Ухвала суду № 64949224, 16.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/3272/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Миколаєць І.Ю.

№759/16287/16-ц Доповідач-ЧобітокА.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі повернуто позивачу через порушення порядку звернення з такими вимогами до суду,передбаченого ч.3 ст.118 ЦПК України,а саме: відсутності відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення нарахованої,але не виплаченої працівникові суми заробітної плати або скасування його судом.

В апеляційній сказі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути справу для продовження розгляду,оскільки її вимоги складаються не тільки з вимог про стягнення заробітної плати,але і про стягнення суми компенсації втрати доходів в наслідок затримки розрахунків при звільненні,а також індексаційних сум заборгованості по зарплаті відповідно до зростання індексу цін на споживчі товари та тарифи на послуги

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 до ДП «Луганськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України, вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, в позовному порядку може бути пред'явлена лише у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Проте з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

З матеріалів позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що пред'явивши позов про стягнення заборгованості по заробітній платі , позивач також заявила вимогу про стягнення компенсації втрати доходів внаслідок затримки розрахунків при звільненні та індексацію заборгованості , що свідчить про наявність спору про право, що є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі разом з вимогою про стягнення компенсації втрати доходів внаслідок затримки розрахунків при звільненні та індексацію заборгованості можливе в позовному провадженні без попередньої відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, враховуючи ту обставину що дані вимоги є взаємопов'язаними , а вимоги про стягнення компенсації втрати доходів внаслідок затримки розрахунків при звільненні та індексацію заборгованості розгляду в наказному провадженні не підлягають.

На підставі викладеного, посилання суду першої інстанції на можливість пред'явлення даних позовних вимог лише у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом, є незаконним, в зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді: