Ухвала суду № 64949112, 21.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 754/16018/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Шевчук О.П.

Апеляційне провадження №22-ц/796/3357/2017 Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Іванченка М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих внаслідок кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих внаслідок кримінального правопорушення в сумі 1 453 615грн. 13 коп.

Крім того, представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за відповідачем - ј частину квартири АДРЕСА_1, 1/12 частину квартири АДРЕСА_4; заборонити Деснянському районному відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснювати платежі на користь ОСОБА_3 чи виконувати щодо неї інші майнові зобов'язання по виконавчому провадженню ВП № 44687411; зупинити виконання вимоги державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Діордієвій А.В. № 275/10 від 14.11.2016 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 повернути помилково перераховані їй та належні відповідачці ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 52 180 грн. 57 коп., виручені в результаті реалізації належного ОСОБА_3 гаражного боксу НОМЕР_1) по вул. Електротехнічна, 64 в ГБК «Алмаз» в місті Києві.

Заяву обґрунтовував тим, що відповідач може відчужити належне їй нерухоме майно в будь - який спосіб, що призведе до унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позову та порушення прав позивача.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2017 року заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено частково.

З метою забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення накладено арешт на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме:

1/4 частину квартири АДРЕСА_3;

1/12 частину квартири АДРЕСА_4;

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

В скарзі посилався на те, що ухвала є незаконною і такою, що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства. Судом не враховано , що виконавче провадження ВП №44687411 вже виконано, а тому забезпечення позову, шляхом заборони державному виконавцю вчиняти дії, щодо повернення позивачкою коштів, не може вплинути на виконання судового рішення. Натомість, відповідачка ОСОБА_6, витратить грошові кошти (52 180 грн. 57 коп.), які підлягають поверненню їй в результаті реалізації гаражного боксу по виконавчому провадженню ВП №44687411, що в свою чергу призведе до порушення прав позивача ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, який доводи скарги підтримав, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд першої інстанції правомірно не задовольнив заяву в частині заборони Деснянському районному відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснювати платежі на користь ОСОБА_3 чи виконувати щодо неї інші майнові зобов'язання по виконавчому провадженню ВП № 44687411; зупинення виконання вимоги державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення помилково перерахованих та належних відповідачці ОСОБА_3 коштів в сумі 52 180 грн. 57 коп.

При цьому, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги в даній справі про відшкодування шкоди, не можуть бути забезпечені, шляхом заборони вчиняти державному виконавцю дії в іншому виконавчому провадженні, а також звільняти позивача від виконання законної вимоги державного виконавця про повернення безпідставно отриманих коштів. Забезпечення позову в такий спосіб є неспівмірним з заявленими позовними вимогами та створить перешкоди у виконанні своїх обов'язків державному виконавцю , що є порушенням ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ЗУ «Про виконавче провадження».

При цьому, колегія роз'яснює позивачеві, що останній не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення його позову в інший спосіб, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Всі інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: