Ухвала суду № 64950681, 21.02.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

21 лютого 2017 року Справа № 913/467/14

Провадження №16/913/467/14

За позовом Державного підприємства Енергоринок, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання", м.Луганськ

про стягнення 304390117 грн 56 коп.,

суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання Богуславська Є.В.,

розглянувши скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

за участю представників сторін:

від позивача не прибув;

від відповідача ОСОБА_1, дов. від 01.01.17 №3,

від органу виконання рішення ОСОБА_2, дов. від 29.12.16 №795/203-03,

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014 у справі затверджено мирову угоду, укладену 25.04.2014 між Державним підприємством Енергоринок, вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, код 21515381 (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання, кв. Гаєвого, 35-а, м. Луганськ, код 31443937 (відповідачем), згідно якої відповідач зобов'язаний сплатити обумовлений сторонами борг в сумі 294 998 128 грн. 72 коп. в розстрочку, зі сплатою кінцевого платежу до 31.12.2016.

До господарського суду Луганської області 18.01.2017 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання (далі-заявник, боржник) зі скаргою від 17.01.2017 №01-31/2/12 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі ВДВС, відділ ДВС) про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №46260965 у розмірі 28952839,17 грн, в якій викладені вимоги:

-поновити строк на подання скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №46260965 у розмірі 28952839,17 грн;

-визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №46260965 у розмірі 28952839,17 грн;

-визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 46260965 у розмірі 28952839,17 грн.

Скаргу мотивовано двома обставинами: 1) скаржник вказує, що з 28 листопада 2005 року до 01.09.15 підприємство відповідача ТОВ «ЛЕО» - знаходилось в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», у звязку з чим виконавче провадження про стягнення боргу з ТОВ «ЛЕО» повинно було бути зупиненим в порядку п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови); 2) в скарзі ТОВ «ЛЕО» зазначає, що невірно визначена сума виконавчого збору, оскільки виконавчий документ встановлює сплату боргу в розстрочку з кінцевим строком погашення 31 грудня 2016 року, у звязку з чим 07 травня 2015 року (дата оскаржуваної постанови) у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми боргу, яку вказав позивач (стягував) в своїй заяві про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2015 року №01/44-1022 (т.3,а.с.223).

Ухвалою суду по даній справі від 14 лютого 2017 року відновлено строк на оскарження постанови органу виконання рішення про стягнення виконавчого збору від 07.05.15, у звязку з відсутністю доказів про направлення копії оскаржуваної постанови боржнику (відповідачу-заявнику скарги), на підставі чого суд дійшов висновку про порушення законного права відповідача протягом досить тривалого часу знати про ведення виконавчих дій, бути ознайомленим, обізнаним з матеріалами виконавчого провадження, в тому числі і з постановленими процесуальними документами державної виконавчої служби про стягнення з боржника грошових коштів.

Представник органу виконання рішення надав до справи заперечення на скаргу від 20.02.17 №913/467/14, в яких вказав, що на день 07.05.15 боржник не виконав добровільно рішення суду, по якому відкрито виконавче провадження 31.01.15, у звязку з чим державний виконавець виніс оскаржувану постанову, керуючись сумою боргу, вказаною стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження. Щодо інших доводів скарги, представник органу виконання рішення заперечень не вказав.

До матеріалів справи надано копію виконавчого провадження і копії звернень відповідача до органу виконання рішення від 10.03.15 №19-01/10/71 та від 20.04.15 №01-31/2/38 з інформацією про обовязковість припинення всіх виконавчих проваджень по відношенню до ТОВ «ЛЕО» у звязку з перебуванням підприємства (ТОВ «ЛЕО») в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, з яких припинено проведення стягнення грошових коштів в примусовому порядку. Надіслано (відповідачем до ДВС) також виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши учасників судового засідання, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку про задоволення скарги у повному обсязі за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою позивача (стягувача) від 23.01.15 №01/44-1022, державний виконавець відкриває виконавче провадження постановою від 30.01.15 про виконання рішення господарського суду Луганської області від 05.05.14 по даній справі про стягнення з відповідача (боржника, заявника скарги) боргу в сумі 304463197,56 грн згідно з графіком погашення заборгованості (в розстрочку), встановленим мировою угодою, затвердженою ухвалою суду. Кінцевий строк погашення боргу 31 грудня 2016 року. В заяві про відкриття виконавчого провадження позивач зазначає розмір залишку боргу станом на 23.01.15 (дата заяви) 289528391,72 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.01.15 держвиконавець пропонує боржнику (заявнику скарги) виконати рішення суду та сплатити залишок боргу 289528391,72 грн, визначений позивачем, самостійно в семиденний строк з моменту отримання даної постанови.

