Ухвала суду № 64948942, 23.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23.02.2017 № 820/6854/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Андрієць М.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Нікіпелової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31797154 від 10.10.2016, приватний нотаріус Чуловський Володимир Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, стосовно об'єкта нерухомого майна: квартира загальною площею 44,0 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка складається з 2 (двох) кімнат, та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

30.01.2017 на адресу суду від представника третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" надійшло клопотання про закриття провадження по даній справі.

В обґрунтування вказаного клопотання представник третьої особи зазначив, що підставою для подання даного позову стало невиконання договірних зобов'язань і реалізація прав іпотекодержателя - товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс", на предмет іпотеки. А, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, якщо спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди спір не є публічно правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти зазначеного клопотання та просив у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи підтримав заявлене клопотання та просив закрити провадження по даній справі.

Дослідивши матеріали справи та заявлене клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Cуду України від 04.11.2015 у справі 457/1243/13-а.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Із матеріалів справи вбачається, що між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №Ф2084/12-06 від 21.12.2006, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти у сумі 29600 доларів США зі сплатою процентів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальник (іпотекодавець) та банк (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки від 01.12.2006, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шудріковим І.О. за реєстраційним № 2439.

Згідно з умовами договору ОСОБА_3 передав в іпотеку спірне майно, а саме - квартира загальною площею 44,0 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка складається з 2 (двох) кімнат, та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що третьою особою звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено у спосіб, визначений у іпотечному договорі від 01.12.2006 про задоволення вимог іпотекодержателя, яким, у даному випадку, є застереження у договорі іпотеки.

Так, у розділі 5 іпотечного договору від 01.12.2006 сторони дійшли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5вказаного договору у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. Рішення про прийняття у власність предмету іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є даний договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

Тобто, сторони договору іпотеки дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений нормами Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтів 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статті 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Судом встановлено, що рішенням індексний номер 31797154 від 10.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, стосовно об'єкта нерухомого майна, а саме: квартира загальною площею 44,0 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка складається з 2 (двох) кімнат, та розташована за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс".

Таким чином, позивачем заявлено вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.10.2016 №31797154 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Кредекс Фінанс" відповідно до договору іпотеки від 21.12.2006, серія та номер 2438 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А.

Враховуючи, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням на думку позивача умов цивільно - правової угоди, даний спір не є публічно - правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 №826/4858/15 (21-41а16).

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 160, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" про скасування рішення - задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" про скасування рішення.

Роз'яснити позивачу, що він має право звернутись із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст ухвали виготовлено 24 лютого 2017 року.

Суддя О.М. Тітов