Рішення № 64950138, 16.02.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 р. Справа № 909/1126/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.,

секретар судового засідання Андріїв Л.Я.

За участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік", вул. М. Василенка, 7а, м. Київ, 03124; вул. Антоновича, 48 Б, оф. 14, м. Київ, 03150,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, вул. Вовчинецька, б. 195, кв. 11, м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача компенсації за порушення майнових авторських прав - використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору "Summer" в розмірі 14 500, 00 грн.,

встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача компенсації за порушення майнових авторських прав - використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору "Summer" в розмірі 14 500, 00 грн.,

В обґрунтування позову вказав на те, що відповідач всупереч вимогам Закону України "Про авторське право і суміжні права", використовував, зокрема музичний твір "Summer" серед сторонніх осіб без дозволу і без сплати відповідної винагороди. В підтвердження факту використання відповідачем об'єкту авторського права (музичного твору) позивачем подано акт фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань №12/06/2016р. від 23.06.2016р.; відеозапис (з фіксацією використання музичного твору за допомогою технічних засобів у відповідну дату) та квитанцію від 23.06.2016 р.

Відповідач щодо позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено належність йому авторських прав на спірний твір та не надано доказів сертифікації відеокамери SONI, model DCR - DVD610, №1205205, якою здійснювалась аудіо - відео зйомка.

07.02.2017р. позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав - використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору "Summer" в розмірі 32000,00 грн., стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав - використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору "Sub Pielea Mea" в розмірі 32 000,00 грн., стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав - використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору "Faded" в розмірі 32000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити.

При цьому суд врахував наступне:

Статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено право суду постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заподіяних позивачу збитків чи отримання доходів за використання без дозволу музичного твору. Таким чином, відсутні і підстави для стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав.

Поданий суду , як доказ порушення відповідачем права позивача, акт №12/06/2016р. від 23.06.2016., судом не приймається, як такий, що складений в односторонньому порядку а диск доданий до акту, взагалі не містить інформації, яка могла б слугувати доказом заподіяння збитків.

Крім того, слід вказати, що суду не надано доказів, які б свідчили, що "Ліцензіар", який уклав угоду з "Ліцензіатом", котрий для позивача в свою чергу є видавником, згідно договору про управління майновими авторськими правами №АУ003К від 01.01.2014р., вправі був укладати ліцензійний договір №НЛВ-138/15 від 31.12.2014. Таким чином, не доведено, що позов про стягнення з відповідача на користь приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", яка згідно установчих документів є неприбутковою і основним видом діяльності, якої є діяльність професійних громадських організацій, компенсації, спрямований на захист порушеного авторського права на відповідні твори.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Скапровська І. М.

Повне рішення складено 23.02.17