 - 19.05.20142932.811.096281.093213.902 932, 81 грн х 1, 096 = 3 213, 90 грн; 3 213, 90 грн 2 932, 81 грн = 281, 09 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.03.2014 - 19.05.2014222938.601.09621367.24244305.84222 938, 60 грн х 1, 096 = 244 305, 84 грн; 244 305, 84 грн 222 938, 60 грн = 21 367, 24 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором № 13/2808--БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. у вищевказані періоди становить 21 648, 33 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 21 648, 33 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 833, 10 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням суми пені від суми основної заборгованості, що була обґрунтовано заявлена позивачем у позовній заяві, поданій до господарського суду Київської області, і перерахована судом за наслідками розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрОпт „Мастер-енерго (ідентифікаційний код 33482826) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (ідентифікаційний код 20077720) 2 453 (дві тисячі чотириста пятдесят три) грн 02 (дві) коп. пені, 21 648 (двадцять одна тисяча шістсот сорок вісім) грн 33 (тридцять три) коп. інфляційних збитків, 833 (вісімсот тридцять три) грн 10 (десять) коп. 3 % річних та судові витрати 873 (вісімсот сімдесят три) грн 73 (сімдесят три) коп. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

30 січня 2017 р.