Постановою про стягнення виконавчого збору від 07 травня 2015 року (що оскаржується) держвиконавець встановив, що боржник (заявник скарги) не виконав рішення суду самостійно в семиденний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.01.15, у звязку з чим і на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) держвиконавець постановляє стягнути з боржника ТОВ «ЛЕО» - виконавчий збір в сумі 28952839,17 грн, що дорівнює 10% від залишку боргу станом на 23.01.15 (дата заяви позивача до ДВС) 289528391,72 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що підприємство відповідача з 28 листопада 2005 року і до 01 вересня 2015 року знаходилось в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі Закон).

Згідно п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) орган виконання рішення має обовязок зупинити виконавче провадження в день відкриття виконавчого провадження і не виконувати ніяких процесуальних дій, в тому числі і виносити постанову про стягнення виконавчого збору за невиконання рішення суду в добровільному порядку.

Для виконання свого обовязку, встановленого приписами п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови), державний виконавець зобовязаний був пересвідчитись щодо перебування підприємства боржника в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу і виконати певні дії, направлені на реалізацію встановленого Законом України «Про виконавче провадження» обовязку для держвиконавця по зупиненню виконавчого провадження. І виконати такі дії не 07.05.15 після спливу строку більш ніж три календарних місяця, а одразу після відкриття виконавчого провадження -30.01.15.

Обовязку держвиконавця, встановленому в п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови), кореспондує право боржника не бути підлеглим примусовим виконавчим діям по стягненню грошових коштів в період знаходження підприємства в реєстрі, відповідно, не бути притягнутим до відповідальності за невиконання рішення суду у добровільному порядку у вигляді обовязку сплатити виконавчий збір по постанові органу виконання рішення.

За таких підстав суд дійшов висновку про порушення органом виконання рішення приписів в п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) і Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 07.05.15 з ТОВ «ЛЕО».

Також слід зазначити про порушення органом виконання рішення ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) та Інструкції з організації примусового виконання рішень (пп.3.4.3 п.3), якими встановлено, що у разі предявлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Постанова про стягнення виконавчого збору в такому разі виноситься у розмірі десяти відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню на відповідну дату, і виділяється в окреме виконавче провадження.

Як було вказано вище за текстом ухвали, рішенням суду по даній справі встановлено сплату боргу в розстрочку, з кінцевим платежем до 31 грудня 2016 року, але держвиконавець не надав належної правової оцінки виконавчому документу і приписам ч. 7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до пп.3.7.2 п.3 Інструкції, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Відповідно до ч.4 ст.36 Закону України Про виконавче провадження рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Також з матеріалів справи і виконавчого провадження вбачається ще одне порушення органом виконання рішення, яке полягає в тому, що на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, державним виконавцем не перевірявся та не зясовувався розмір боргу а ні на 30.01.15, а ні на 07.05.15 день відкриття виконавчого провадження і день постанови про стягнення виконавчого збору (оскаржується). З цього приводу не надіслано жодного запиту сторонами спору.

Таким чином, держвиконавець не взяв до уваги факт того, що рішення суду по даній справі присуджено до виконання в розстрочку, і виконавчий збір має право бути стягнутий з суми, яка не була сплачена боржником самостійно у встановлений рішенням строк і на день відкриття виконавчого провадження (30.01.15), і на день постанови про стягнення виконавчого збору (07.05.15). Відповідно, в матеріалах справи відсутні докази правомірності визначеної суми виконавчого збору у розмірі 28952839,17грн, що є порушенням прав боржника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що органом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні 07.05.15 постанови про стягнення з боржника ТОВ «ЛЕО» - виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн. були допущені порушення приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України Про виконавче провадження, Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» і права власності боржника на своє майно (грошові кошти), оскільки:

1)процесуальні дії по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 07.05.15 вчинено під час перебування підприємства в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу за Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;

2)постанова про стягнення виконавчого збору від 07.05.15 винесена з порушенням приписів ч.7 ст.28, 36 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) та Інструкції з організації примусового виконання рішень;

3)не перевірено залишок боргу та не визначено суму грошових коштів, яка підлягає примусовому стягненню на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору 07.05.15.

Відтак, порушене право, надане боржнику законом Конституцією України, Господарським та Цивільним кодексами України в частинах, які направлені на захист права власності юридичних осіб, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» - підлягає відновленню шляхом визнання дій органу виконання рішення по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн. і постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн. від 07.05.15 підлягають визнанню недійсною.

На підставі викладеного, в цілях дотримання і реалізації приписів ст.129-1 Конституції України, Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 22, 33, 34, 77, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» від 17.01.2017 №01-31/2/12 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору задовольнити.

2.Визнати незаконними дії органу виконання рішення-відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн.

3.Визнати недійсною постанову органу виконання рішення-відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн.

Суддя Р. Шеліхіна