Рішення № 64950473, 16.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017Справа №910/23778/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до 1. Комунального підприємства «Київський метрополітен»

2. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобов'язання укласти договір оренди

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_3 - по дов. № 34 від 20.01.2017

від відповідача-1 Швед Я.О. - по дов. № 170 від 26.12.2016

від відповідача-2 Костюк О.М. - по дов. № 062/02/07-133 від 10.01.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київський метрополітен» (відповідач 1) про зобов'язання Комунального підприємства «Київський метрополітен» продовжити дію договору оренди № 50-Упр(Ор)-10 від 01.06.2010 про передачу в оренду частини вестибюлю загальною площею 8,0 кв. м., що знаходиться на станції метро «Либідська» в місті Києві з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 шляхом укладення нового договору на тих же умовах та терміном на 2 роки 364 дні з дати укладення договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не мав права відмовлятись від продовження дії договору оренди, оскільки рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 24.12.2013 позивачу було погоджено продовження строку оренди нежитлового приміщення (частини вестибюлю) загальною площею 8 кв. м., що знаходиться на станції метро «Либідська» в місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 порушено провадження у справі №910/23778/16, розгляд справи призначено на 19.01.2017.

17.01.2017 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу до набрання чинності рішенням суду вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача з частини вестибюлю, загальною площею 8,0 кв. м., що знаходиться на станції метро «Либідська» в місті Києві. Також, позивачем були подані клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

19.01.2017 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на наявність у Комунального підприємства «Київський метрополітен» як орендодавця за договором права на припинення договору оренди № 50-Упр(Ор)-10 від 01.06.2010. При цьому, відповідачем зазначено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/16219/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016, задоволено позов Комунального підприємства «Київський метрополітен» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виселення та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2017 розгляд справи відкладено на 02.02.2017, до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У судовому засіданні 19.01.2017 судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 17.01.2017 про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського кодексу України.

02.02.2017 судом розглянуто та відмовлено у задоволенні заяви позивача від 17.01.2017 про вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, господарський суд виходив з наступного.

Згідно зі ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ч.1 ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до змісту п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання ймовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропоновані заходи до забезпечення позову дійсно можуть виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборонити відповідачу вчиняти певні дії.

За висновками суду, заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії щодо виселення позивача з частини вестибюлю, загальною площею 8,0 кв. м., що знаходиться на станції метро «Либідська» в місті Києві, не пов'язаний з предметом позову у даній справі. Можливість виконання рішення суду про зобов'язання укласти договір не залежить від дій відповідача щодо виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у зв'язку з чим судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У судовому засіданні 02.02.2017 відповідно до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.02.2017.

10.02.2017 позивачем подано клопотання про залучення Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості іншого відповідача.

13.02.2017 третьою особою подано письмові пояснення у справі, у яких Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти позову заперечив, посилаючись на закінчення строку договору оренди та недотримання позивачем встановленого порядку укладення договору на новий строк.

16.02.2017 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, у якій заявлено вимоги про зобов'язання Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київський метрополітен» укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір про передачу в оренду майна територіальної громади міста Києва, а саме: нежитлового приміщення (частини вестибюлю) загальною площею 8,0 кв. м., що знаходиться на станції метро «Либідська» в місті Києві строком на 2 роки 364 дні в редакції типового договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 до участі у справі залучено Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості іншого відповідача (відповідач-2) та прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

Позивач у судовому засіданні 16.02.2017 підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Відповідачі 1 та 2 у судовому засіданні 16.02.2017 проти задоволення позову надали заперечення.

В судовому засіданні 16.02.2017, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 50-Упр(Ор)-10 (далі - договір оренди), відповідно до п.п.1.1, 2.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 917/2986 від 24.12.2009 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), визначену відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря, загальною площею 8,0 кв. м., за адресою: станція метро «Либідська», для торгівлі непродовольчими товарами та фотопослуг.

Відповідно до п.2.4 договору оренди об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Згідно з п. 9.1 договору оренди договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і, відповідно до рішення Київської міської ради № 917/2986 від 24.12.2009, діє з 01.06.2010 до 31.05.2012 (два роки).

Пунктом 9.2 договору оренди визначено, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.9.5 договору оренди).

06.10.2010 сторонами підписано акт приймання-передачі майна в оренду.

24.12.2013, згідно з витягом з протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності № 166 від 24.12.2013, комісією було погоджено питання щодо продовження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строку дії договору оренди нежитлового приміщення (частини вестибюлю) загальною площею 8,0 кв. м. на станції метро «Либідська» для торгівлі непродовольчими товарами та фотопослуг, встановлено строк дії договору оренди на 2 роки 364 дні, доручено орендодавцю здійснити заходи відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 34/6250 від 22.09.2011.

Разом з цим, листом № 421-НЗ від 25.04.2016 Комунальне підприємство «Київський метрополітен» повідомило позивача, що термін договорів оренди, у тому числі договору № 50-Упр(Ор)-10 від 01.06.2010, закінчився, у зв'язку з чим об'єкти оренди підлягають поверненню орендодавцю за актами приймання-передачі. При цьому, відповідачем-1 вказано, що дію договорів не може бути продовжено у зв'язку з порушенням вимог пожежної безпеки.

Посилаючись на безпідставну відмову відповідачів на укладення договору оренди на новий строк, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як зазначено судом раніше, у пункті 9.1 договору оренди № 50-Упр(Ор)-10 від 01.06.2010, укладеного між позивачем та відповідачем-1, сторони правочину погодили, що договір діє з 01.06.2010 до 31.05.2012 (два роки).

Згідно з ч. 2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначено відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву та встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 26.09.2016 у справі № 910/16219/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016, договір оренди № 50-Упр(Ор)-10 від 01.06.2010 припинив свою дію 01.06.2016 у зв'язку з висловленням орендодавцем заперечень проти поновлення договору на новий строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі №910/16219/16, яке набрало законної сили, задоволено позов Комунального підприємства «Київський метрополітен» про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з орендованого майна та зобов'язання відповідача вчинити дії.

Одночасно з цим, в межах даної справи, згідно з заявою про зміну предмету позову від 16.02.2017, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідачів 1 та 2 укласти договір оренди комунального майна в редакції типового договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015. Як вказує позивач, відповідно до нового порядку передачі комунального майна в оренду договір оренди є тристороннім та повинен бути підписаний позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

21.04.2015 Київською міською радою прийнято рішення № 415/1280, яким, зокрема, затверджено Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва (далі - Положення), Порядок проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста Києва, Методику розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та Типовий договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до п. 2.1 Положення Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств територіальної громади міста Києва, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), а також нерухомого майна, що передається в оренду районним в місті Києві державним адміністраціям.

Згідно з п. 4.5 Положення фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди (потенційні орендарі), надають заяву про оренду за формою та документи згідно з переліком (додаток 2 до Положення) орендодавцю.

Пунктами 7.1, 7.2 Положення визначено, що передача майна здійснюється на конкурсних засадах, крім випадків, передбачених пунктом 8 цього Положення. Конкурс проводиться відповідно до Порядку проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста Києва.

При цьому, пунктом 9.1 Положення, на який посилається позивач, передбачено, що орендодавець протягом семи робочих днів з дати отримання рішення про передачу майна в оренду готує проект договору оренди згідно з Типовим договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду та з урахуванням результатів конкурсу і надсилає його рекомендованим листом або вручає особисто під розписку підприємству-балансоутримувачу (яким є відповідач-2).

Підприємство-балансоутримувач протягом трьох робочих днів з дати отримання від орендодавця проекту договору оренди підписує його та повертає орендодавцю. Орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання від підприємства-балансоутримувача підписаного договору оренди підписує та надсилає його рекомендованим листом або вручає особисто під розписку орендарю (п.9.2 Положення).

Порядок внесення змін до договору оренди встановлено у розділі 12 Положення.

Разом з цим, всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було надано суду доказів звернення до відповідача-2 з заявою встановленої форми про намір укласти договір оренди або внести зміни до істотних умов раніше укладеного договору, доказів надання відповідачу-2 документів, перелік яких передбачено Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, доказів участі у конкурсі на право оренди майна, а також прийняття уповноваженим органом рішення про передачу або відмову в передачі майна в оренду позивачу в порядку, передбаченому рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015.

Зі змісту листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 062/05/20-5333 від 26.05.2016, копію якого долучено до матеріалів справи, вбачається, що у відповідь на звернення позивача про продовження дії договорів оренди, у тому числі договору № 50-Упр(Ор)-10 від 01.06.2010, відповідачем-2 повідомлено про необхідність подати документи, передбачені п. 12.4 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, у тому числі заяву. Однак, станом на 24.05.2016 до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи щодо продовження договорів оренди не надходили.

За приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Приймаючи до уваги відсутність доказів ініціювання позивачем у встановленому порядку питання щодо укладення договору оренди комунального майна, у суду відсутні підстави вважати права позивача порушеними з боку відповідача-1 або відповідача-2 при укладенні договору оренди в редакції типового договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не було доведено порушення його права з боку відповідачів 1, 2, позовні вимоги про зобов'язання Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київський метрополітен» укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір про передачу в оренду майна територіальної громади міста Києва, а саме: нежитлового приміщення (частини вестибюлю) загальною площею 8,0 кв. м., що знаходиться на станції метро «Либідська» в місті Києві строком на 2 роки 364 дні в редакції типового договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При здійсненні розподілу судових витрат, господарським судом зазначає наступне.

Враховуючи висновки суду про відмову з задоволенні позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд позову покладається на позивача.

Одночасно з цим, відповідно до п.п. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлюється у сумі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (0,5 х 1600,00 грн. = 800,00 грн.).

Відповідно до п. 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні господарського суду, прийнятому за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За таких обставин, оскільки господарським судом було розглянуто та залишено без задоволення заяву позивача про забезпечення позову, до якої позивачем не додано доказів сплати судового збору, судовий збір в сумі 800 (вісімсот) грн. підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) судовий збір в сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 23.02.2017.

СуддяВ.В.Сівакова