Рішення № 64949608, 24.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.2017 Справа № 904/935/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 427 289, 77 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 29.12.2016 року;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси", у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.02.2017 року, просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором постачання програмної продукції № 1602114 від 01.01.2016 року в розмірі 425 736, 75 грн., з яких: 385 464, 45 грн. основний борг, 33 244, 98 грн. пеня, 3 199, 68 грн. 3% річних, 3 854, 64 грн. інфляційні.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та документи на вимоги суду не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення, що підтверджує отримання відповідачем ухвали про виклик у судове засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір постачання програмної продукції № 1602114SLM (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобовязується здійснити постачання програмної продукції через мережу Інтернет, а покупець зобовязується прийняти таку програмну продукцію та здійснити оплату на умовах, визначених Договором (п.1.1 Договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Так, за своїм змістом договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1ст. 903 ЦК України).

Покупець зобов'язується приймати належне постачання за Договором в порядку та на умовах, визначених ним, а також своєчасно, в повному обсязі та в обумовлені Договором строки оплатити поставлену програмну продукцію (п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору).

Оплата здійснюється покупцем у строки, вказані у відповідних додатках до Договору, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.2 Договору).

Датою оплати вважається дата зарахування покупцем коштів на поточний рахунок постачальника (розділ «Терміни та визначення»).

Сторони погодили, що постачання програмної продукції здійснюється шляхом надання постачальником покупцю доступу до програмної продукції через канали зв'язку мережі Інтернет, про що сторони Договору складають акт приймання-передачі програмної продукції (п. 4.1 Договору).

Додатком №1 від 02.03.2016р. сторонами погоджено перелік програмних продуктів компанії Microsoft Ireland Operations Limited, що постачаються в межах Договору, а також порядок їх поставки по періодам, розмір та строки оплати (а.с.18-20).

Додатковою угодою №1 від 24.11.2016 року (а.с.21) сторонами внесено зміни до Додатку №1 від 02.03.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору позивачем здійснено належну поставку програмної продукції за обсягом та вартістю, погодженою сторонами у пунктах 1.2-1.3 Додатку №1 від 02.03.2016р. до Договору, що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі програмної продукції (а.с.22-23), проте відповідач взяті на себе зобовязання в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, у звязку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 385 464, 45 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Покупець, у випадку порушення встановлених Договором розміру та строків здійснення оплати, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.5.2 Договору).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок пені, інфляційних та 3% річних, з огляду на систематичні порушення відповідачем строків оплати наданих послуг.

Так, згідно п.п 4.1 Додатку №1 від 02.03.2016р. до Договору сторонами погоджено, що оплата поставленої позивачем програмної продукції за 1-й період в розмірі 385 464, 45 грн. має бути здійснена відповідачем не пізніше 31 березня 2016р., проте оплата за поставлену програмну продукцію 1-го періоду здійснена позивачем 01.04.2016 року (а.с.40).

До того ж, розрахунок за програмну продукцію 2-ого періоду здійснено відповідачем 14.06.2016 року (а.с.41), в той час як за умовами п.п.4.2 Додатку №1 від 02.03.2016р. до Договору, оплата в розмірі 385 464, 45 грн. за програмну продукцію 2-ого періоду мала бути сплачена відповідачем не пізніше 30.04.2016 року.

Враховуючи викладене, на підставі положень п. 5.2 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.05.16р. по 23.01.17р. у розмірі 33 244, 98 грн., 3% річних за період з 01.04.16р. по 24.01.17р. у розмірі 3 199, 68 грн., а також інфляційні за період травень 2016 року, грудень 2016 року на суму 3 854, 64 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, суд, з огляду на приписи пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 3 132, 59 грн. за період з 01.05.16р. по 24.01.17р., тоді як врешті нарахувань 3% річних відмовляє за безпідставністю.

Щодо нарахування пені та інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси" (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, ОСОБА_2, 6-Б, оф.202; код ЄДРПОУ 34967148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-б; код ЄДРПОУ 36273889) суму 385 464, 45 грн. основного боргу, 33 244, 98 грн. грн. пені, 3 132, 59 грн. 3% річних, 3 854, 64 грн. інфляційних, 6 385, 44 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст рішення підписано 24.02.2017